номер провадження справи 27/193/21
10.01.2022 Справа № 908/3095/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Дроздова С.С., розглянувши матеріали,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВГУМА” (вул. Кутузова, (Онікієнка), 127, м. Бровари, Київська область, 07403, ідентифікаційний код юридичної особи 35115248)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний номер юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, б. 133, ЄДРПОУ ВП 19355964)
про 498 222 грн. 37 коп.
без виклику сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю “КИЇВГУМА” звернулося до суду з позовом до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення 495 225 грн. 20 коп. основного боргу, 2 997 грн. 17 коп. 3 % річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 позовні матеріали № 908/3095/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 498 222 грн. 37 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 29.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі № 908/3095/21, номер провадження 27/193/21. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
18.11.2021 від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву № 28-23/27941 від 16.11.2021, відповідно до якого вказано, що просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказав, що відносно оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ, оскільки вимог про оплату частину вартості продукції у розмірі ПДВ відповідач не отримував та зобов'язання з сплати вартості продукції у розмірі ПДВ не настав, в зв'язку з чим, зобов'язання з оплати ПДВ не є простроченим. Включення до нарахування 3 % річних заявлених позивачем сум податку на додану вартість є необґрунтованими. Крім того зазначив про часткову оплату суму основного боргу в розмірі 50000 грн.
29.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній вказує на те, що доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки строк оплати частини вартості поставленого товару у розмірі суми ПДВ погоджено сторонами в п. 3.3 Договору, позивачем було вчасно складено та зареєстровано податкові зобов'язання, що підтверджується відповідними податковими накладними. Здійснення нарахування позивачем 3 % річних на всю суму заборгованості за поставлений товар згідно договору з урахуванням ПДВ є правомірним. Також позивач повідомив, що відповідач після подачі позову сплатив суму основного боргу в повному обсязі.
03.12.2021 від відповідача надійшло клопотання № 28-23/29078 від 30.11.2021 про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 495225 грн. 20 коп. та про відмову в задоволенні позову в решті позовних вимог.
16.12.2021 від відповідача електронною поштою з ЕЦП надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву № 28-23/30775 від 15.12.2021, відповідно до яких просив суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних та витрат на професійну правничу допомогу.
Від позивача 15.12.2021 електронною поштою з ЕЦП надійшло письмове пояснення до заперечення відповідача у відповідь на відзив, відповідно до якого останній вказав на те, що понесені позивачем витрати підлягають відшкодуванню відповідачем в повному обсязі як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 10.01.2022.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Київгума» (Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (Покупець) укладено Договір поставки товару № 53-121-01-21-10234 від 22.04.2021 (Договір), що підписаний позивачем 22.04.2021, відповідачем 23.04.2021.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, вказаний в п. 1.1 Договору. Загальна вартістю погодженої до поставки продукції складає 511759 грн. 20 коп. з ПДВ.
Згідно п. 1.2 Договору строк поставки товару: квітень-липень 2021.
Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDР - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складське господарство», вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізької області.
Відповідно до п. 1.4 Договору сторони допускають толеранс (допустиме відхилення) поставки товару в сторону зменшення від погодженого обсягу товару, але не більше, ніж на 10%. Таке відхилення не розцінюється сторонами як порушення зобов'язань зі сторони постачальника. В такому разі розрахунок проводиться за фактично поставлену кількість товару, виходячи зі встановленої договором ціни, за умови, якщо вартість фактично поставленого товару не перевищує вартості договору. Про застосування толерансу Постачальник повідомляє Покупця листом, який надається під час поставки остаточного обсягу товару.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника
Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору).
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за Договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.
На виконання умов Договору позивач здійснив відвантаження товару трьома частинами:
23 квітня 2021 року на суму 8952,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 2085 від 23.04.2021;
12 травня 2021 року на суму 220180,80 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 2259 від 12.05.2021;
21 травня 2021 року на суму 274358,40 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 2503 від 21.05.2021.
Таким чином, всього Постачальником було поставлено відповідно до договору товару на загальну суму 503491 грн. 20 коп.
