Справа №731/459/21
Провадження №2/731/8/22
21 січня 2022 року смт Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:
судді Савенка А.І.,
за участю секретаря Чичоти В.О.,
представника позивача Миц І.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника третіх осіб ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом Миц Ірини Володимирівни , яка дія в інтересах приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Завод-Стеко», ОСОБА_5 та публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації), -
05 жовтня 2021 року Миц І.В., в інтересах ПАТ «Страхова група «ТАС», шляхом використання поштового зв'язку, звернулася до Варвинського районного суду Чернігівської області з вказаним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 11 459, 02 грн матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації) та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що 20 липня 2018 року ПАТ «Страхова група «ТАС» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №FO-00151307, предметом якого є страхування транспортного засобу марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 . Вказаний транспортний засіб, на підставі Договору оренди, 01 червня 2018 року був переданий в оренду.
02 жовтня 2018 року на автодорозі Р67 Чернігів-Прилуки-Пирятин на 174 км відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортним засобом марки «ВАЗ-21066», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 . В результаті даного ДТП було пошкоджено застрахований автомобіль. Враховуючи наявність Договору добровільного страхування, водій пошкодженого автомобіля марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , звернувся до ПАТ «Страхова група «ТАС» з заявою про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки «Chevrolet Aveo», було проведено його огляд, про що складено відповідний акт та отримано рахунок на оплату №000001834 від СТО, відповідно до якого вартість ремонту склала 46 978, 70 грн. Внаслідок цього позивачем, на підставі зібраних документів та заяви власника складено розрахунок суми страхового відшкодування та страховий акт №32370Р/01/2018 на суму 45 328, 70 грн, яку на підставі платіжного доручення №110182, було виплачено в рахунок страхового відшкодування.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо вказаної події за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 , на підставі ст. 38 КУпАП, у зв'язку з закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, було закрито. Разом з тим, позивач наголошує на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, оскільки відсутність складу такого порушення судом встановлено не було. За таких обставин, позивач зазначає, що оскільки винуватцем ДТП є відповідач ОСОБА_1 , а його цивільна, відповідальність на момент ДТП, відповідно до полісу АК9569335, була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», то позивач звернувся до даної страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. У зв'язку з цим, ПАТ «НАСК «Оранта», на підставі платіжного доручення №7210, виплатило позивачу 33 869, 68 грн.
Таким чином, оскільки розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 45 328, 70 грн, при цьому полісом АК9569335 було покрито лише шкоду в розмірі 33 869, 68 грн, то залишок шкоди, який становить - 11 459, 02 грн, на переконання позивача, відповідно до вимог статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 1194 ЦК України, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 29 листопада 2021 року.
16 жовтня 2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до змісту якого, відповідач заявлені позовні вимоги ПАТ «Страхова група «ТАС» не визнає, у зв'язку з цим, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовує свою позицію зокрема тим, що постановою Варвинського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2019 року по справі №731/609/18 не встановлено обставин, які б доводили його винуватість у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 02 жовтня 2018 року. Крім того, відповідач вказує на суперечність письмових доказів, які були долучені позивачем до позову, з підстав їх не узгодження між собою. Також, наголошує на пропуск позивачем строку позовної давності (а.с. 87-93).
Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2021 року залучено до участі у цивільній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Завод-Стеко», ОСОБА_5 та публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта». Крім того, визнано обов'язковою явку в судове засідання представника позивача ПАТ «Страхова група «ТАС», у зв'язку з цим, судове засідання було відкладене на 28 грудня 2021 року.
Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 13 грудня 2021 року, задоволено клопотання представника позивача, - Миц І.В. про її участь у судовому засіданні, яке призначене на 28 грудня 2021 року, в режимі відеоконференції через систему відеозв'язку EasyCon.
У судовому засіданні, яке було призначене на 28 грудня 2021 року, з підстав заявленого клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи, було оголошено перерву до 21 січня 2022 року.
Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2022 року, задоволено клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ ««Завод-Стеко» - Василець Ю.В. про її участь у судовому засіданні, яке призначене на 21 січня 2022 року, в режимі відеоконференції через систему відеозв'язку EasyCon.
