пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
12 січня 2022 року Справа № 903/843/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/843/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас”, смт. Чабани, Києво-Святошинського району, Київської області
до Фермерського господарства “Агроінвест-Топилище”, с. Топилище, Іваничівського району, Волинської області
про стягнення 453 764,06 грн.,
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: н/з,
18.10.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 12.10.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” про стягнення з Фермерського господарства “Агроінвест-Топилище” 453 764,06 грн., з них: 69 711,62 грн. пені, 128 781,43 грн. 48% річних, 31 846,29 грн. збитків, завданих інфляцією, 223 424,72 грн. штрафу.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №ВВ 08/17 від 30.03.2021 щодо своєчасного та повного розрахунку за переданий товар.
Ухвалою суду від 25.10.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.11.2021; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 15.11.2021 року.
16.11.2021 представник позивача надіслав до суду повідомлення б/н від 15.11.2021 про те, що не зможе взяти участь в судовому засіданні, оскільки бере участь в іншій справі №912/2546/21.
17.11.2021 відповідач подав до суду клопотання №17-1/11 від 17.11.2021 про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи, вирішення власної процесуальної позиції щодо доказів по справі, пошуку можливості та шляхів примирення із позивачем шляхом укладення мирової угоди, необхідності подання до суду обгрунтованого відзиву на позов, доцільності проведення контррозрахунку позовних вимог. У клопотанні наголошує, що бажає бути присутнім в судових засіданнях під час розгляду справи.
З метою реалізації відповідачем процесуального права на участь у судовому засіданні, поданні відзиву на позов, пояснень, клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання судом задоволено.
З метою забезпечення відповідачу права на подачу відзиву на позов, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача, ухвалою суду від 17.11.2021 підготовче засідання відкладено на 08.12.2021 року; запропоновано відповідачу подати суду у строк до 06.12.2021 року відзив на позов.
ФГ “Агроінвест-Топилище” у відзиві на позов, який на адресу суду надійшов 29.11.2021, позовні вимоги заперечує, посилаючись на те, що погашення суми основної заборгованості здійснено 11.12.2017 року. Зазначає, що нарахування інфляційних втрат в сумі 31 846 грн. 29 коп. є передчасним та безпідставним. Позивач здійснив нарахування 48% річних за кожен день прострочення, тобто спосіб їх обчислення підпадає від визначення пені, тоді як позивач уже нарахував та заявив до стягнення пеню. Таким чином, заявлені річні мають бути перераховані за період прострочення відповідно до розміру 3% річних. Просить застосувати строки позовної давності, зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції до 10% від того розміру, що підлягає до задоволення та знаходиться не поза межами, а в межах перебігу строку позовної давності. Судові засідання просить проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 06.12.2021 у задоволенні клопотання відповідача про проведення судового засідання 06.12.2021 о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.
Позивач у відповіді на відзив від 30.11.2021 позовні вимоги підтримує, посилається на те, що відповідач не здійснив жодної оплати товарів своєчасно та у повному обсязі. Вказує, що вчасно було сплачено лише 20% вартості товарів за додатками №1 та №3, а решту товарів оплачено лише 11.12.2017, тобто з простроченням оплати від 1 до 6 місяців. Вважає, що враховуючи суттєве порушення відповідачем строків оплати поставлених йому товарів, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у розмірі 90% є намаганням відповідача уникнути відповідальності за порушення своїх договірних зобов'язань. Вказує, що визначення в договорі 48% річних є правомірним та позивачем проведено розрахунок з 48% річних, а не із 48% за кожен день, як стверджує відповідач. Строки позовної давності продовжено до завершення строку дії карантину, який діє, починаючи з 12.03.2020, та наразі триває.
01.12.2021 представник ТОВ “Агрозахист Донбас” надіслав до суду клопотання від 30.11.2021, в якому просив проводити засідання 08.12.2021 за його відсутності.
Станом на 08.12.2021 інших заяв та клопотань від представників сторін не надходило.
Ухвалою суду від 08.12.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2021 на 12 год.
16.12.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача, в якому він просив розглянути справу та задовольнити позовні вимоги за його відсутності у зв'язку із зайнятістю в іншій судовій справі..
В судове засідання 16.12.2021 представники сторін не з'явилися.
Станом на 16.12.2021 відомостей про належне повідомлення відповідача про судовий розгляд не було.