Постачальником при поставці була поставлена кількість товару з урахуванням толерансу в сторону зменшення, що узгоджується з положеннями Договору та не розцінюється сторонами як порушення зобов'язань зі сторони постачальника. При цьому у відповідності до п. 1.4 Договору під час поставки остаточного обсягу товару разом з відвантажувальними документами Покупцеві був наданий лист про застосування толерансу вих. № 005/2231 від 21.05.2021.
Таким чином, позивач в установлені договором строки та в порядку виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі.
Позивач посилався на те, що відповідно до умов Договору кінцевий строк сплати за поставлений товар, відповідно до п. 3.2 Договору настав 21.07.2021.
Матеріали справи містять претензію вих. № 01пр-60 від 28.07.2021, що надсилалась позивачем відповідачу з вимогою оплатити поставлений відповідно до умов договору товар в розмірі 503491 грн. 20 коп. Після отримання претензії 28 серпня 2021 року відповідач здійснив оплату частини коштів за поставлений товар в розмірі 8266 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13898 від 28.08.2021.
Відповіддю № 28-23/21725 від 03.09.2021 на вказану вище претензію відповідач зазначив, що відсутня можливість вчасно та в повній мірі здійснювати розрахунки за Договором, погашення кредиторської заборгованості буде виконуватись в залежності від періодичності та обсягів фактичного розподілу грошових коштів.
Позивач вказав на те, що станом на день звернення позивача з даним позовом сума несплаченої заборгованості відповідача за поставлений товар складає 495225 грн. 20 коп., натомість відповідачем не виконано належним чином своїх зобов'язань з оплати товару, в зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Як встановлено судом та вказувалось позивачем та відповідачем, останнім під час розгляду справи оплачено суму основного боргу в розмірі 495225 грн. 20 коп., про що свідчать платіжні доручення: від 26.10.2021 за № 18574 на суму 50000 грн., від 02.11.2021 за №18757 на суму 682 грн., від за № 918762 на суму 19 440 грн., від 02.11.2021 за №18760 на суму 84 842 грн., від 02.11.2021 за № 18764 на суму 91 200 грн., від 02.11.2021 за № №18781 на суму 12 838 грн. 80 коп.; від 10.11.2021 за № 19762 на суму 38 884 грн., від 10.11.2021 за № 919763 на суму 3 240 грн., від 10.11.2021 за № 19764 на суму 57 876 грн., від 12.11.2021 за № 19822 на суму 8 270 грн., від 12.11.2021 за №19827 на суму 114 096 грн. 40 коп., від 12.11.2021 за №19826 на суму 13 856 грн.
Відповідно до норм п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 495225 грн. 20 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України внаслідок відсутності предмета спору.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 2997 грн. 17 коп. за загальний період з 21.07.2021 по 30.09.2021.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Наданий розрахунок 3 % річних перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що позивачем здійснено помилку в нарахуванні суми 3 % річних, оскільки включено в дні прострочення один зайвий день, таким чином, судом підлягає стягненню з відповідача за загальний період з 21.07.2021 по 30.09.2021 сума 3 % річних в розмірі 2956 грн. 47 коп.
