вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.01.2022м. ДніпроСправа № 904/9048/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДІСК"
до Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГТРАНСРЕМОНТ"
про стягнення заборгованості у розмірі 114 631,41 грн. за договором поставки
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача грошову суму в розмірі 114 631,41 грн., з яких: 97 200,00 грн. - основного боргу, 2 104,50 грн. - інфляційних втрат, 2 442,21 грн. - 3% річних, 12 884,70 грн. - подвійна облікова ставка, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем умов договору на поставку продукції № ЦРКП-05/18 від 05.06.2018.
У відзиві на позов, Відповідач визнав суму дебіторської заборгованості у розмірі 97 200,00 грн. та зазначив, що вона утворилася через важке фінансове положення Відповідача. Також Відповідач зазначив, що зобов'язується в добровільному порядку погасити заборгованість на суму 97 200,00 грн., тому пропонує Позивачеві підписати мирову угоду про погашення дебіторської заборгованості рівними частинами протягом двох місяців: грудень 2021 - 48 600,00 грн. та січень 2022 - 48 600,00 грн., пеню, 3% річних та інфляційні втрати Відповідач просить не стягувати.
09.12.2021 від Позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що у відзиві на позов відповідач посилається на скрутне фінансове становище, однак боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України. Крім того, Відповідач за весь час прострочення грошового зобов'язання жодного разу не намагався врегулювати відносини, що склалися, в досудовому порядку і не надавав графіків погашення дебіторської заборгованості та не намагався вести відповідні переговори.
13.01.2022 електронною поштою від Позивача надійшли докази оплати Відповідачем основного боргу на суму 97 200,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № АБ-1523 від 23.12.2021 на суму 28 000,00 грн., № АБ-1565 від 12.1.2022 на суму 69 200,00 грн.
18.01.2022 від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень № АБ-1523 від 23.12.2021 та № АБ-1565 від 12.01.2022 на загальну суму 97 200,00 грн.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
05.07.2018 ПрАТ "МЕТАЛУРГТРАНСРЕМОНТ" (Покупець) та ТОВ "НОРДІСК" (Постачальник) уклали договір № ЦРКП-05/18 на поставку продукції, за п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець придбати продукцію, далі Товар, перерахований у специфікаціях, які є його невід'ємними частинами, на умовах, викладених у цьому договорі.
Ціна Товару, що поставляється за цим договором, встановлюється на момент підписання специфікації та не підлягає зміні в односторонньому порядку. Зміна ціни Товару може бути здійснена шляхом письмового погодження сторонами (п. 3.1. Договору).
Загальна сума договору приблизно складає - 3 000 000,00 грн. ( три мільйони грн. 00 коп.), у т.ч. ПДВ - 20 % - 500 000,00 грн.
Оплата за цим договором проводиться шляхом перерахування покупцем безготівкових коштів на рахунок Постачальника в національній валюті України (п. 4.1. Договору).
Умови оплати узгодженої партії Товару обумовлюється в специфікаціях (п. 4.2. Договору).
За прострочення оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п. 8.3. Договору).
Строк дії договору - з моменту підписання та до 31.12.2019. Якщо жодна зі сторін не заявила про розірвання цього договору, вважається пролонгованим на наступний рік. Розірвання договору можливе за згодою сторін або при невиконанні умов договору (п.11.1. Договору).
28.12.2020 сторони підписали додаткову угоду № 3 до Договору поставки № ЦРКП-15/18 від 05.07.2018, відповідно до якої сума договору збільшити на 2 000 000,00 (Два міліонна грн.). Пункт 3.3. Договору читати у наступній редакції: "Загальна сума договору складає 5 000 000,00 (п'ять мільйонів грн.). внести зміни в пункт 11.1 Договору та читати його в наступній редакції: "Строк дії договору - з моменту підписання і до 31.12.2021 року".
Специфікацією № 12 від 05.05.2021 сторони погодили, що сума даної специфікації складає 456 000,00 грн., ПДВ - 91 200,00 грн., загальна сума з ПДВ складає 547 200,00 грн. Умови оплати: 50% попередня оплата упродовж 5 календарних днів до відвантаження, 50% оплата впродовж 30 к.д. з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок "Постачальника" за кожну погоджену партію у межах обсягу даної специфікації.
Позивач виставив Відповідачеві рахунок на оплату № 15 від 05.05.2021 на загальну суму 547 200,00 грн.
Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 547 200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 26 від 01.06.2021, підписаною сторонами без зауваження, ТТН № 0106-01 від 01.06.2021.
Відповідач, до звернення Позивачем з позовом. оплатив за товар 450 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № АБ-846 від 16.07.2021 на суму 30 000,00 грн., № АБ-876 від 21.07.2021 на суму 220 000,00 грн., № АБ-968 від 13.08.2021 на суму 50 000,00 грн., № 861 від 28.08.2021 на суму 100 000,00 грн., № АБ-1006 від 31.08.2021 на суму 50 000,00 грн.
За даними Позивача, борг Відповідача за поставлений товар становив 97 200,00 грн.
На прострочений борг Відповідача Позивач нарахував 2 104,50 грн. - інфляційних витрат, 2 442,21 грн. - 3% річних та 12 884,70 грн. - пені.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є виконання умов договору, період прострочки виконання зобов'язання Відповідачем, обґрунтованість розрахунків Позивача.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
До матеріалів справи сторони надали копії платіжних доручень № АБ-1523 від 23.12.2021 на суму 28 000,00 грн. та № АБ-1565 від 12.01.2022 на суму 69 200,00 грн., що підтверджують сплату Відповідачем основного боргу в розмірі 97 200,00 грн.
Відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог в частині пені, індексу інфляції та 3% річних.
Основний борг у розмірі 97 200,00 грн., Відповідач сплатив після відкриття судом провадження у даній справі.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 97 200,00 грн., підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету ( п. 4 ст. 231 ГПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, Позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Тобто, несвоєчасне виконання договірних зобов'язань не звільняє боржника від відповідальності.
Перевіривши наданий Позивачем розрахунок штрафних санкцій та компенсаційних платежів, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", суд встановив, що розрахунки пені та річних Позивач провів неправильно, помилково включивши до періоду нарахування фактичний день оплати. За перерахунком суду до стягнення належить 2 104,50 грн. - індексу інфляції, 2 297,89 грн. - 3% річних, 12 154,91 грн. - пені.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДІСК" до Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГТРАНСРЕМОНТ" в частині стягнення основного боргу - 97 200,00 грн.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДІСК" до Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГТРАНСРЕМОНТ" про стягнення боргу за договором поставки - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" (49051, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупка, буд. 4, код 05509858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордіск" (49050, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 115, оф. 4, код 30011179) 2 104,50 грн. - індексу інфляції, 2 297,89 грн. - 3% річних, 12 154,91 грн. - пені, 279,66 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Повне судове рішення складене 24.01.2022
Суддя С.Г. Юзіков