іменем України
28.12.2021 Справа № 905/1245/21
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Циктич А.Р.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика".
Відповідач - Підприємство об'єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих".
Про стягнення 627077,78 грн.
Представники учасників справи:
від позивача - Проскуровський В.П.;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Підприємства об'єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих" (далі - відповідач) про стягнення 627077,78 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу №43/01 від 18.06.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений 17.08.2020 та 12.10.2020 товар, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість, нараховані 3% річних, інфляційні втрати, пеню та штраф.
13.10.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що 14.06.2021 на підприємство відповідача прибули невідомі особи, які назвались представниками ТОВ "Луцька картонно-парперова фабрика" та примусили директора відповідача підписами акт звірки взаємних розрахунків. Крім того, невідомі відповідачу особи примусили підписати видаткову накладну №340 від 10.07.2020, №783 від 17.08.2020, №1491 від 12.10.2020, гарантійний лист від 14.06.2021. Пізніше, відповідач звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про скоєння кримінального правопорушення, відповідно до якої відкрито кримінальне провадження №12021053390000982 за ч.1 ст.355 КК України, в якому директор підприємства визнаний потерпілим. Також, безпідставність заявлених позовних вимог підтверджується видатковою накладною №783 від 17.08.2020 на суму 285684,14 грн та №1491 від 12.10.2020 на суму 206650,62 грн. Позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспорті накладні №000000000487 від 17.05.2020 та №000000001157 від 12.10.2020, акти надання товаротранспортних послуг на вказані вище поставки згідно з якими товар був наданий відповідачу та прийнятий останнім. Проте, відомостей, що позивач знаходився на території підприємства відповідача немає. Потрапляння на територію підприємства відповідача відбувається через КПП військової частини, де фіксується перетин будь-яких транспортних засобів. Згідно з відповіддю військової частини, відомості про перетин КПП автомобілями на яких позивач поставляв товар відповідачу відсутні.
29.10.2021 до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
18.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрик", (далі - продавець) та Підприємством об'єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №43/01 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого, продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця картонно-паперову продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором. Одиниця вимір, кількість, асортимент, ціна кожної партії товару вказуються в специфікаціях та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору та підписуються сторонами (а.с.9-11).
Оплата за товар здійснюється покупцем за кожну обумовлену в специфікаціях та/або видаткових накладних партію товару шляхом внесення оплати протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання товару покупцем (пункт 3.3. договору).
Договір набуває сили з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання сторонами зобов'язань (п. 9.1. договору).
На підтвердження поставки товару 17.08.2020 позивачем надано: видаткову накладну №783 від 17.08.2020 на суму 285684,14 грн; податкову накладну від 17.08.2020 та квитанцію про її реєстрацію; рахунок на оплату №561 від 17.08.2020 на суму 285684,14 грн; акт надання послуг №129 від 19.08.2020 на суму 17500 грн та заявку/договір на перевезення вантажу №01/17-08 від 17.08.2020; товарно-транспортну накладну №000000000487 від 17.08.2020 (а.с.19-24, 50).
На підтвердження поставки товару 12.10.2020 надано: видаткову накладну №1491 від 12.10.2020 на суму 206650,62 грн; податкову накладну від 12.10.2020 та квитанцію про її реєстрацію; рахунок на оплату №1286 від 12.10.2020 на суму 206650,62 грн; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000129 на суму 14166,67 грн та заявку/договір на перевезення вантажу №01/08-10 від 08.10.2020; товарно-транспорту накладну №000000001157 від 12.10.2020 (а.с. 25-30, 49).
14.01.2021 №13/01 позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою, в якій вимагав у семиденний строк сплатити прострочену заборгованість за поставлений товар за договором №43/01 від 18.06.2020 у розмірі 492334,76 грн (а.с.40-43).
Відповідь на вказану претензію не надано.
За змістом ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).
Відповідно до ч.1ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту п.3.3 договору купівлі-продажу, зобов'язання відповідача з оплати поставленого товару пов'язане з фактом отримання відповідачем відповідної партії товару.
Згідно з ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Належними доказами, які підтверджують здійснення господарської операції, на підставі яких можливо встановити розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Так, за змістом частини другої вказаної статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати зокрема такий обов'язковий реквізит, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України, - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В той же час, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19).
Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних №783 від 17.08.2020 та №1491 від 12.10.2020 (оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні), та здійснивши візуальне порівняння зразків підпису директора відповідача Шугарова Ю.Л. на вказаних накладних та договорі купівлі-продажу від 18.06.2020, суд дійшов висновку про їх очевидну різницю.
Крім того, на вказаних накладних відсутні відбитки печатки відповідача, які містяться на інших документах, зокрема договорі купівлі-продажу від 18.06.2020, товарно-транспортній накладній від 10.07.2020 (а.с.16 зворотній бік), товарно-транспортній накладній від 17.08.2020 (а.с.50 зворотній бік).
Наявність відбитків печатки на вказаних документах свідчить про використання відповідачем печатки у відносинах з позивачем.
За таких обставин, видаткові накладні №783 від 17.08.2020 та №1491 від 12.10.2020 не можуть вважатись належними доказами на підтвердження факту отримання відповідачем товару від позивача.
З таких саме підстав суд не бере до уваги надані позивачем акт звірки взаємних розрахунків (а.с.39) та гарантійний лист (а.с.44).
В той же час, позивачем, на підтвердження факту прийняття відповідачем товару поставленого 17.08.2020 на суму 285684,14 грн, надана копія товарно-транспортної накладної від 17.08.2020 (а.с.50).
