номер провадження справи 28/164/21
18.01.2022 Справа № 908/3293/21
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи:
за позовом Запорізького міського центру зайнятості (вул. Рекордна, буд. 16-б, місто Запоріжжя, 69109)
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005)
про стягнення грошових коштів.
До Господарського суду Запорізької області звернувся Запорізький міський центр зайнятості з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 29.317,92 грн.
В обґрунтування правової позиції позивач посилається на протиправну поведінку ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо надання невірної інформації про дату призначення пенсії ОСОБА_1 , внаслідок чого позивачем безпідставно було призначено допомогу по безробіттю ОСОБА_1 на 720 к.д. (як особі передпенсійного віку) за період з 02.03.2020 по 24.02.2021 у розмірі 29.317,92 грн. Позов обґрунтовано ст. ст. 1166, 1173 ЦК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/3293/21, присвоєно справі номер провадження 28/164/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 17.12.2021.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
01.12.2021 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечив проти доводів позивача та просив суд в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи свої доводи, посилався на те, що для покладання на відповідача обов'язку відшкодування шкоди необхідна наявність певних підстав, як-то встановлення неправомірності рішення, дії чи бездіяльності, вина, яка може полягати в умислі чи необережності, наявність шкоди для позивача внаслідок дій відповідача і безпосередній причинний зв'язок між шкодою та правопорушенням. Зауважував, що на сьогодні діючим законодавством не передбачено обов'язку відповідача надавати будь-які документи для призначення допомоги по безробіттю. Повідомлення від 23.05.2019 №67, яке було видане помилково, не могло братися до уваги позивачем для визначення права ОСОБА_1 на отримання допомоги по безробіттю. Це право повинно визначатися позивачем самостійно з використанням наданих йому повноважень. Також відповідачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
10.12.2021 судом отримана відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечив проти доводів відповідача, що викладені у відзиві на позов. Зазначав, що протиправна поведінка відповідача в даному випадку полягає у видачі Правобережним об'єднанням управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (Дніпровський відділ) недостовірного повідомлення (довідки) від 23.05.2019 №67 ОСОБА_1 . Майнова шкода, завдана Запорізькому міському центру зайнятості протиправною поведінкою відповідача, полягає у витратах Запорізького міського центру зайнятості на виплату ОСОБА_1 надмірно виплаченої допомоги по безробіттю у сумі 29.317,92 грн. Причинний зв'язок між завданою Запорізькому міському центру зайнятості майновою шкодою і протиправною поведінкою відповідача полягає саме у видачі недостовірного повідомлення (довідки), на підставі якої позивачем була проведена безпідставна виплата допомоги по безробіттю у сумі 29.317,92 грн. Також зазначав, що позивач здійснює нарахування та виплату допомоги по безробіттю керуючись нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Підтвердження наявного страхового стажу та віку виходу на пенсію для осіб передпенсійного віку здійснюється в порядку обміну інформацією між Державною службою зайнятості та Пенсійним фондом. Тому, позивач прийняв повідомлення (довідку) від 23.05.2019 №67, як підтверджуючий документ дати виходу на пенсію, що необхідна для визначення періоду виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 . Просив позов задовольнити в повному обсязі.
В запереченнях на відповідь на відзив, які отримані судом 15.12.2021, відповідач наголосив, що діючим законодавством не передбачено надання органами Пенсійного фонду будь-якого документа про право особи на пенсію для надання їй статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю. Повідомлення від 23.05.2019 №67 видане ОСОБА_1 без права його пред'явлення до інших підприємств, організацій та установ, тому воно не могло прийматися позивачем для розгляду та вирішення питання права особи на допомогу по безробіттю. Таке право повинно було визначатися позивачем самостійно у порядку встановленому Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 №10-1 (в редакції постанови від 27.03.2018 №8-1). Просив у позові відмовити.
Приймаючи до уваги дотримання сторонами положень чинного Господарського процесуального кодексу України та надання суду всіх заяв процесуального характеру, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без виклику сторін за наявними матеріалами, у зв'язку із цим відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 17.01.2022, оскільки матеріали справи достатні для прийняття рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
17.05.2019 до Запорізького міського центру зайнятості з питання сприяння у працевлаштуванні звернулася ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Для отримання статусу безробітного ОСОБА_1 надала до центру занятості документи визначені п. 17 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2018 № 792, у тому числі Повідомлення від 23.05.2019 № 67, видане Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (Дніпровський відділ) про призначення пенсії за віком з 22.05.2021.