Представник позивача Миц І.В. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні, обґрунтовуючи свою позицію обставинами аналогічними змісту позову. Додатково вказала, що договір укладався на велику кількість автомобілів заводу «Стеко», у зв'язку з чим, для ідентифікації автомобілів страхувальником присвоювався спеціальний код, який і відрізнявся від коду основного договору. Вказала, що зважаючи на предмет спору, доведення невинуватості у вчиненні ДТП лежить на відповідачу, який будь-яких допустимих та належних доказів щодо цього не надав. Заявила клопотання про огляд в судовому засіданні матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені до нього позовні вимоги не визнав та наполягав на відмові у їх задоволенні, обґрунтовуючи свою позицію відомостями, які вказані в змісті відзиву. Додатково вказав, що відповідно до постанов від 10.01.2019 року номер автомобіля, з яким відбулось ДТП НОМЕР_3 , однак, позивач укладав договір про страхування автомобіля з номером НОМЕР_1 . Крім того, він визнає лише частково свою вину у вчиненні ДТП, вважаючи, що основним чинником що спричинив зіткнення є перевищення швидкості іншим водієм.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом використання засобів електронного зв'язку (а.с. 163), забезпечив участь в судовому засіданні свого представника.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «Завод-Стеко» та ОСОБА_6 - ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо заявлених вимог позивача не заперечила та наполягала на їх задоволенні.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами поштового зв'язку.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» свого представника у судове засідання не направили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що доводиться відповідним поштовим повідомленням (а.с. 77).
З'ясувавши позиції сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення зазначеного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01 червня 2018 року між ТОВ «Завод Стеко», в особі фінансового директора Васілаті Ю.О., як орендарем, та ОСОБА_5 , як орендодавцем, було підписано договір оренди легкового автомобіля, на умовах платності та строковості, що доводиться його відповідною копією (а.с. 8-9).
Відповідно до умов якого, зокрема п. 1.1, 1.2 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування легковий автомобіль марки: Chevrolet, модель: Aveo, тип загальний легковий Седан В, державний номер: НОМЕР_1 , належний орендодавцю на праві власності згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданий центром № НОМЕР_5 .
За даним Договором оренди до обов'язків орендаря відноситься, зокрема: страхування автомобіля від власного імені та отримання відшкодування по ДТП, які використовувати виключно на ремонт і відновлення автомобіля (п. 6.1.7 Договору оренди легкового автомобіля).
Згідно з цим Договором об'єкт оренди підлягає страхуванню КАСКО на весь період оренди, ОСАГО замовляє та оплачує орендар (п. 7.2 Договору оренди легкового автомобіля).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01 червня 2019 року (п. 10.1 Договору оренди легкового автомобіля).
З метою виконання п. 7.2 вищезазначеного Договору оренди, 20 липня 2018 року між ПАТ «Страхова Група «ТАС» та ТОВ «Завод Стеко» було підписано Договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 №FO-00151307, про що свідчить його відповідна копія (а.с. 6).
Відповідно до копії Додатку №1, який на підставі п. 6 вищезазначеного Договору страхування є його невід'ємною частиною, забезпеченим транспортним засобом, в тому числі, є автомобіль марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_5 , який являється вигодонабувачем (а.с. 7).
За нормами ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, судом встановлено, що 01 червня 2018 року між ТОВ «Завод Стеко», в особі фінансового директора Васілаті Ю.О., як орендарем, та ОСОБА_5 , як орендодавцем було укладено Договір оренди легкового автомобіля, предметом договору якого є автомобіль марки: Chevrolet, модель: Aveo, номер шасі кузова: НОМЕР_6 , державний номер: НОМЕР_1 ,.
В подальшому, 20 липня 2018 року, майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією вищезазначеного транспортного засобу, на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 №FO-00151307, були застраховані, страховиком якого являвся позивач ПАТ «Страхова група «ТАС».
На переконання суду, вказані правочини є правомірними, адже в розумінні ст. 204 ЦК України їх недійсність прямо законом не встановлена. Відомості щодо визнання даних Договорів недійсним у суду відсутні.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 25 ЗУ «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування провадиться згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката) який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
02 жовтня 2018 року о 09 годині 30 хвилин на автодорозі Р67 Чернігів-Прилуки-Пирятин на 174 км водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ-21063» д.н.з. НОМЕР_2 перед початком руху та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого під час виконання маневру від правого узбіч створив перешкоду автомобілю Chevrolet Aveo д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 , в результаті чого відбулось зіткнення транспортних засобів, та отримання ними механічних ушкоджень (а.с.10-11, а.с.731/609/18 - 7-18).
