вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.01.2022м. ДніпроСправа № 904/8971/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. ,
розглянувши в порядку спрощеного (без виклику) позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік", м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Гулаєнко Зінаїди Михайлівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 27 805, 01 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Гулаєнко Зінаїди Михайлівни про стягнення заборгованості у розмірі 27 805,01 грн. за договором поставки № А 1891 від 14.12.2018, яка складається з: основного боргу в розмірі 19 773,36 грн., пені - 2 786,37 грн., штрафу - 1 384,14 грн. та 3 861,14 - 20% річних.
Ухвалою від 18.11.2021 позовну заяву залишено без руху.
23.11.2021 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 24.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
24.01.2022 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
14.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гулаєнко Зінаїдою Михайлівною (відповідач) було укладено договір поставки №А 1891 (надалі - Договір).
На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято товар згідно видаткових накладних:
- №39922/32531 від 07.11.2020 на суму 2 678, 22 грн.;
- №39924/32654 від 07.11.2020 на суму 8 808,00 грн.;
- №40545/33011 від 12.11.2020 на суму 3 986,52 грн.;
- №40854/33280 від 13.11.2020 на суму 4 300,62 грн.
Відповідач за вищезазначеними видатковими накладними не провів розрахунки, у зв'язку з чим станом на 15.11.2021 утворилась заборгованість у розмірі 19 773,36 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу та просив стягнути:
- пеню за загальний період з 22.11.2020 по 15.11.2021 у розмірі 2 786,37 грн.;
- 7% штрафу у розмірі 1 384, 14 грн.;
- 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами за загальний період з 22.11.2020 по 15.11.2021 у розмірі 3 861,14 грн.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Станом на 24.01.2022 відзив на позов не надано.
Відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.
Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Слід також зазначити, що судом робилося оголошення для Фізичної особи-підприємця Гулаєнко Зінаїди Михайлівни на офіційному сайті Господарського суду Дніпропетровської області https://dp.arbitr.gov.ua про знаходження в провадженні суду даної справи (а.с. 38).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, в разі, коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Отже, у разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Таким чином, суд вважає, що відповідач про наявність справи у суді повідомлений належним чином.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладення договору. 2. Природа договору. 3. Строк поставки. Факт поставки. 4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості. 5. Правомірність нарахування штрафних санкцій (пеня, штраф). 6. Правомірність нарахування 20% річних.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
1. Обставини укладення договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору.
Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
14.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гулаєнко Зінаїдою Михайлівною (відповідач) було укладено договір поставки №А 1891 (надалі - Договір) (а.с.11).
Предмет договору.
Постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої (товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному цим договором (п. 1.1. Договору).
Ціна договору.
Ціна на товар визначена у прайс-листі постачальника, яка діє на момент здійснення покупцем замовлення (п. 5.1 Договору).
Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар ( п.5.2 Договору).
Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар ( п. 5.3 Договору).
Строк договору.
Договір чинний (строк дії): протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах (п. 9.7 Договору).
Матеріали справи не містять письмових повідомлень сторін про припинення дії Договору.
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
2. Природа договору.
Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Строк поставки. Факт поставки.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято товар згідно видаткових накладних:
- №39922/32531 від 07.11.2020 на суму 2 678, 22 грн.;
- №39924/32654 від 07.11.2020 на суму 8 808,00 грн.;
- №40545/33011 від 12.11.2020 на суму 3 986,52 грн.;
- №40854/33280 від 13.11.2020 на суму 4 300,62 грн.
При цьому суд зазначає, що вищезазначені видаткові накладні підписані з боку відповідача не позивачем, а іншою особою.
Також, сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків, який також з боку відповідача підписано не позивачем, а Яковлевою Р. Г. (а.с.16).
Крім того в матеріалах справи наявна довіреність від 12.11.2018, якою Гулаєнко Зінаїда Михайлівна уповноважила Яковлеву Ріту Георгіївну бути представником як фізичної особи-підприємця.
Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару відповідачу матеріали справи не містять.
Отже, факт поставки визнається підтвердженим.
4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
Розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати (п. 6.1 Договору).
Господарський суд констатує, що строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.
Загальний розмір заборгованості, що позивач просив стягнути з відповідача, становить 19 773,36 грн.
На момент розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 19 773,36грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
5. Правомірність нарахування штрафних санкцій (пеня, штраф).
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частин 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Установивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), зокрема можуть пов'язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Згідно з п. 6.1 Договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.
Відповідно до п. 7.1. договору поставки у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.
Щодо розрахунку пені.
В даному випадку сторони Договору не передбачили іншу тривалість періоду часу, за який нараховується пеня, тому її строк не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання від дня, коли відповідне зобов'язання, мало бути виконано
Позивач нарахував пеню на загальну суму 2 786 грн. 37 коп. за загальний період з 22.11.2020 по 15.11.2021.
Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його таким, що містить помилку, а вимогу такою, що підлягає задоволенню у розмірі 1 270,66 грн.
В частині стягнення пені у розмірі 1 486,73 грн. слід відмовити.
Щодо розрахунку 7% штрафу.
Позивач нарахував 7% штрафу на загальну суму 1 384 грн. 14 коп.
Відповідач контррозрахунок 7% штрафу не надав; вимог не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок позивача та визнав його арифметично вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
6. Правомірність нарахування 20% річних.
Відповідно до частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України (статті 525, 526 Цивільного кодексу України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.9.2 договору у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.
Щодо розрахунку 20% річних.
Позивач нарахував 20% річних на загальну суму 3 861 грн. 14 коп.
Відповідач контррозрахунок не надав; вимог не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок 20% річних та визнав його таким, що містить помилку, а вимогу такою, що підлягає задоволенню у розмірі 3 850,94 грн.
В частині стягнення 20% річних у розмірі 10,20 грн. слід відмовити.
Щодо судового збору.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4 540 грн. 00 коп.
При цьому в позовній заяві позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп.
Отже, надмірно сплачений позивачем судовий збір становить 2 270 грн. 00коп.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до Фізичної особи-підприємця Гулаєнко Зінаїди Михайлівни про стягнення заборгованості у розмірі 27 805,01 грн. за договором поставки № А 1891 від 14.12.2018 задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гулаєнко Зінаїди Михайлівни, (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (ідентифікаційний код: 35871504, місцезнаходження: 49021, місто Дніпро, вул. Тернова, будинок 1): основний борг в розмірі -19 773 грн. 36 коп., пеню в розмірі - 1 270 грн. 66 коп., штраф в розмірі - 1 384 грн. 14 коп., 20% річних в розмірі - 3 850 грн. 94 коп., судовий збір в розмірі - 2 145 грн. 42 коп.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені у розмірі 1 486,73 грн., 20% річних у розмірі 10,20 грн. та судового збору у розмірі 124,58 грн. відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 24.01.2022.
Суддя Н.Г. Назаренко