вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.01.2022м. ДніпроСправа № 904/9051/21
за позовом Новомосковського міськрайонного центру зайнятості, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область
до Державної організації (установа, заклад) Військової частини НОМЕР_1 , смт. Черкаське, Новомосковський р-н. Дніпропетровська область
про стягнення коштів виплачених як допомога по безробіттю
Новомосковський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної організації (установа, заклад) Військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів виплачених як допомога по безробіттю у сумі 65 241, 74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю повернення коштів виплачених як допомога по безробіттю.
Ухвалою суду від 24.11.2021 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Державна організація (установа, заклад) Військової частини НОМЕР_1 10.01.2021 подала відзив на позовну заяву.
Суд не прийняв відзив до розгляду, з огляду на таке.
Частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 відповідачу було встановлено строк на подачу відзиву, а саме: протягом 15 днів з дня вручення ухвали господарського суду Дніпропетровської області.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 була вручена відповідачу 04.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4930018398542.
Відтак, відзив відповідач мав подати до 19.12.2021 включно. Однак, згідно штемпелю на поштовому конверті, відзив на позовну заяву було надіслано на адресу суду 31.12.3021, тобто із пропуском процесуального строку встановленого судом.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідач із заявою про поновлення процесуального строку на подачу відзиву до суду не звертався.
Згідно частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на необхідність повернення коштів виплачених як допомога по безробіттю через поновлення на роботі за рішенням суду відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», пп. 2 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп. 2 п. 1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Наданий ним відзив судом не прийнято до розгляду з підстав, які зазначені вище.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Наказом від 29.01.2020 № 85 (по стройовій частині) старшину військової служби за контрактом ОСОБА_1 номера обслуги гранатометного взводу 2 механізовоного батальйону, на підставі наказу від 29.01.2020 № 23 - рс, яким його звільнено у запас відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу», в зв'язку із закінченням строку контракту, виключено із списків особового складу частини і усіх видів забезпечення та направлено для постановки на військовий облік.
ОСОБА_1 25.02.2020 звернувся до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості для отримання допомоги по безробіттю.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», наказом Новомосковського міськрайонного центру зайнятості від 02.03.2020 № НТ200302, громадянину ОСОБА_1 за особистою заявою надано статус безробітного з 25.02.2020.
Позивач вказує, що 03.03.2020 наказом № НТ200303 Новомосковського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_1 призначена допомога по безробіттю як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу від 2 до 6 років - 55% середньої з/п (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100 % - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70% - 180 к.д., відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 03.03.2020 по 25.02.2021.
Позивач посилається на те, що 26.10.2020 наказом № 286-рс командира 93 окремої механізованої бригади (по особовому складу), громадянина ОСОБА_1 поновлено на військовій службі і призначено на посаду номера обслуги гранатометного взводу механізованого батальйону ВОС-102533А.
Як зазначив позивач, 26.10.2020 наказом № 672 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), старшину ОСОБА_1 поновлено на займаній раніше посаді номера обслуги гранатометного взводу 2 механізованого батальйону з 11 лютого 2020 року.
За таких обставин, відповідно до наказу № НТ201111 від 11.11.2020 громадянину ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», пп. 2 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп. 2 п. 1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності з 26.10.2020.
За період перебування на обліку в Новомосковському міськрайонному центрі зайнятості з 25.02.2020 по 26.10.2020 громадянину ОСОБА_1 виплачено 65 241, 74 грн допомоги по безробіттю.
Новомосковським міськрайонним центром зайнятості до військової частини НОМЕР_1 було направлено претензію № 374 від 07.06.2021 з вимогою повернути виплачену ОСОБА_1 допомогу по безробіттю.
Позивач зазначає, що відповідь на претензію він не отримав.
Відповідачем суму виплаченої громадянину ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у розмірі 65 241, 74 грн не повернуто позивачу, що і є причиною виникнення спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Статтею 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачені види забезпечення та соціальні послуги, до яких зокрема відноситься допомога по безробіттю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Відповідач у цій справі є юридичною особою з повним обсягом законодавчої право - та дієздатності. Доказів на спростування самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами відповідач суду не надав.
ОСОБА_1 на підставі його заяви надано статус безробітного з 25.02.2020
Відповідно до п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198, Центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Згідно ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення на роботі це - відновлення працівника на колишній роботі і в колишній посаді у разі його незаконного звільнення.
Питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.
Згідно з пп. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 поновлено на роботі внаслідок прийняття Третім апеляційним адміністративним судом постанови від 22 лютого 2021 року у справі № 160/3869/20 про поновлення громадянина ОСОБА_1 на займаній посаді.
Згідно частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем фонду про прийняття його на роботу (ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").
Згідно з ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримуються, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Отже, вказаними нормами передбачено право фонду стягувати з роботодавця суму виплачених грошових коштів (допомоги) безробітному, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
В свою чергу Державна організація (установа, заклад) Військова частина НОМЕР_1 є роботодавцем по відношенню до ОСОБА_1 як застрахованої особи, яка, перебуваючи у стані безробітного отримала від позивача грошову допомогу по безробіттю у сумі 65 241, 74 грн.
Обов'язок відповідача відшкодувати сплачену позивачем зазначену допомогу по безробіттю презюмується відповідно до статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Доказів відшкодування здійснених позивачем на користь ОСОБА_2 .В виплат відповідач суду не надав.
Відтак вимоги позивача є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 165, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Новомосковського міськрайонного центру зайнятості до Державної організації (установа, заклад) Військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів виплачених як допомога по безробіттю у сумі 65 241, 74 грн задовольнити повністю.
Стягнути з Державної організації (установа, заклад) Військової частини НОМЕР_1 (51272, смт. Черкаське, Новомосковський р-н, Дніпропетровська область; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Новомосковського міськрайонного центру зайнятості (51206, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, пл. Перемоги, 8; ідентифікаційний код 20306617) 65 241, 74 грн коштів, виплачених по безробіттю та судовий збір у сумі 2 270 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
24.01.2022
Суддя В.І. Ярошенко