вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі
21.01.2022м. ДніпроСправа № 904/9304/21
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Фещенко Ю.В., розглянувши заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м.Київ) в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Енергодар Запорізька область)
про затвердження мирової угоди
у справі:
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ) в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м.Енергодар Запорізька область)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" (м. Дніпро)
про стягнення пені та штрафу за порушення умов договору поставки № 20/05/15 від 05.04.2021 у загальному розмірі 187 792 грн. 20 коп. Фещенко Ю.В.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" (далі - відповідач) пеню та штраф за порушення умов договору поставки № 20/05/15 від 05.04.2021 у загальному розмірі 187 792 грн. 20 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 81 658 грн. 20 коп. - пеня;
- 106 134 грн. 00 коп. - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 20/05/15 від 05.04.2021 в частині своєчасної поставки позивачу продукції на загальну суму 2 382 600 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов'язання щодо поставки продукції на загальну суму 2 382 600 грн. 00 коп. на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 31.05.2021 по 11.07.2021 у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення в сумі 81 658 грн. 20 коп. Також, позивач нарахував та просить суд стягнути штраф за прострочення поставки більше 30 днів у розмірі 7% від вартості продукції, за якою порушено строк поставки (1 516 200 грн. 00 коп. х 7%) в сумі 106 134 грн. 00 коп.
Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 08.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 59913/21 від 13.12.2021), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував.
Від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. суду № 62918/21 від 30.12.2021), в яких він зазначив, що затримка поставки за спірним договором відбулась не з вини відповідача; також у вказаних поясненнях наведено контррозрахунок штрафних санкцій, які за розрахунком відповідача складають 185 409 грн. 20 коп.
Від відповідача надійшла заява про затвердження мирової угоди (вх. суду № 1595/22 від 12.01.2022), в якій відповідач просив суд затвердити укладену 10.01.2022 між позивачем та відповідачем мирову угоду по даній справі, а провадження у справі закрити.
Від позивача надійшла заява про затвердження мирової угоди (вх. суду № 2633/22 від 18.01.2022), в якій позивач просив суд затвердити укладену між позивачем та відповідачем мирову угоду по даній справі, а провадження у справі закрити. Також у вказаній заяві позивач підтвердив, що обізнаний з правовими наслідками укладення мирової угоди та закриття провадження у справі, передбаченими частиною 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. До заяви позивачем додано мирову угоду № 20/05/01 від 06.01.2022.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частини друга - шоста статті 250 Господарського процесуального кодексу України не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (частина 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки у даній справі ціна позову не перевищувала 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в силу частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, справа була визнана малозначною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Частиною 2 статті 192 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частиною 3 статті 192 Господарського процесуального кодексу України до ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Так, суд звертає увагу сторін на положення статей 193, 231 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких:
- виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою (частина 1 статті 193 Господарського процесуального кодексу України);
- ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (частина 2 статті 193 Господарського процесуального кодексу України);
- у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (частина 3 статті 193 Господарського процесуального кодексу України);
- у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вказане, а також, обставини того, що позивач та відповідач, подаючи до суду заяви про затвердження мирової угоди, дійшли згоди щодо необхідності її затвердження судом, господарський суд, беручи до уваги наведені вище норми закону та волевиявлення сторін, вважає за необхідне здійснити розгляд заяви про затвердження мирової угоди без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяв позивача та відповідача про затвердження мирової угоди, перевіривши повноваження представників сторін на вчинення дій щодо її підписання,
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 05.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" (далі - постачальник, відповідач) та Відокремленим підрозділом "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - покупець, позивач) було укладено договір поставки № 20/05/15 (далі - договір, а.с. 9-16), за умовами пунктів 1.1. та 5.1. якого постачальник зобов'язується поставити до 30.05.2021 партіями відповідно до заявок покупця зазначену в пункті 11. продукцію на загальну суму 2 382 600 грн. 00 коп.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, 07.06.2021, 29.06.2021 та 12.07.2021 відповідачем було поставлено позивачу продукцію на загальну суму 2 382 600 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с.20-22).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що товар на загальну суму 2 382 600 грн. 00 коп. було поставлено відповідачем із простроченням.
В той же час, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вказане, за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки продукції на загальну суму 2 382 600 грн. 00 коп. на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 31.05.2021 по 11.07.2021 у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення в сумі 81 658 грн. 20 коп. Також, позивач нарахував та просить суд стягнути штраф за прострочення поставки більше 30 днів у розмірі 7% від вартості продукції, за якою порушено строк поставки (1 516 200 грн. 00 коп. х 7%) в сумі 106 134 грн. 00 коп.
У подальшому від позивача та відповідача надійшли заяви, в яких вони просили суд затвердити мирову угоду по даній справі, а провадження у справі закрити. Також у своїй заяві позивач підтвердив, що обізнаний з правовими наслідками укладення мирової угоди та закриття провадження у справі, передбаченими частиною 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. До заяви позивачем додано мирову угоду № 20/05/01 від 06.01.2022.
Так, частиною 7 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Частинами 1 та 2 статті 192 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
У відповідності до положень вказаної статті, між позивачем та відповідачем 06.01.2022 було укладено мирову угоду по справі, яку позивач та відповідач просять суд затвердити у справі.
Так, судом встановлено, що умови укладеної між сторонами мирової угоди від 06.01.2022 не суперечать чинному законодавству України, не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є виконуваними, а також стосуються лише прав та обов'язків сторін щодо предмета спору.
Обставини, визначені частиною 5 статті 192 Господарського процесуального кодексу України, щодо наявності підстав для відмови у затвердженні мирової угоди, відсутні.