У зв'язку з відсутністю доказів належного повідомлення відповідача про судовий розгляд, розгляд справи було відкладено на 12.01.2022 та повторно повідомлено відповідача про судовий розгляд, в тому числі, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
21.12.2021 позивач надіслав до суду клопотання б/н від 21.12.2021, в якому просить розглядати справу 12.01.2022 за відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання 12.01.2022 представники сторін не з'явилися.
Ухвалу суду про від 16.12.2021 було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Крім цього, відповідача було повідомлено про судовий розгляд шляхом поміщення повідомлення на офіційному сайті “Судова влада України”.
Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301040196050.
Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання 12.01.2022 не визнавалась обов'язковою, клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, судом 12.01.2022 було вирішено спір за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.202 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
30.03.2017 між ТОВ “Агрозахист Донбас” як постачальником і Фермерським господарством “Агроінвест - Тополище” як покупцем було укладено договір поставки №ВВ08/17 (надалі - договір).
Згідно з п.1.1. договору в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.
Відповідно до п. 2.1. договору за цим договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що с невід'ємною частиною цього договору.
Згідно із п. 2.2. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.
За умовами п. п. 2.3., 2.4. договору загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1., та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару). Вартість тари, упаковки в якій постачається товар, входить до ціни товару.
В силу п. 3.1. 3.2. договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.
В тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківського валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А1/А2*В, де С - сума належна до оплати; В - ціна товару на момент підписання додатку; А1 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів; А2 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного додатку.
При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США/Євро на курс гривні щодо долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов частини 1 цього пункту.
Відповідно до п. 3.3 договору всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з врахуванням п.3.2 договору. На підтвердження виконання покупцем зобов'язань з оплати товару з врахуванням п.3.2 даного договору, сторони впродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним додатком або договором в цілому, підписують "Акт звіряння взаємних розрахунків" ініціатива звіряння взаємних розрахунків покладається на покупця.
Згідно із п. 3.4 договору при відсутності підписаного сторонами Акта звіряння взаємних розрахунків, зобов'язання покупця щодо повної оплати вартості отриманого товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору.
Крім цього, умовами договору було встановлено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору (п.7.1. договору).
В п. 7.1.1. договору сторони погодили, що крім відповідальності, встановленої п. 7.1. договору покупець: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення; за відмову від отримання або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є ЗЗР або мінеральні добрива, сплачує штраф в розмірі 10% процентів вартості не отриманої або повернутої продукції; за відмову від отримання продукції або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є насіння, сплачує штраф в розмірі 100% (сто) процентів вартості не отриманої продукції або повернутої продукції.
В разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 48% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п.7.7. договору).
За умовами п.7.8. договору в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару.
Договір набув чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків. (п.11.2. договору).
Також до договору поставки №ВВ08/17 від 30.03.2017 було підписано додатки, а саме: №1 від 30.03.2017, № 2 від 30.03.2017, №3 від 27.04.2017, №4 від 12.05.2017, №6 від 12.06.2017, №7 від 02.08.2017, якими погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості товару, умови поставки та порядок розрахунків за товар, що поставляється. Додатками визначено офіційний курс долара США щодо гривні станом на день складання кожного з додатків, та погоджено, що оплата вартості товару, зазначеного в додатках, здійснюється покупцем в національній валюті України (гривня), виходячи із курсу продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів та який не може бути нижче ніж курс долара США/Євро на день укладення кожного з додатків.
30.03.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаток №1 до договору, згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 257 215,68 грн., в т.ч. ПДВ.
Відповідач зобов'язався оплатити позивачу:
- 20% вартості товару, що складає 51 443,14 грн., до 09.04.2017.
- 80% вартості товару, що складає 205 772,54 грн., до 31.10.2017.
На виконання умов додатку №1 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 257 215,68 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1926 від 30.03.2017.
30.03.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаток №2 до договору, згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 455 652 грн., в т.ч. ПДВ.
Відповідач зобов'язався оплатити позивачу:
- 20% вартості товару, що складає 91 130,40 грн., до 09.04.2017.
- 80% вартості товару, що складає 364 521,60 грн., до 31.10.2017.
На виконання умов додатку №2 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 455 652 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1927 від 30.03.2017.