За даним фактом були внесені відомості до ЄРДР за номером 12018270210001640 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. З пояснень відповідача вбачається, що на автомобілі було накладено арешт, в межах вказаного кримінального провадження, та вони знаходились на зберіганні у незмінному стані у Прилуцькому ВП ГУНП в Чернігівській області.
05 жовтня 2018 року від представника страхувальника ОСОБА_7 до ПАТ «Страхова група «ТАС» надійшла заява про настання події, з повідомленням щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 02 жовтня 2018 року за участі застрахованого автомобіля марки Chevrolet Aveo, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 , та автомобіля марки ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_2 , щодо вказаної події було повідомлено управління поліції м. Прилуки (а.с. 13).
01 листопада 2018 року представником страховика було складено Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) марки: Chevrolet, модель: Aveo, номер шасі кузова: НОМЕР_8 , державний номер: НОМЕР_1 , де вказано характер наявних пошкоджень (а.с. 16-17).
Відповідно до копії рахунку на оплату №000001834 від 07 листопада 2018 року, виданого ФОП ОСОБА_8 , вартість матеріального збитку, завданого власнику транспорного засобу Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , становить - 46 978, 70 грн (а.с. 18-19).
У зв'язку з цим, 16 листопада 2018 року ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» з заявою №15632/01/2018/90 про виплату страхового відшкодування за страховим випадком та просив перерахувати вказані кошти на рахунок станції технічного обслуговування автотранспортних засобів, належного ФОП ОСОБА_8 , з зазначенням його реквізитів (а.с. 20).
Визначення вартості відновлювального ремонту на підставі даних ремонтної калькуляції узгоджується і з положеннями частини 2 статті 1192 ЦК України, відповідно до яких розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, за результатами проведеного огляду, розглянувши отриману заяву та рахунок вартості матеріального збитку, ПрАТ «Страхова Група «ТАС» було погоджено суму страхового відшкодування, оскільки 26 листопада 2018 року було складено страховий акт №32370Р/01/2018, відповідно до якого прийнято рішення про страхову виплату в сумі 45 328 70 грн, з урахуванням суми франшизи у розмірі 1 650 грн, на рахунок ФОП ОСОБА_8 (а.с. 21), яку було сплачено 27 листопада 2018 року, про що свідчить відповідна копія платіжного доручення №110182 (а.с. 22).
Слід зазначити, що правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завданий збиток.
За приписом п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з цим, зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_9 , як водія транспортного засобу марки «Ваз-21063», д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі страхового полісу серії АК №9569335, застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» (а.с. 23), позивач звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» з регресною вимогою про відшкодування шкоди, яку було покрито частково у розмірі 33 869, 68 грн, про що свідчить копія відповідного платіжного доручення від 06 лютого 2019 року №7210 (а.с. 24).
Задоволення страховиком відповідача регресної вимоги позивача не в повному обсязі, а лише в розмірі визначеного оцінювачем вартості матеріального збитку, ґрунтується на положеннях пункту 22.1 статті 22 та статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», норми яких передбачають відшкодування страховиком витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відтак різниця між сплаченою позивачем страхувальнику сумою страхового відшкодування та сумою, отриманою від страхової компанії відповідача ПАТ «НАСК «Оранта», становить 11 459, 02 грн = (45 328, 70 грн - 33 869, 68 грн).
В усних поясненнях відповідач вказав, що ПАТ «НАСК «Оранта» повідомляло його про сплату коштів в рахунок відшкодування завданих збитків на суму 33869,68 грн. та спорів між ним та вказаною юридичною особою щодо зокрема розміру неповного відшкодування збитків не виникало.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За вимогами статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Таким чином заподіювач шкоди має нести відповідальність лише в межах дійсного розміру спричиненої шкоди.
Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором страхування, можливе за умови, що згідно з цим договором у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
За ст. 5 вказаного Закону, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі №6-2878цс15, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При цьому за змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За змістом ст. 1194 ЦК України в системному зв'язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У справі встановлено та не оспорюється те, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 45 328, 70 грн згідно із заявою потерпілого на безготівковий перерахунок страхового відшкодування. Таким чином, позивач повністю виконав покладені на нього зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування потерпілій особі, а тому позивач набув права зворотної вимоги до відповідача.
Таким чином, оскільки виплаченої ПАТ «Страхова група «ТАС» страхової виплати в рахунок відшкодування шкоди, завданої в ДТП власнику автомобіля марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , не достатньо, то її різниця підлягає стягненню з відповідача.