Мирова угода від 06.01.2022 укладена у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством, а тому підлягає прийняттю та затвердженню господарським судом.
Судом встановлено, що мирова угода підписана:
- зі сторони позивача - Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - генеральним директором Городнер Г.А., повноваження якого підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.12.2021 (а.с.57);
- зі сторони відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" мирова угода підписана керівником підприємства - Суліцьким М.В., повноваження якого підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 08.12.2021 (а.с. 58).
При цьому, судом враховано, що подаючи до суду заяви про затвердження мирової угоди, сторони дійшли згоди щодо необхідності її затвердження судом, та позивач у заяві підтвердив, що обізнаний з правовими наслідками укладення мирової угоди та закриття провадження у справі, передбаченими частиною 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. До заяви позивачем додано мирову угоду № 20/05/01 від 06.01.2022.
Відповідно до статті 193 Господарського процесуального кодексу України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (на підставі статей 3, 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне затвердити укладену сторонами мирову угоду від 06.01.2022, а провадження у справі закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").
У пункті 4 Мирової угоди від 06.01.2021 сторони досягли згоди, що відповідач зобов'язується протягом 10 днів після затвердження мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області відшкодувати позивачу 50 відсотків судового збору в сумі 1 408 грн. 44 коп. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. В пункті 5 вказаної Мирової угоди сторони дійшли згоди, що відповідно до пункту 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України позивач звернеться до суду з клопотанням про повернення з державного бюджету суми сплаченого судового збору у розмірі 50 відсотків.
Враховуючи обставини того, що у тексті поданої до суду мирової угоди сторонами врегульовано питання відшкодуваня судового збору у повному обсязі, вказане питання щодо розподілу судових витрат не вирішується судом.
На підставі викладеного, керуючись 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 192-193, 231-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяви Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" про затвердження мирової угоди.
2. Затвердити мирову угоду № 20/05/01 від 06.01.2022, укладену між Відокремленим підрозділом "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" по справі № 904/9304/21, у наступній редакції:
"МИРОВА УГОДА
про врегулювання спору
у справі № 904/9304/21
(в порядку статті 192 Господарського процесуального кодексу України)
м. Енергодар 06.01.2022
Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Державного підприємсттіа "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енсргоатом" (далі по тексту - "Позивач" у відповідних відмінках) в особі генеральною директора Городнера Г.А., який діє на підставі довіреності від 30.10.2020 та в порядку самопредставництва, з однієї сторони, та
Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" в особі директора Суліцького М.В. (далі по тексту - "Відповідач" у відповідних відмінках), який діє на підставі Статуту товариства, з іншої сторони,
які далі разом іменуються "Сторони", з метою врегулювання спору по господарській справі № 904/9304/21 за позовом Позивача до Відповідача про стягнення 187 792 грн. 20 коп., керуючись статтею 192 Господарського процесуального кодексу України, вирішили укласти цю Мирову угоду (далі по тексту - "Угода" у відповідних відмінках) про наступне:
1. Позивач зменшує загальний розмір позовних вимог (стягнення пені та штрафу згідно з пунктом 7.2 договору поставки № 20/05/15 від 05.04.2021 (НАЕК № 53-143-01-21-01780 від 08.04.2021)), до суми 128 000 грн.
Позивач відмовляється від решти позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені та штрафу).
2. Відповідач зобов'язується сплатити Позивачу неустойку (пеню та штраф) в розмірі 128 000 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача в наступні строки та сумах:
- 32 000 грн. - до 01.02.2022;
- 32 000 грн. - до 01.03.2022;
- 32 000 грн. - до 01.04.2022;
- 32 000 грн. - до 01.05.2022.
3 Відповідач відмовляється від вимог до Позивача про сплату трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення Позивачем строків оплати продукції, отриманої від Відповідача за договором поставки № 20/05/15 від 05.04.2021 (НАЕК № 53-143-01 -21-01780 від 08.04.2021).
4. Відповідач зобов'язується протягом 10 днів після затвердження даної Угоди Господарським судом Дніпропетровської області відшкодувати Позивачу 50 відсотків судового збору в сумі 1 408 грн. 44 коп. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.
5. Відповідно до пункту 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України Позивач звернеться до суду з клопотанням про повернення з державного бюджету суми сплаченого судового збору у розмірі 50 відсотків.
6. Сторони цієї Угоди гарантують, що умови цієї Угоди не суперечать законодавству України та не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, не є невиконуваними.
7. Ця Угода с чинною з моменту підписання її Повноважними представниками Сторін, скріплення печатками та затвердження її змісту Господарським судом Дніпропетровської області відповідною ухвалою у справі № 904/9304/21. У разі невиконання цієї Угоди ухвала суду про її затвердження може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
8. Ця Угода складена в трьох оригінальних примірниках: по одному для кожної із Сторін та суду, кожний з яких має однакову юридичну силу.".
Стягувач: Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м.Енергодар; ідентифікаційний код 26444970).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" (49005, м. Дніпро, проспект Гагаріна, будинок 18; ідентифікаційний код 35114066).
3. Закрити провадження у справі № 904/9304/21 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Комплект Днепр" про стягнення пені та штрафу за порушення умов договору поставки № 20/05/15 від 05.04.2021 у загальному розмірі 187 792 грн. 20 коп.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 21.01.2022 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
5. Ухвала є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", та може бути пред'явлена до виконання у строк до 21.01.2025.
Повний текст ухвали підписаний - 21.01.2022.
Суддя Ю.В. Фещенко