Відповідно до видаткової накладної №96 від 10.04.2017 відповідач повернув позивачу товару на суму 373 634,64 грн, в т.ч. ПДВ.
Таким чином, по додатку №2 відповідач повинен був сплатити 82 017,36 грн., в т.ч. ПДВ до 31.10.2017.
27.04.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаток №3 до договору, згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 295 836,19 грн., в т.ч. ПДВ.
Відповідач зобов'язався оплатити позивачу:
- 20% вартості товару, що складає 59 167,24 грн., до 09.04.2017.
- 80% вартості товару, що складає 236 668,95 грн., до 31.10.2017.
На виконання умов додатку №3 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 295 836,19 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №3825 від 27.04.2017.
12.05.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаток №4 до договору, згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 96 263,32 грн., в т.ч. ПДВ.
Відповідач зобов'язався оплатити позивачу:
- 20% вартості товару, що складає 19 252,66 грн., до 26.05.2017.
- 80% вартості товару, що складає 77 010,66 грн., до 31.10.2017.
На виконання умов додатку №4 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 96 263,32 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №4767 від 12.05.2017.
26.05.17 позивачем передано відповідачу без укладення додатку до договору товари загальною вартістю 105 928,80 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №5518 від 26.05.2017.
Відповідно до п. 3.5. договору товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.
Отже, товари передані за видатковою накладною №5518 від 26.05.2017 мали бути оплачені відповідачем до 05.06.2017.
31.05.2018 між позивачем та відповідачем було укладено додаток №6 до договору, згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 90 668,16 грн., в т.ч. ПДВ.
Відповідач зобов'язався оплатити позивачу 100% вартості товару до 21.08.2017.
На виконання умов додатку №6 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 90 668,16 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №6575 від 19.06.2017.
02.08.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаток №7 до договору, згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 231 767,64 грн., в т.ч. ПДВ.
Відповідач зобов'язався оплатити позивачу 100% вартості товару до 31.08.2017.
На виконання умов додатку №7 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 231 767,64 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №7689 від 02.08.2017.
Всього на виконання умов договору, додатків №№1-4, 6-7 та видаткової накладної №5518 від 26.05.2017 позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 1 533 331,79 грн., в т.ч. ПДВ.
Накладною на повернення №96 від 10.04.2017 відповідач повернув позивачу товару на суму 373 634,64 грн. (а.с. 29).
Відповідач повинен був сплатити позивачу кошти (з врахуванням повернення) у розмірі 1 159 697,15 грн., в т.ч. ПДВ, в наступні строки:
- до 09.04.2017 вартість товарів (аванс 20%) на суму 110 610,38 грн. згідно з додатками №1 і №3;
- до 26.05.2017 вартість товарів (аванс 20%) на суму 19 252,66 грн. згідно з додатком №4;
- до 05.06.2017 вартість товарів на суму 105 928,80 грн. за товари, що передані без укладення додатку до договору на підставі видаткової накладної №5518 від 26.05.2017;
- до 21.08.2017 вартість товарів на суму 90 668,16 грн. згідно з додатком №6;
- до 31.08.2017 вартість товарів на суму 231 767,64 грн. згідно з додатком №7.
- до 31.10.2017 за наступними додатками:
- вартість товарів (80%) на суму 601 469,51 грн. згідно з додатками №1, 2, 3, 4 (з врахуванням повернення товару).
Відповідач сплатив за переданий товар:
- 42 573,54 грн., в т.ч. ПДВ - 06.04.2017;
- 1 117 123,61 грн., в т.ч. ПДВ - 11.12.2017 (проведено зарахування зустрічних грошових вимог).
Таким чином, всупереч умовам договору і додатків до нього, відповідач сплатив вартість переданих товарів з порушенням строків оплати, а саме:
- за додатками №1, №3 аванс 20% в розмірі 110 610,38 грн. мав бути сплачений до 09.04.2017, а сплачено 06.04.2017 частково - на суму 42 573,54 грн., 68 036,84 грн. сплачено лише 11.12.2017, тобто з простроченням більше 6 місяців;
- за додатком №4 аванс 20% в розмірі 19 252,66 грн. мав бути сплачений до 26.05.2017, а сплачено 11.12.2017, тобто з простроченням 6 місяців і декілька днів;
- вартість товару, переданого за видатковою накладною №5518 від 26.05.2017, в розмірі 105 928,80 грн. мала бути оплачена до 05.06.2017, а фактично оплачено 11.12.2017, тобто з простроченням більше 6 місяців;
- за товари, передані на підставі додатку №6, оплата в розмірі 90 668,16 грн. мала бути здійснена до 21.08.2017, а фактично оплачено 11.12.2017, тобто з простроченням більше 3 місяців;
- за товари, передані на підставі додатку №7, оплата в розмірі 231 767,64 грн. мала бути здійснена до 31.08.2017, а фактично оплачено 11.12.2017, тобто з простроченням більше 2 місяців.
