номер провадження справи 5/168/21
28.12.2021 Справа № 908/3052/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Служби судової охорони (юридична адреса: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; адреса для листування: вул. Вознесенський узвіз, буд. 10-Б, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 42902258)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” (вул. Північне шосе, буд.69-А, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 30105738)
про стягнення 114 670,48 грн.
Без виклику представників сторін
22.10.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Служби судової охорони до Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” про стягнення 114 670,48 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2021 справу №908/3052/21 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою від 26.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3052/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/168/21. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 23.11.2021.
Оскільки 60-денний строк розгляду справи у спрощеному провадженні припадає на суботу 25.12.2021, то судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення 28.12.2021.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 04.11.2020 за результатами проведення процедури відкритих торгів між Службою судової охорони та ТОВ “МІК” укладено договір про закупівлю за державні кошти №188ссо-20. У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару позивачем відповідно до п.8.3. договору нараховано пеню на загальну суму 114 670,48 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 611, 612, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
11.11.2021 до суду від ТОВ «МІК» надійшло клопотання про продовження процесуальних строків для подання відзиву на позовну заяву, оскільки ухвала суду від 26.10.2021 отримана відповідачем 29.10.2021, отже строк на подання відзиву спливає 12.11.2021. Однак, юрисконсульт ТОВ «МІК» Єлісєєва Анастасія Володимирівна (прийнята на роботу згідно наказу №М/К-113005 від 30.11.2020) 08.11.2021 захворіла на коронавірусну хворобу, що підтверджується позитивним результатом аналізу від 08.11.2021, зробленим ТОВ "ДІАСКРВІС", та з 09.11.2021 по 12.11.2021 видано листок непрацездатності № 1443037-2002630034-1, який не є паперовим і міститься на сайті Пенсійного фонду України, з якого зроблено скріншот. Враховуючи захворювання юрисконсульта ТОВ «МІК» на коронавірусну хворобу, її тимчасова непрацездатність буде продовженою після 12.11.2021 ще на певний строк, що зумовлює неможливість подати у визначений судом строк відзив на позовну заяву. Тобто, до закінчення строку для подання відзиву відповідач вправі просити суд продовжити процесуальний строк для подання відзиву. Водночас, відсутність на роботі юриконсульта позбавляє можливості підготувати письмовий відзив на позовну заяву. На підставі викладеного, відповідач просить суд клопотання задовольнити та продовжити ТОВ «МІК» до 30.11.2021 процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Статтею 114 ГПК України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З урахуванням викладених у клопотанні обставин, суд вважає за можливе вказане клопотання відповідача задовольнити та продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву.
25.11.2021 до суду від ТОВ «МІК» надійшов письмовий відзив на позовну заяву від 23.11.2021, в якому зазначено, що розрахунок пені не відповідає вимогам законодавства України та умовам договору, оскільки пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. Позивач в розрахунку пені по всім поставкам зайво включив 1 добу, чим завищив розрахунки. Відповідачем надано контррозрахунок суми пені відповідно до якого розмір пені складає 90 960,95грн.
Позивачем надано до матеріалів справи письмову відповідь на відзив на позовну заяву від 10.12.2021 за вих. №30/30.06.2-2530, в якій зазначено, що фактично відповідач визнає позов, оскільки жодним чином не заперечує щодо порушення ним своїх зобов'язань за договором та поставки товару з простроченням встановленим цим договором термінів. Також позивач посилається на п.8.8. договору, яким передбачено, що нарахування штрафних санкцій припиняється в день, наступний за днем фактичного виконання Постачальником зобов'язань за цим договором. З огляду на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд,
04.11.2020 за результатами проведення процедури відкритих торгів між Службою судової охорони (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі - Постачальник)укладено договір №186ссо-20 відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується у визначені цим договором строки поставити Замовнику згідно коду ДК 021:2015-18110000-3 Формений одяг (Костюм типу А) (далі - Товар), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказаний Товар в порядку та на умовах визначених цим Договором.
Згідно з п. 1.2. договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці (найменування, номенклатура, асортимент, вид, марка) та вартість одиниці Товару визначається у Специфікації (Додаток №1), що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 4.1 договору, ціна даного договору становить 14 268 384,00 грн., у тому числі ПДВ - 2 378 064,00 грн.
Згідно з п.4.5. договору ціна за одиницю Товару зазначена в Специфікації (Додаток №1 до цього договору).
Відповідно до п. 6.1 договору Постачальник зобов'язується у строки, визначені у Специфікації (Додаток 1 до цього договору) здійснити поставку Товару визначеного (визначених) у Специфікації місця (місць) поставки. Поставка всього обсягу Товару за цим договором Замовнику Постачальником повинна бути здійснена до 24.12.2020 року (граничний термін).
У пункту 6.6. договору визначено, що датою поставки вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної.
Відповідно до п.п. 7.1.1 договору Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений Товар на умовах та у порядку визначених цим договором.