Наказом від 05.06.2019 №НТ190605 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 30.05.2019 та наказом від 06.06.2019 №НТ190606 призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі залежно від страхового стажу, відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 06.06.2019 по 21.05.2021 строком на 720 к. д. (як особі передпенсійного віку за 2 роки до настання права на пенсію).
Починаючи з 25.02.2021 ОСОБА_1 припинена реєстрація, у зв'язку з поданням нею заяви про відмову від послуг служби зайнятості.
03.06.2021 ОСОБА_2 знову звернулася за сприянням у працевлаштуванні до Запорізького міського центру зайнятості. Цього ж дня, їй поновлено статус безробітного, відповідно до п. 32 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2018 № 792 та поновлено виплату допомоги по безробіттю, відповідно до п. 2 Розділу V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 № 624, як застрахованій особі залежно від страхового стажу, відповідно до ч. 1, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Під час прийому у центрі зайнятості ОСОБА_1 надала Повідомлення від 25.05.2021 № 0800-0205-8/35590, видане відділом обслуговування громадян № 2 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Запорізькій області, що містить відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як зазначив позивач, вищезазначена інформація, яка викладена у Повідомленні від 25.05.2021 № 0800-0205-8/35590, виданому відділом обслуговування громадян № 2 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Запорізькій області суперечить інформації у Повідомленні від 23.05.2019 № 67, виданому Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (Дніпровський відділ), на підставі якого прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, як застрахованій особі залежно від страхового стажу, відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строком на 720 к. д. (як особі передпенсійного віку за 2 роки до настання права на пенсію).
У зв'язку з виявленням розбіжностей між інформаціями викладеними у вищезазначених Повідомленнях Пенсійного фонду Запорізький міський центр зайнятості звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для з'ясування причин наявності Повідомлень з різними датами права на пенсію за віком ОСОБА_1
13.09.2021 Запорізьким міським центром зайнятості отримано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08.09.2021 № 0800-0205-6/60090, яким зазначено, що згідно з п. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи підтверджений страховий стаж, дата, з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату, - 22.05.2024.
На підставі отриманої інформації Запорізьким міським центром зайнятості скасовано наказ від 06.06.2019 №190606 про призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , як застрахованій особі залежно від страхового стажу, відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 06.06.2019 по 21.05.2021 строком на 720 к. д. (як особі передпенсійного віку за 2 роки до настання права на пенсію) та затверджено наказ від 20.10.2021 №НТ211020 про призначення допомоги по безробіттю, як застрахованій особі залежно від страхового стажу, відповідно до ч. 1, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 06.06.2019 по 30.05.2020 строком 360 к. д.
У зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з останнього місця роботи за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) скорочено виплату допомоги по безробіттю з 02.03.2020 по 30.05.2020 на строк 90 к. д., відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп. 2 п. 3 Розділу IV Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 № 624.
Як зазначає позивач, в період перебування на обліку ОСОБА_1 здійснено нарахування допомоги по безробіттю протягом 630 к. д. замість 270 к. д., різниця складає 360 к. д., тобто позивач зазнав матеріальної шкоди у вигляді нарахування виплати по безробіттю та її сплати, внаслідок отримання неправдивої інформації від відповідача, в сумі 29.317,92 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивач 08.10.2021 звернувся до відповідача з претензією №2751/07-05 про повернення коштів, що були виплачені ОСОБА_1 незаконно, як допомога по безробіттю за період з 02.03.2020 по 24.02.2021 в розмірі 29.317,92 грн.
У відповіді на претензію від 23.10.2021 вих. №0800-0901-6/7-1239 відповідач зазначив, що Запорізький міський центр зайнятості наділений повноваженнями самостійно визначати тривалість страхового стажу особи, що претендує на отримання допомоги по безробіттю за допомогою інформації, що міститься у Реєстрі застрахованих осіб, а відповідно і визначати вік, з досягненням якого особа буде матиме право на пенсію. Надання вказаної інформації Центру зайнятості будь-яким органом державної влади, зокрема, органами Пенсійного фонду Порядком №613 не передбачено. Зазначив, що посилання на Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 №624 є безпідставним.
Внаслідок несплати (не відшкодування) відповідачем в добровільному порядку матеріальної шкоди, заподіяної в результаті надання ним неправдивої інформації стосовно призначення пенсії за віком, позивач, керуючись ст. ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України, звернувся з позовом до суду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», іншими актами законодавства.