- за товари, передані за додатками №1, 3 (80%) в розмірі 442 441,49 грн., за додатком №2 в розмірі 82 017,36 грн., за додатком №4 (80%) в розмірі 77 010,66 грн. оплата мала бути проведена до 31.10.2017, а фактично проведена в повному обсязі 11.12.2017, тобто з простроченням більше 1 місяця.
У зв?язку з порушенням відповідачем строків оплати товару, встановленого договором та додатками до нього, позивач нарахував відповідачу 69 711,62 грн. пені, 223 424,72 грн. штрафу, 128 781,43 грн. 48% річних, 31 846,29 грн. збитків, завданих інфляцією, та заявив їх до стягнення (розрахунки - а.с. 8-16).
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Як вбачається із встановлених обставин у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення договору поставки №ВВ08/17 від 30.03.2017.
За приписами ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також ч. 1 ст. 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 7.1.1., 7.8. договору передбачено, що крім відповідальності, передбаченої п. 7.1. Договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення. В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару.
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати товару, отриманого за додатками №№1- 7 до договору, отриманого за видатковою накладною №5518 від 26/05/2017, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 69 711,62 грн. пені (розрахунки - а.с.8-16).
Оскільки відповідач допустив прострочення платежу більше, ніж на 10 днів, обгрунтована вимога позивача про стягнення з відповідача 223424,72 грн. штрафу (розрахунки - а.с.8-16).
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 №910/12876/19.
Правова природа штрафу є відмінною від пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Штраф є одноразовим платежем, який обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Вирішуючи питання щодо остаточного розміру сум пені, штрафу які підлягають стягненню, суд виходить з наступного.
Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов'язання.
Відповідач у відзиві на позов просив зменшити розмір штрафних санкцій до 10%, що підлягає до задоволення та перебуває в межах перебігу строку позовної давності.
Також у відзиві на позов відповідач визнав, що мало місце незначне затримання під час проведення розрахунків із позивачем за придбаний товар. Пояснював, що затримка в оплаті зумовлена існуванням численних перешкод: необхідність сплати податків, зборів та інших платежів до державного бюджету та різного роду фондів, заробітної плати працівникам відповідача, виплата орендної плати громадянам (селянам), у яких відповідач орендує земельні ділянки для власного обробітку; зазначав, що затримка в оплаті не заподіяла збитків позивачу.
В постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №922/1608/19 викладена правова позиція про те, що зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
За таких обставин, коли встановлено, що період прострочення відповідача був незначним (1-2-3 місяці, 6 місяців і декілька днів), сума заборгованості відповідачем сплачена повністю, доказів заподіяння збитків позивачу простроченням оплати не подано, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає до задоволення частково.
Враховуючи наведені обставини, на думку суду, є підстави для зменшення заявленої позивачем пені в розмірі 69 711,62 грн. пені, штрафу в розмірі 223 424,72 грн. на 50% та їх стягнення: пені в розмірі 34 855,81 грн., штрафу в розмірі 111 712,36 грн., виходячи з розрахунку:
69 711,62 грн. пені х 50% = 34 855,81 грн. пені;
223 424,72 грн. штрафу х 50% = 111 712,36 грн. штрафу.
У зв?язку із зменшенням судом розміру заявлених до стягнення 69 711,62 грн. пені, 223 424,72 грн. штрафу на 50% в позові про стягнення 34 855,81 грн. пені (69 711,62 - 34 855,81); 111 712,36 грн. штрафу (223 424,72 - 111 712,36) слід відмовити.
Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна давність встановлюється тривалістю у три роки, в т.ч. строк позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних складає 3 роки.
Позивач звернувся з позовом до суду 15.10.2021.
Законом України №540-ІХ від 30.03.2020 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), який набрав чинності 02.04.2020, розділ “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину”.
