пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 січня 2022 року Справа № 903/1001/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньгаз Збут”
до відповідача: Комунального підприємства “Волинська обласна клінічна лікарня” Волинської обласної ради
про стягнення 280664,01 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача: н/з.
У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Встановив:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньгаз Збут” звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Комунального підприємства “Волинська обласна клінічна лікарня” Волинської обласної ради про стягнення 280664,01 грн заборгованості за переданий у жовтні 2021 року природний газ.
При обґрунтуванні позовних вимог вказує, що неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу № 41АВ437-9393-1 від 01.09.2021 в частині повної оплати поставленого природного газу.
Ухвалою суду від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.01.2022.
10.01.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання № 1.10/34 від 10.01.2022 в якому просить розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Дане клопотання приєднано до матеріалів справи.
11.01.2022 відповідач подав клопотання в якому вказує, що позовні вимоги визнає повністю та просить у зв'язку з цим вирішити питання про розподіл судових витрат в порядку та на підстав ст. 130 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно ч.3 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Оскільки, заява про визнання позову підписана в.о.директора КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради Олександром Дударем, визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.
11.01.2022 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання про повернення із державного бюджету 50 % судового збору сплаченого позивачем при подані позову на підставі ст. 130 ГПК України, у зв'язку із визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті. Також просив судове засідання проводити без участі представника позивача. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновків про можливість розгляду справи за відсутності сторін та ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, враховуючи визнання відповідачем позову,
01.09.2021 між ТзОВ “Волиньгаз Збут” (постачальник) та КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 41АВ437-9393-21 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачу у вересні-жовтні 2021 року природний газ (код 091200000-6-газове паливо (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно із п. 2.9 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період.
Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що ціна газу становить 19000,00 грн за 1000 м3, яка може змінюватися протягом дії договору шляхом укладання додаткових угод.
Відповідно до п. 4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.п. 4.2.3 договору).
Згідно акту приймання - передачі природного газу № ВО381012688 від 31.10.2021 до договору на постачання природного газу від 01.09.2021 № 41АВ437-9393-21 позивачем поставлено відповідачу природний газ у жовтні 2021 - 34524,3 м3 на загальну суму 655961,70 грн.
Відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий природний газ по договору, заборгованість станом на 07.12.2021 становить 280664,01 грн.
Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.265 ГК України, ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно із ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання з поставки природного газу, а відповідач при цьому не провів належних розрахунків за отриманий природний газ, позов визнав, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: з відповідача на користь позивача слід стягнути 280664,01 грн заборгованості за отриманий природний газ.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2104,98 грн.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України та відсутність правових підстав для звільнення відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2104,98 грн судового збору за результатами розгляду позовної заяви.
Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Волинська обласна клінічна лікарня” Волинської обласної ради (проспект Грушевського, 21, м.Луцьк, Волинська область, 43005, код ЄДРПОУ 01983163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» (пр.Молоді, 14А, м.Луцьк, Волинська область, 43024, код ЄДРПОУ 39589216) 280664,01 грн (двісті вісімдесят тисяч шістсот шістдесят чотири гривні 01 копійку) та 2104,98 грн (дві тисячі сто чотири гривні 98 копійок) судового збору.
3. Управлінню державної казначейської служби України у м.Луцьку Волинської області повернути із Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут» (пр.Молоді,14А, м.Луцьк, Волинська область, 43024, код ЄДРПОУ 39589216) 2104,98 грн (дві тисячі сто чотири гривні 98 копфйок) судового збору сплаченого згідно платіжного доручення № 19 (#867308351704) від 02.12.2021 (оригінал знаходиться в матеріалах справи).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
17.01.2022.
Суддя А. С. Вороняк