Вказана накладна містить відомості про прийняття товару відповідальною особою вантажоодержувача начальником відділу ОМТС - Купріяновим В.В. Підпис Купріянова В.В. скріплений печаткою відповідача.
Приймаючи до уваги, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки та за відсутності доказів того, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, враховуючи наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах, зокрема, на товарно-транспортній накладній, суд дійшов висновку про реальність господарської операції з поставки товару, який вказаний у відповідній накладній, позивачем відповідачу.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.
Таким чином, суд вважає доведеним факт постачання позивачем відповідачу товару 17.08.2020 на загальну суму 285684,14 грн та прийняття відповідачем цього товару, що є підставою для виникнення у відповідача зобов'язання з оплати за цей товар.
Відповідач, в порушення вказаних вище умов укладеного з позивачем договору та вимог законодавства, зобов'язання в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений товар належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 285684,14 грн.
Станом на час прийняття рішення, доказів оплати відповідачем вказаного боргу не надано, а отже вимога позивача в цій частині є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Позивачем, на заборгованість в розмірі 285684,14 грн за період з 19.08.2020 по 19.03.2021, заявлена до стягнення пеня в сумі 17211,49 грн, а також нарахований штраф у розмірі 28568,41 (10% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В той же час, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав законної сили 02.04.2020, розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Відповідно до п.5.2 договору, за порушення покупцем строку оплати товару, передбаченого в п.3.3 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару, які нараховується за кожен день прострочення оплати...
Перевіривши розрахунок пені за вказаний позивачем період, суд задовольняє вимоги у цій частині частково на суму 17179,41 грн.
У випадку порушення покупцем строку оплати товару, передбаченого в п.3.3 даного договору, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10 % від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару (п.5.2 договору).
Перевіривши нарахований позивачем штраф, суд задовольняє вимоги у цій частині на суму 28568,41 грн.
Також, позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просив стягнути 3% річних в розмірі 6521,01 грн, нарахованих на заборгованість в розмірі 285684,14 грн за період з 19.09.2020 по 23.06.2021 та інфляційні втрати за період з жовтня 2020 року по травень 2021, в сумі 27368,54 грн.
Здійснивши самостійно розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд задовольняє вимоги в цій частині на суму 6521,01 грн та 27355,12 грн відповідно.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості з поставки товару за видатковою накладною №1491 від 12.10.2020 на суму 206650,62 грн, а також нарахованих на вказану суму штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, видаткова накладна №1491 від 12.10.2020 є неналежним доказом на підтвердження факту отримання відповідачем товару від позивача.
В обґрунтування отримання 12.10.2020 відповідачем товару, позивачем була надана копія товарно-транспортної накладної від 12.10.2020.
Вказана накладна в графі "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" містить підпис завідуючої складом - Радіонової Олени Анатоліївни. Поруч з підписом містяться паспортні дані, зокрема серія та номер паспорту, а також ким та коли він був виданий (а.с.49).
Однак позивачем не надано документів на підтвердження повноважень у вказаної особи на прийняття відповідного товару як представником відповідача.
Також, в товарно-транспортній накладній не зазначається і про наявність у Радіонової О.А. відповідної довіреності від відповідача.
Крім того, підпис Радіонової О.А. не скріплений печаткою відповідача, в той час, як було вказано вище, у відносинах з позивачем, які виникли з договору від 18.06.2020, відповідач використовував печатку, зокрема на товарно-транспортній накладній від 17.08.2020.
Будь-яких інших доказів, на підставі яких можливо дійти однозначного висновку про отримання відповідачем товару від позивача на суму 206650,62 грн, надано не було.
За таких обставин, факт прийняття 12.10.2020 уповноваженою особою відповідача поставленого позивачем товару на суму 206650,62 грн є недоведеним, а відтак вимоги щодо стягнення цієї суми та нарахованих на неї неустойки, 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Судом відхиляються доводи позивача, що факт поставки та прийняття товару відповідачем підтверджується поданими та зареєстрованими податковими накладними, а також відсутністю будь-яких зауважень відповідача щодо такої реєстрації, оскільки складання та подання для реєстрації податкової накладної не залежить від волевиявлення відповідача, тобто такі дії залежать лише від волі постачальника.
Реєстрація податкових накладних вочевидь не може свідчити саме про отримання відповідачем поставленого позивачем товару.
Зареєстровані податкові накладні, за відсутності інших доказів щодо поставки та отримання покупцем товару, не можуть вважатись достатнім доказом на підтвердження факту отримання відповідачем товару.
Такі накладні можуть бути оцінені судом лише в сукупності з іншими доказами у справі, проте не можуть бути єдиним доказом на підставі якого суд встановлює факт постачання та прийняття товару покупцем.
Подібні висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 29.01.2020 у справі №916/922/19.
Крім того, сторони договору не позбавлені можливості відкоригувати відповідні податкові зобов'язання після подання та реєстрації податкової накладної.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.129, 236-238 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Підприємства об'єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих" (84303, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Адміністративна, буд.2, ідентифікаційний код юридичної особи - 03967582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька картонно-паперова фабрика" (43023, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Карбишева, буд.3, ідентифікаційний код юридичної особи - 38272943) заборгованість у розмірі 285684 (двісті вісімдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 14 коп., 3% річних у розмірі 6521 (шість тисяч п'ятсот двадцять одна) грн 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 27355 (двадцять сім тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн 12 коп., пеню у розмірі 17179 (сімнадцять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн 41 коп., штраф у розмірі 28568 (двадцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн 41 коп. та витрати з оплати судового збору у розмірі 5479 (п'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн 62 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.01.2022.
Суддя О.В. Говорун