В пункті 3 Положення про Запорізький міський центр занятості зазначено, що основними завданнями центру є, зокрема, реєстрація, перереєстрація та ведення обліку громадян, які шукають роботу, та безробітних; здійснення виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.
Статтею 43 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; статус безробітного надається особам за їх особистою заявою.
Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198 (у редакції від 01.01.2019).
Згідно з п. 3 Порядку, реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування. Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики. Реєстрація проводиться за умови пред'явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.
Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного (п. 6 Порядку).
Як свідчать матеріали справи, позивач, на підставі заяви ОСОБА_1 від 30.05.2019, якою було дотримано положення п. 17 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та введення обліку осіб, які шукають роботу, надано її статус безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».
Статтею 44 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.
Також нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення на випадок безробіття, види забезпечення, зокрема, допомогу по безробіттю.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон) право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 7, ст. 8, п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону Україні «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.
Частиною 3 ст. 22 Закону визначено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Аналогічні положення викладені у Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 № 613, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2015 за № 821/27266 (далі - Порядок № 613), який регулював питання призначення допомоги по безробіттю на дату звернення ОСОБА_1 за її отриманням.
Розмір допомоги визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування залежно від страхового стажу заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовим комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку - не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня її призначення.
Згідно з п.2 розділу І Порядку № 613 передпенсійний вік - це вік особи за 2 роки до досягнення нею пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, у 2019 році - не менше ніж 26 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші, зокрема, які народилися з 01.10.1959 по 31.03.1960,- після досягнення ними віку 58 років 6 місяців; з 01.04.1960 по 30.09.1960- 59 років; з 01.10.1960 по 31.03.1961- 59,6 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою ст. 26 Закону №1058, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, у 2019 році - від 16 до 26 років.
Особи за наявності страхового стажу від 15 до 16 років у 2019 році мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років.
З урахуванням зазначеного, питання визначення пенсійного віку або віку набуття права на пенсію вирішуються для кожної особи індивідуально та в цілях застосування Закону України «Про зайнятість населення» та Закону Україні «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» потребують підтвердження відповідними відомостями Пенсійного фонду України.
Згідно з частиною першою ст. 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. Розмір цієї допомоги визначається у відсотках до їхньої середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266, залежно від страхового стажу: до двох років - 50%, від двох до шести років - 55, від шести до 10 - 60, понад 10 років - 70%.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100%, упродовж наступних 90 календарних днів - 80; у подальшому - 70%. Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму, для працездатних осіб, установленого Законом.
Відповідно до наявних у справі матеріалів ОСОБА_1 була призначена допомога по безробіттю, як застрахованій особі, залежно від страхового стажу на підставі ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону з 06.06.2019 по 21.05.2021 строком на 720 к. д. (як особі передпенсійного віку за 2 роки до настання права на пенсію).
В подальшому позивачем було встановлено (виявлено) розбіжності щодо дати права на пенсію ОСОБА_1 .
У відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив відповідач, заперечуючи проти доводів позивача посилався на те, що для реалізації покладених на позивача повноважень діючим законодавством передбачено право останнього користуватися в установленому порядку відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто всю необхідну інформацію стосовно застрахованої особи вносить саме Пенсійний фонд, який і несе відповідальність за наявні в ньому дані.
Втім, в листі від 17.09.2020 Пенсійний фонд України зазначив, що зважаючи на відсутність механізму взаємодії на місцевому рівні Пенсійного фонду України та Державної служби зайнятості у сфері застосування законодавства про зайнятість населення та про соціальне страхування на випадок безробіття, вважаємо, що вирішення порушеного питання потребує нормативного врегулювання:
- порядку звернення до органів Пенсійного фонду України за потрібною інформацією;
- переліку документів, які надаються для визначення страхового стажу та віку, який дає право на призначення пенсії;
- порядку надання запитуваної інформації органами Пенсійного фонду України (форми документів, спосіб направлення тощо).
Наразі Пенсійним фондом, Державним центром зайнятості та Фондом соціального страхування України погоджується Протокол №11/1 щодо оперативного надання інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач доказів погодження зазначеного реєстру та, як наслідок, недотримання позивачем порядку отримання інформації, необхідної для вчиненням ним дій щодо задоволення (відмови у задоволенні) заяви особи, яка до нього звернулася з питанням призначення допомоги по безробіттю, суду не надав.
Суд зауважує, що жодним чинним законодавством не визначений обов'язок позивача самостійно відстежувати та обраховувати страховий стаж особи, яка звернулася до центру зайнятості з заявою про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.
