номер провадження справи 27/191/21
10.01.2022 Справа № 908/3097/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Дроздова С.С., розглянувши матеріали,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС” (вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 201, Київ, 04080, ідентифікаційний код юридичної особи 41427817)
до відповідача: Комунальної установи “ВОДНО-СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС” МЕЛІТОПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ (вул. Ярослава Мудрого, буд. 13, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319, ідентифікаційний код юридичної особи 43749581)
про стягнення 45 406 грн. 81 коп.
без виклику сторін
26.10.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС” про стягнення з Комунальної установи “ВОДНО-СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС” МЕЛІТОПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ 39 120 грн. 97 коп. основного боргу, 1991 грн. 21 коп. інфляційних збитків, 704 грн. 16 коп. 3 % річних, 3590 грн. 47 коп. пені.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3097/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 45 406 грн. 81 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 29.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3097/21. Присвоєно справі номер провадження 27/191/21. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
11.11.2021 від відповідача до канцелярії суду надійшла заява про продовження строку розгляду справи на строк, визначений судом; продовження строку для подачі відзиву та зобов'язання позивача надіслати відповідачу копію позовної заяви з усіма додатками та надати суду належні докази такого направлення до матеріалів справи у строк, визначений судом.
Господарським судом відстежено трек за накладною № 0408032456153 на сайті “Укрпошта”, та відповідно до якого 24.10.2021 позивач надіслав на адресу відповідача всі вище зазначені документи, однак 08.11.2021 відправлення повернулося на адресу позивача з відміткою пошти “За закінченням встановленого терміну зберігання”.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем позовної заяви та документів доданих до неї, які надіслані позивачем та повернення їх на адресу відповідача з поміткою “За закінченням терміну зберігання” є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання.
Ухвалою від 26.11.2021 клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву задоволено. Поновлено пропущений відповідачем строк для подання відзиву на позовну заяву до 14.12.2021 включно.
30.11.2021 від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву.
Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача по суті спору до суду не надійшло.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 10.01.2022.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Товариством з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС” (Постачальник) та Комунальною установою “ВОДНО-СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС” МЕЛІТОПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ (Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 19/10-2020 від 19.10.2020 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2020 році товар - природний газ за кодом ДК 021-2015:09120000-6 газове паливо (природний газ) (далі - газ або товар), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
Пунктом 11.1 Договору передбачено, що строк дії Договору до 31.12.2020 включно.
28.12.2020 сторонами підписано Додаткову угоду № 5 до Договору, відповідно до якої продовжили строк дії Договору до 22.01.2021 року.
Пунктом 2 даної Додаткової угоди сторони узгодили, що вартість природного газу з 01.01.2021 становить 7480,00 грн. на 1000 куб.м. з урахуванням ПДВ та вартістю замовлення потужності.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та поставив відповідачу у січні 2021 року обсяг природнього газу у кількості 8 940,10 куб.м, про що свідчить підписаний обома сторонами Акт прийому-передачі природного газу №УГР00000233 від 09.03.2021.
На підставі вказаного акту позивачем були виписано рахунок № 276 від 09.03.2021 на суму 66871 грн. 91 коп., що був прийнятий представником позивача, про що свідчить його підпис на копії даного акту.
Згідно пункту 4.2. Договору Сторони домовились, що оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника у розмірі 100 % місячної вартості за поставлений газ до 15 числа місяця наступного за місяцем поставки природного газу згідно рахунку та підписаних сторонами відповідних актів.
Згідно пункту 5.4.2. Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.
Позивач вказував на те, що відповідач сплатив за отриманий газ в січні 2021 року лише 27 750 грн. 94 коп., оскільки сума 27 750 грн. 94 коп. була надлишково сплачена відповідачем у грудні 2020 року.
Таким чином, сума неоплаченого газу відповідачем склала 39 120 грн. 97 коп., що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов'язання, а саме, передав відповідачу природний газ у кількості 8 940,10 куб.м, про що свідчить підписаний обома сторонами Акт прийому-передачі природного газу №УГР00000233 від 09.03.2021., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.
Однак, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем отриманого газу, згідно умов Договору.
Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належними чином.
За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що переданий по Договору природний газ за січень 2021 не було оплачено відповідачем позивачу в повному обсязі, в зв'язку з чим відповідачем порушено умови Договору, а сума неоплаченого газу склала 39120 грн. 97 коп.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений природний газ в розмірі 39120 грн. 97 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься 3 % річних та інфляційні втрати.
Позивачем заявлені вимоги за період з 15.03.2021 по 19.10.2021 про стягнення 704 грн. 16 коп. 3 % річних та з березня 2021 по вересень 2021 втрат від інфляції в розмірі 1991 грн. 21 коп.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Наданий розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що нарахування позивачем даних сум, у зв'язку з порушенням умов Договору, є вірними та не суперечать нормам діючого законодавства України.
За таких обставин, судом підлягає задоволенню сума 704 грн. 16 коп. 3 % річних за період з 15.03.2021 по 19.10.2021 та за період з березня 2021 по вересень 2021 втрат від інфляції в розмірі 1991 грн. 21 коп.
Також позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума пені в розмірі 3590 грн. 47 коп. за період з 15.03.2021 по 19.10.2021.
Згідно з п. 6.3.1 Договору встановлено, що в разі порушення порядку та терміну оплати за газ, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Наданий розрахунок пені перевірений судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що сума нарахування позивачем є невірною, сума пені, що підлягає стягненню складає 3051 грн. 36 коп.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС” підлягають частковому задоволенню.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС” до Комунальної установи “ВОДНО-СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС” МЕЛІТОПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ задовольнити частково.
Стягнути з Комунальної установи “ВОДНО-СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС” МЕЛІТОПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ (вул. Ярослава Мудрого, буд. 13, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319, ідентифікаційний код юридичної особи 43749581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР ГАЗ РЕСУРС” (вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 201, Київ, 04080, ідентифікаційний код юридичної особи 41427817) 39120 (тридцять дев'ять тисяч сто двадцять) грн. 97 коп. основного боргу, 704 (сімсот чотири) грн. 16 коп. 3 % річних, 1991 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто одну) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 3051 (три тисячі п'ятдесят одну) грн. 36 коп. пені, 2243 (дві тисячі двісті сорок три) грн. 05 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення оформлено та підписано після виходу судді з щорічної відпустки 10.01.2022.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.