Пунктом 8.3. договору передбачено, що за порушення строку поставки Товару зазначеного у пункті 6.1. цього договору Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,15 % вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад тридцять робочих днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого Товару. У випадку порушення строку поставки Товару Замовник залишає за собою право одностороннього розірвання цього Договору.
Пунктом 8.8. Договору передбачено, що сторони домовилися, що за прострочення виконання Постачальником зобов'язань за цим Договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється в день, наступний за днем фактичного виконання Постачальником зобов'язань за цим Договором.
Пунктом 10.1. Договору передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
Пунктом 10.2. Договору передбачено, що у разі недосягнення Сторонами згоди, спори або розбіжності вирішуються у судовому порядку.
Згідно умов договору поставка Товару повинна була відбутись в два етапи, що визначено у Специфікації (Додатку №1 до договору).
Відповідно до Специфікації (Додаток №1 до договору) Постачальник зобов'язувався поставити у строк до 10.11.2020 - 1400 одиниць товару на суму 1 920 744, 00 грн. та до 24.12.2020 - 9000 одиниць товару на суму 12 347 640,00 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору та Специфікації (Додатку №1 до договору) відповідачем поставлено позивачу товар, а саме:
- перша поставка товару відбулась 27.11.2020, поставлено 500 одиниць товару на суму 685 980,00 грн., що підтверджується накладної № РН-11/27/07 від 27.11.2020;
- друга поставка товару відбулась 30.11.2020, поставлено 350 одиниць товару на суму 480 186,00 грн., підтверджується накладною № РН-11/30/06 від 30.11.2020;
- третя поставка товару відбулась 03.12.2020, поставлено 380 одиниць товару на суму 521 344,80 грн., що підтверджується накладною № РН-12/03/01 від 03.12.2020;
- четверта поставка товару відбулась 10.12.2020, поставлено 280 одиниць товару на суму 384 148,80 грн., що підтверджується накладною № РН-12/08/01 від 10.12.2020;
- п'ята поставка товару відбулась 22.12.2020, поставлено 2930 одиниць товару на суму 4 019 842,80 грн., що підтверджується накладною № РН-12/18/07 від 22.12.2020;
- шоста поставка товару відбулась 28.12.2020, поставлено 3 419 одиниць товару на суму 4 690 731,24 грн., що підтверджується накладної № РН-12/18/06 від 28.12.2020;
- сьома поставка товару відбулась 29.12.2020, поставлено 2 541 одиниць товару на суму 3 486 150,36 грн., що підтверджується накладною № РН-12/18/08 від 29.12.2020.
Вказані видаткові накладні містяться в матеріалах справи.
Отже, зобов'язання щодо поставки товару на загальну суму 14 268 384,00 грн. відповідачем виконано несвоєчасно, з порушенням строків визначених у Специфікації (Додатку №1 до договору), згідно наведеного у позовній заяві розрахунку штрафних санкції.
06.03.2021 позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 03.03.2021 за вих. №30/22-378 про сплату пені у розмірі 54 290,50 грн. у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки.
Відповідачем вказану претензію отримано 09.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6950102984668. Однак, зазначена претензія залишена без відповіді та відповідачем кошти позивачу не сплачені.
У зв'язку із порушенням строків поставки товару позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 114 670,48 грн.
Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями, згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, Господарським кодексом України передбачена відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції (неустойка, штраф, пеня). Тобто штраф і пеня не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Частина четверта статті 231 Господарського кодексу України, передбачає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.
Пунктом 8.3. договору передбачено, що за порушення строку поставки Товару зазначеного у пункті 6.1. цього договору Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,15 % вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад тридцять робочих днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого Товару. У випадку порушення строку поставки Товару Замовник залишає за собою право одностороннього розірвання цього Договору.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. Отже, позивач в розрахунку пені по всім поставкам зайво включив 1 добу, чим завищив розрахунки.
Відповідно до контррозрахунку, наданого відповідачем, розмір пені становить 90 960,95грн.
Вказані твердження відповідача та контррозрахунок суми пені судом не приймаються до уваги, оскільки у п. 8.8. договору передбачено, що сторони домовилися, що за прострочення виконання Постачальником зобов'язань за цим договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється в день, наступний за днем фактичного виконання Постачальником зобов'язань за цим договором.
Отже, перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок пені на загальну суму 114 670,48 грн., суд зазначає, що зазначений розрахунок здійснений з урахуванням строків поставки визначених у Специфікації (Додатку №1 до договору) та відповідних дат поставки товару по кожній видатковій накладній окремо, та приходить до висновку, що розрахунок є вірним та позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 114 670,48 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” (вул. Північне шосе, буд.69-А, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 30105738) на користь Служби судової охорони (юридична адреса: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; адреса для листування: вул. Вознесенський узвіз, буд. 10-Б, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 42902258) пеню у розмірі 114 670 (сто чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят) грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
У зв'язку з перебуванням судді Проскурякова К.В. в період з 04.01.2022 по 06.01.2022 у щорічній відпустці, повне рішення складено: 10.01.2022
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.