61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
22.12.2021 Справа №905/2198/21
Господарський суд Донецької області в складі головуючого судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Семенової М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Бутнаря Євгена Володимировича, м. Миколаївка Донецької області
до відповідача: Державного підприємства «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК», м. Добропілля Донецької області
про стягнення 53419,22грн, з яких основний борг - 49192,00грн, інфляційні втрати - 1088,37грн, пеня - 2459,60грн, 3% річних - 679,25грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Фізична особа-підприємець Бутнар Євген Володимирович, м. Миколаївка Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК», м. Добропілля Донецької області про стягнення 53419,22грн, з яких основний борг - 49192,00грн, інфляційні втрати - 1088,37грн, пеня - 2459,60грн, 3% річних - 679,25грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставки за договором №369-21 від 09.04.2021, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 49192,00грн, що, у свою чергу, стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 526, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 193, 230, 232, 265, 343 Господарського кодексу України, статті 2, 4, 5, 20, 27, 162-164, 171-172, 247, 249 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження зазначених обставин позивач надав до суду належним чином засвідчені копії: договору постачання №369-21 від 09.04.2021 та специфікації до договору; рахунка-фактури №Упр-000186 від 16.04.2021; видаткової накладної №Упр-096228 від 16.04.2021; товарно-транспортної накладної №96228 від 16.04.2021; сертифікату відповідності.
З дотриманням приписів статті 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2198/21 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2198/21. Справу вирішено №905/2198/21 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Призначено розгляд справи по суті на 22.12.2021.
16.12.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки.
У судове засідання 22.12.2021 представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Виходячи з того, що відповідач обізнаний про факт відкриття провадження у цій справі та у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
09.04.2021 між Державним підприємствома «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК», м. Добропілля Донецької області (далі - Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Бутнарем Євгеном Володимировичема, м. Миколаївка Донецької області (далі - Постачальник) укладено договір постачання №369-21 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення: код ДК 021:2015 - 44110000-4 «Конструкційні матеріали» (цемент ПЦ-500) (далі - «Продукція»), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими Сторонами в цьому Договорі і Специфікаціях, що є невід'ємними частинами до цього Договору. Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п.4.1. Договору поставка Продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені Сторонами в Специфікаціях до цього Договору. Під партією Продукції Сторони розуміють будь-яку кількість Продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.
Умови поставки Продукції - DDP, згідно «Інкотермс-2010», з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому Договорі і/або відповідних Специфікаціях до цього Договору. Погоджене місце поставки вказується Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. Постачальник несе усі виграти та ризики, пов'язані з поставкою Продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення. У випадках, коли Сторонами в Специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини Сторін регулюватимуться положеннями, погодженими Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору (п.4.2. Договору).
У пункті 4.3. Договору визначено, що Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві наступні документи: рахунок, якщо була попередня оплата за Продукцію; видаткову накладну або Акт прийому-передачі; відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну/накладну поштового кур'єра); сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт; сертифікат відповідності (в разі, якщо Продукція підлягає обов'язковій сертифікації); дозвіл Держгірпромнагляду (в разі, якщо отримання даного документа є обов'язковим згідно з нормами чинного законодавства);інструкцію (керівництво) з експлуатації (у разі, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п. 2.4. цього Договору; інші товаросупровідні документи, узгоджені Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. Не обмежуючись переліком, обумовленим в цьому пункті Договору, Покупцеві надається виняткове право визначати перелік документів відповідно до чинного законодавства України та/або з урахуванням специфіки Продукції, які мають бути надані Постачальником в строки, встановлені цим пунктом Договору. Документи, Постачальник зобов'язується надати Покупцю разом з поставленою Продукцією.
Згідно з п. 4.7. Договору датою поставки Продукції вважається дата її передачі Покупцеві, вказана представником Покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником.
При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі Покупцеві, вказана представником Покупця у видатковій накладній (п.4.8. Договору).
Відповідно до п. 4.10. Договору зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Продукції в розпорядження Покупця в погоджене місце призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені Сторонами в Договорі і Специфікаціях до Договору. Зобов'язання Покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої Продукції.
У пункті 5.1. Договору визначено, що загальна сума Договору визначається загальною сумою усіх Специфікацій, що є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна орієнтовна сума Договору складає 49192грн 00коп., без ПДВ (сорок дев'ять тисяч сто дев'яносто дві грн 00 коп. без ПДВ). Ціни на Продукцію, що поставляється Постачальником, встановлюються Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.
Згідно з п. 5.3. Договору розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого Покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього Договору та відповідною Специфікацією до Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.
Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим Договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п.5.9. Договору).
Пунктом 6.7. встановлено, що у разі несвоєчасної оплати Продукції Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, та не більше 5% від простроченої суми.
Відповідно до п.8.1. Договору Цей Договір може бути скріплений печатками Сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до: 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків, - до повного виконання Сторонами грошових зобов'язань.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та застережень, скріплено печатками сторін.
Сторонами без зауважень підписано Специфікацію до Договору, за змістом якої поставляється цемент ПЦ-500 на загальну вартість 49192,00грн без ПДВ; умови постачання: автотранспортом Постачальника та за рахунок його коштів; строк поставки: не пізніше 30.04.2021.