Тобто, строк позовної давності (ст.257-258 ЦК України) в силу пункту 12 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.
Дію карантину, встановленого постановою КМУ №211 від 11.03.2020, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України №392-від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від. 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020.
Наразі карантин продовжено до 31.03.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 №1336.
Враховуючи зазначене, строки позовної давності продовжено до завершення строку дії карантину, який діє, починаючи з 12.03.2020, та наразі триває.
Відповідно до п. 7.9. договору №ВВ08/17 від 30.03.2017 сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежуються строком нарахування та припиняються за день до виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3(трьох) років.
Отже, з огляду на наведені положення чинного законодавства, а також враховуючи умови договору, позивачем не пропущено строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог. Строк позовної давності на час звернення позивача з позовом до суду не закінчився та є продовженим на строк дії карантину.
Вищевказане підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25.08.2021 у справі №914/1560/20, від 06.05.2021 у справі №903/323/20.
Щодо стягнення 48 % річних в розмірі 128 781,43 грн.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
У спірних правовідносинах сторонами було погоджено застосування 48% річних.
В п.7.7. договору сторони узгодили, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 48% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати
Тобто, підвищені проценти за статтею 625 ЦК України встановлені й узгоджені самими сторонами.
Перевіривши розрахунок процентів річних, суд встановив, що розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, стягненню з відповідача у зв'язку із порушенням строку виконання зобов'язання з оплати вартості переданого товару підлягає 128 781,43 грн. 48 % річних.
Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 безпідставне, оскільки предметом розгляду у цій справі були вимоги платника податків щодо стягнення 3% річних за час прострочення відшкодування з Державного бюджету України бюджетного відшкодування ПДВ. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора та покриває інфляційні втрати та відсотки річні. Однак вказаний висновок не підлягає застосуванню до правовідносин між сторонами у справі, оскільки він стосується застосування ст.625 ЦК України до податкових відносин щодо затримки бюджетного відшкодування ПДВ.
Водночас, у постанові від 14.04.2021 у справі №922/1716/20 щодо можливості встановлення сторонами договору 48% річних Верховний Суд зазначив, що стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, якщо він прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
За змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо стягнення інфляційних в розмірі 31 846,29 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом з цим, у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.
Також аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).
Таким чином, покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів за рахунок нарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на день оплати товару за умовами договору та стягнення інфляційних грат, нарахованих на суму грошового зобов'язання, вираженого у гривнях, є за своїм змістом подвійною відповідальністю за невиконання зобов'язання, що суперечить нормам чинного законодавства.
Такий правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №905/192/18.
Отже, одночасне покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів, передбаченого договором, за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до іноземної валюти на дату оплати та стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов'язання, вираженого у гривнях, неможливе.
Існує усталена практика Верховного Суду про те, що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної люти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Відповідна правова позиція викладена також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №130/1058/16; від 23.10.2019 у справі №369/661/15-ц; від 23.09.2019 справі №638/4106/16-ц; від 20.02.2019 v справі №638/10417/15-ц, у справі №905/192/18.
В п. 2.2. договору сторони узгодили, що ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.
З огляду на викладене, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 31 846,29 грн. інфляційних, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Звертаючись з позовом до суду, позивач сплатив 6 806,47 грн. судового збору, що підтверджується копією платіжного доручення №8206 від 13.10.2021 (а.с.17).
У зв'язку з частковим задоволенням позову витрати позивача, пов'язані з оплатою судового збору, на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При розподілі судового збору суд врахував роз'яснення, наведені Пленумом Вищого господарського суду України в 4.3. постанови №7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” про те, що у разі, коли господарський суд на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства “Агроінвест-Топилище” (45341, Волинська обл., Іваничівський район, с. Тополище, код ЄДРПОУ 34626298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570 ) 34 855 грн. 81 коп. пені, 111 712 грн. 36 коп. штрафу, 128 781 грн. 43 коп. 48% річних, 6 328 грн. 66 коп. витрат, пов?язаних з оплатою судового збору.
3. В позові про стягнення 34 855 грн. 81 коп. пені, 111 712 грн. 36 коп. коп. штрафу, 31 846 грн. 29 коп. збитків, завданих інфляцією, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено: 17.01.2022.
Суддя І. О. Якушева