Таким чином, відповідач жодним чином не спростував доводів позивача та відсутність вини Пенсійного фонду щодо надання невірної інформації, яка в подальшому була використана позивачем для здійснення нарахування допомоги.
З огляду на викладене, а саме надання відповідачем невірної інформації про дату призначення пенсії ОСОБА_1 , позивачем безпідставно було призначено та виплачено допомогу по безробіттю ОСОБА_1 на 720 к.д. (як особі предпенсійного віку) за період з 02.03.2020 по 24.02.2021 у розмірі 29.317,92 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2 цієї статті).
Частинами 1 і 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала
Положеннями статті 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
При цьому відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Суб'єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування.
Згідно статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією, та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. .
Згідно із абзацем одинадцятим підпункту б пункту 4 Положення Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо надання страхувальникам та застрахованим особам інформації, визначеної законодавством.
Головне управління у своїй діяльності керується Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці, областях містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, основними завданнями Головного управління є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення, забезпечення ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, виконанню інших завдань, визначених Законом.
Прийом на обслуговування громадян, які звертаються до органів Пенсійного фонду здійснюється, відповідно до вимог Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, під час здійснення прийому та обслуговування особи користуються правами, передбаченими Законами України «Про звернення громадян», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації, законодавством про пенсійне забезпечення, законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відповідні відносини.
Особи, які звертаються до органів Пенсійного фонду мають право отримувати консультації, роз'яснення щодо застосування законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пенсійне забезпечення та отримувати повідомлення (довідки), щодо наявного страхового стажу на дату звернення та дату виходу на пенсію.
Повідомлення (довідка) це документ інформаційного характеру, що містить опис та підтвердження юридичних фактів. Повідомлення (довідка) укладається посадовою особою або уповноваженим органом та видається на вимогу особи, підписується керівником та засвідчується печаткою.
Управління Пенсійного фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує, зокрема, ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб), своєчасне внесення відомостей до нього та їх використання, контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб, та автоматизовану обробку інформації; проводить за вимогою страхувальників звірення сум нарахування та сплати страхових внесків, інших платежів, надає їм інформацію, визначену законодавством.
За пунктом 7 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене слідує, що саме Пенсійний фонд наділений повноваженнями щодо обчислення, нарахування пенсій особам за наявності відповідного страхового стажу. Тобто на підставі даних зазначеного органу вирішуються питання зокрема щодо виплати допомоги по безробіттю.
Аналогічний висновок зазначений в листі Міністерства соціальної політики України №146/0/199-19 від 01.02.2019 (арк.с. 88).
Приймаючи до уваги наведене, Запорізький міський центр зайнятості прийняв Повідомлення (довідку) від 23.05.2019 № 67, як підтверджуючий документ дати виходу на пенсію, що необхідна для визначення періоду виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 .
Таким чином, протиправна поведінка відповідача полягає у видачі Правобережним об'єднанням управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (Дніпровський відділ) недостовірного повідомлення (довідки) від 23.05.2019 №67 із невірним зазначенням дати набуття права на пенсію.
Майнова шкода, завдана позивачу протиправною поведінкою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області полягає у витратах Запорізького міського центру зайнятості на виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у сумі 29.317,92 грн за період, коли особа не мала такого права.
Причинний зв'язок між завданою позивачу майновою шкодою і протиправною поведінкою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області полягає у тому, що саме видача відповідачем недостовірного повідомлення (довідки) призвела до безпідставної виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у сумі 29.312,92 грн.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом статті 210 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано дослідження доказів, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.
У розумінні наведених положень процесуального законодавства рішення з господарського спору може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02.04.2019 у справі № 911/737/18.
Позивач надав суду докази виконання ним покладених чинним законодавством обов'язків щодо призначення та виплати допомоги особі по безробіттю на підставі наданих документів.
Заперечення відповідача спростовані вищевикладеними обставинами та наявними документами.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2.270,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Запорізького міського центру зайнятості до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 29.317,92 грн задовольнити.
2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 20490012) на користь Запорізького міського центру зайнятості (вул. Рекордна, буд. 16-б, місто Запоріжжя, 69109, ідентифікаційний код 20482573, банк одержувача Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/р UA438201720355489000203706334) 29.317,92 грн (двадцять дев'ять тисяч триста сімнадцять грн 92 коп.) матеріальної шкоди, 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 18 січня 2022 року.
Суддя О.В. Федорова