На виконання умов Договору позивач поставив Продукцію відповідно до видаткової накладної №Упр-096228 від 16.04.2021 на загальну суму 49192,00грн без ПДВ.
Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень щодо якості та кількості продукції.
Позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру №Упр-000186 від 16.04.2021 на суму 49192,00грн з ПДВ.
До матеріалів справи надані товарно-транспортна накладна №96228 від 16.04.2021 та сертифікат відповідності.
Відповідач обов'язок з оплати поставленої продукції на підставі Договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача53419,22грн, з яких основний борг - 49192,00грн, інфляційні втрати - 1088,37грн, пеня - 2459,60грн, 3% річних - 679,25грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке.
Сутність позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання зобов'язання з оплати поставки продукції за договором №369-21 від 09.04.2021, а також застосуванні наслідків порушення зобов'язання у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, правове регулювання якого визначено §1, 3 Глави 54 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України.
Згідно з ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5.3. Договору розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого Покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього Договору та відповідною Специфікацією до Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.
Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав зобов'язання з поставки продукції відповідно до умов Договору та Специфікації, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №Упр-096228 від 16.04.2021 на суму 49192,00грн з ПДВ.
Також, враховуючи приписи п. 4.3. Договору, позивач надав відповідачу рахунок-фактуру №УПР-000186 від 16.04.2021, товарно-транспортну накладну №96228 від 16.04.2021 та сертифікат відповідності.
Відповідач факт поставки продукції та отримання документів відповідно до приписів п.4.3.Договору не оспорює та не заперечує, зауваження з боку відповідача щодо якості, кількості та вартості продукції відсутні.
Таким чином, строк оплати за поставлену продукцію є таким, що настав 31.05.2021 включно.
Відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу, доказів виконання зобов'язання за Договором щодо оплати поставки продукції на суму 49192,00грн суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу з оплати поставки продукції у розмірі 49192,00грн.
Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання господарських зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ч.ч. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, ч.4 ст.231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6.7. встановлено, що у разі несвоєчасної оплати Продукції Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, та не більше 5% від простроченої суми.
Так, позивачем заявлено до стягнення пеню за період прострочення оплати поставки продукції з 01.06.2021 по 15.11.2021 у розмірі 2459,60грн, яка становить 5% від простроченої суми відповідно до п.6.7. Договору.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розрахунок є методологічно та арифметично правильним, з урахуванням п.6.7. Договору.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені у повному обсязі.
У зв'язку із не оплатою поставки товару позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 679,25грн та інфляційних втрат в сумі 1088,37грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивачем надано розрахунок щодо нарахування 3% річних за період прострочення з 01.06.2021 по 15.11.2021 на суму заборгованості у розмірі 49192,00грн, що складає 679,25грн.
Перевіривши наданий розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, суд встановив, що розрахунок є методологічно та арифметично правильним.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних є правомірними та обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати на суму основного боргу 49192,00грн за період прострочення з червня по жовтень 2021 року у розмірі 1088,37грн.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Відповідно до роз'яснення Верховного Суду викладеного в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Перевіривши розрахунок інфляційних витрат у заявлений позивачем період, суд встановив, що він є методологічно та арифметично правильним.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розглянувши клопотання Державного підприємства «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК», м. Добропілля Донецької області про зменшення розміру неустойки, суд зазначає про таке.
В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що Державне підприємство «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» є підприємством з видобутку вугілля кам'яного та одним із основних постачальників вугілля на ТЕС, наразі продовжує тривати криза в енергетиці; на передодні холодного сезону не було накопичено достатню кількість вугільних запасів.
Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Наявність факту незадовільного фінансового стану, кризи підприємства як такого не є безумовною обставиною для зменшення штрафу, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, вказана правова норма встановлює, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.
Приписи ст.233 Господарського кодексу та ст. 551 Цивільного кодексу України обумовлюють можливість зменшення неустойки за рішенням суду з обов'язковим встановленням факту того, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, розмір неустойки значно перевищує розмір збитків відповідно.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про зменшення розміру неустойки.
Крім того, заявлений до стягнення розмір пені не перевищує 5% простроченої суми зобов'язання, та не розцінюється судом як такий, що є надмірно великим.
Таким чином, суд не вбачає підстав, підтверджених належними доказами, для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру неустойки.
Згідно вимог п.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 53419,22грн, з яких основний борг - 49192,00грн, інфляційні втрати - 1088,37грн, пеня - 2459,60грн, 3% річних - 679,25грн.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Бутнаря Євгена Володимировича, м. Миколаївка Донецької області до Державного підприємства «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК», м. Добропілля Донецької області про стягнення 53419,22грн, з яких основний борг - 49192,00грн, інфляційні втрати - 1088,37грн, пеня - 2459,60грн, 3% річних - 679,25грн, задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК», м. Добропілля Донецької області (85001, Донецька обл., місто Добропілля(з), пр.Шевченка, будинок 2; ідентифікаційний код 43895975) на користь Фізичної особи-підприємця Бутнаря Євгена Володимировича, м. Миколаївка Донецької області ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 53419,22грн, з яких основний борг - 49192,00грн, інфляційні втрати - 1088,37грн, пеня - 2459,60грн, 3% річних - 679,25грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова
У судовому засіданні 22.12.2021 складено та підписано повний текст рішення.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.