Що стосується заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд вважає такі твердження безпідставними для даного спору, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та доведено позивачем, на виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку товару. Претензій з боку відповідача жодних не було, товар по кількості та якості був прийнятий у повному обсязі. Необґрунтованим є також твердження відповідача щодо не доведення обставин порушення відповідачем умов Договору в частині виплати вартості продукції у розмірі ПДВ. Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору). Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив товар відповідачу зі складанням передбачених договором документів. Строк виконання зобов'язання з оплати товару відповідно до умов Договору встановлений після реєстрації Постачальником податкової накладної в ЄРПН в установленому ПК України порядку та не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ. Відповідач товар прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен був здійснити оплату за умовами Договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару. Також судом встановлено, що свій обов'язок з оформлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виконав, що підтверджується податковою накладною (ПН) № 437 від 23.04.2021, зареєстрованою в ЄРПН за № 9099421005, про що свідчить квитанція з ЄРПН від 26.04.2021, ПН № 82 від 12.05.2021, зареєстрованою в ЄРПН за № 9134573181, про що свідчить квитанція з ЄРПН від 24 травня.2021, ПН № 256 від 21.05.2021, зареєстрованою в ЄРПН за № 9135284012, про що свідчить квитанція з ЄРПН від 24 травня.2021.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач просив стягнути з відповідача 10000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У матеріалах справи містяться копії: Договору про надання правничої (правової) допомоги від 29.09.2021, укладений між адвокатом Марченко Л.Є та Товариством з обмеженою відповідальністю “Київгума» з додатком; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Марченко Л.Є., акт про надання правової допомоги від 13.10.2021 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 29.09.2021.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої (правової) допомоги від 29.09.2021, на умовах, в порядку, в обсязі та строки, передбачені цим Договором Адвокат зобов'язується надати Клієнту професійну правничу (правову) допомогу (представництво в судах та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи її підготовку до розгляду, збір доказів тощо) з метою стягнення в судовому порядку заборгованості з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» за Договором № 53-121-01-21-10234 від 22.04.2021 (далі - правова допомога), а Клієнт зобов'язаний оплатити надану Адвокатом правову допомогу та компенсувати витрати Адвоката, здійснені ним в процесі надання такої допомоги.
Пунктами 3.1, 3.2 Договору про надання правничої (правової) допомоги від 29.09.2021 встановлено, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар), а також компенсує понесені Адвокатом витрати, необхідні для надання правової допомоги та/або виконання Договору. Розмір винагороди (гонорару) Клієнта визначається Сторонами у Додатку № 1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною. Розмір фактично наданої Адвокатом правової допомоги згідно з цим Договором та Додатками до нього та/або Додатковими угодами зазначається в Актах про надання правової допомоги.
Матеріали справи містять акт про надання правової допомоги від 13.10.2021, відповідно до якого вказана надана адвокатом правова допомога, а саме: ознайомлення з документами, їх вивчення та аналіз з метою підготовки до справи, складення та подання за результатами вивчення документів позовної заяви про стягнення в судовому порядку заборгованості з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” за Договором № 53-121-01-21-10234 від 22.04.2021 в розмірі 10000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України” (пункт 80), від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України” (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України” (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Слід зазначити, що витрати за надану правничу допомогу в разі підтвердження обсягів наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справ незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Представником позивача підтверджений обсяг наданих послуг, що підтверджується підписаним позивачем та адвокатом Актом про надання правової допомоги від 13.10.2021.
Доводи відповідача, приведені ними в обґрунтування заперечень проти заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правову допомогу, не можуть бути враховані судом при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що представник позивача надав обумовлені Договором про надання правової допомоги послуги. Також, суд вважає, що відповідачем не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката наданої адвокатом у даній справі.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказала, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.
Оскільки відповідачем здійснено оплату основного боргу вже після подачі даного позову до суду, враховуючи, що спір виник з вини відповідача, судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача за вимогу про стягнення суми основного боргу. Однак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення суми 3 % річних, до стягнення підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 9864 грн. 21 коп.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судового збору суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Таким чином, з урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про судовий збір», позивач не позбавлений права, у зв'язку з закриттям провадження у справі внаслідок відсутності предмету спору в частині стягнення 495225 грн. 20 коп. основного боргу, подати до суду клопотання про повернення з державного бюджету 7428 грн. 38 коп. судового збору.
Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми 3 % річних задоволено частково, а саме в частині стягнення 2956 грн. 47 коп., судовий збір в сумі 44 грн. 34 коп. (тобто в частині задоволених позовних вимог), відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судом покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВГУМА” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” задовольнити частково.
Закрити провадження у справі № 908/3095/21 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 495225 грн. 20 коп.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВГУМА” (вул. Кутузова, (Онікієнка), 127, м. Бровари, Київська область, 07403, ідентифікаційний код юридичної особи 35115248) 2956 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 47 коп. 3 % річних, 44 (сорок чотири) грн. 34 коп. судового збору, 9864 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 21 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення оформлено та підписано після виходу судді з щорічної відпустки 10.01.2022.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.