Посилання відповідача на те, що його вина в ДТП не встановлена, а тому у нього не виникло обов'язку відшкодовувати завдану в її результаті шкоду, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Постановою від 26 жовтня 2018 року кримінальне провадження №12018270210001640 закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, зважаючи на те, що внаслідок ДТП водії та пасажири не отримали середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Однак, щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД 001903 від 21.11.2018 року та направлено до Варвинського районного суду Чернігівської області.
Зі змісту постанови Варвинського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2019 року по справі 731/609/18 (а.с. 82), вбачається, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП закрито, у зв'язку з закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (а.с. 82).
При цьому, суд зауважує, що в тексті постанови від 10 січня 2018 року допущено описку, зокрема в номері автомобіля Шевроле, та помилково вказано НОМЕР_3 , замість вірного НОМЕР_1 , зважаючи на те, що по-перше, інші відомості учасників ДТП, як от марка автомобіля, водії, їх дані збігаються, по-друге, протокол огляду місця ДТП від 02 жовтня 2018 року (а.с. 7-11) вірність якого засвідчена зокрема і підписом відповідача та картка обліку ДТП (а.с. 16-18) містять вірне зазначення номерного знаку згадуваного автомобіля.
Пленум Верховного Суду України у роз'ясненнях, викладених у п. 2 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» звертає увагу судів на те, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2021 року у справі № 464/5150/16-ц (провадження № 61-15974св20).
Крім того, з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року, яку винесено за результатами розгляду цивільної справи №335/8507/16-ц, вбачається, що при розгляді справи №910/71/16 суди встановили, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування пункту 7 статті 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість, у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи наведене та аналізуючи матеріали справи №731/609/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, а також те, що застосування пункту 7 статті 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення, суд не може зробити висновок про відсутність вини відповідача у ДТП, що сталася 02 жовтня 2018 року, на підставі чого і було здійснено відповідне страхове відшкодування.
Суд зважає, що відповідачем не надано належного обґрунтування на спростування заявлених вимог позивача, оскільки, в розумінні ч. 2 ст. 1166 ЦК України, останнім не надано доказів про відсутність його вини у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 02 жовтня 2018 року. Посилання відповідача щодо винуватості у вказаній дорожньо-транспортній пригоді водія транспортного засобу марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , не може бути взяте до уваги судом, оскільки будь-які докази на обґрунтування такої позиції, відповідачем до суду не подавалися. На переконання суду, твердження останнього щодо наявності у нього багаторічного стажу керування транспортними засобами, який перевищує досвід водія автомобіля марки «Chevrolet Aveo» ОСОБА_10 , не може слугувати беззастережним доказом невинуватості відповідача у скоєнні вказаної ДТП.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини відповідача у завданні шкоди та обов'язку її відшкодування, а відтак про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Суд також бере до уваги, що відповідачем у справі подано заяву про застосування строку позовної давності.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N4 у п. 27 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснив, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону N 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.
При суброгації перебіг строку позовної давності, починається від дня настання страхового випадку, оскільки при переході права вимоги, до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову в т. ч. щодо часу виникнення права на позов, - з моменту ДТП в результаті якого заподіяно шкоду.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Судом встановлено, що страхова подія відбулась 02 жовтня 2018 року, а позовну заяву до суду направлено позивачем 30 вересня 2021 року, шляхом використання поштового зв'язку, що підтверджується копією поштового конверта №0215606737900, а тому дату звернення до суду слід вважати день здачі документа на пошту, який визначається за відповідним поштовим штемпелем.
Таким чином суд приходить до висновку, що строк протягом якого позивач мав право звернутися до суду з позовом не закінчився, оскільки трьохрічний строк з моменту виникнення страхового випадку до моменту звернення до суду ще не сплинув.
У зв'язку з цим, зважаючи на повне та об'єктивне дослідження всіх доказів, які наявні у матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини по справі, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір стягується з відповідача на користь позивача.
Таким чином, судовий збір покладається на відповідача та стягується з нього на користь позивача в розмірі - 2 270 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Миц Ірини Володимирівни (адреса для листування: АДРЕСА_1 ), яка дія в інтересах приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (юридична адреса: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, 65; адреса для листування: 02156, м. Київ, вул. Кіото, б. 25, оф. 203; код ЄДРПОУ 30115243) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_9 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ), товариство з обмеженою відповідальністю «Завод-Стеко» (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Артільна, б. 11; код ЄДРПОУ 38114294), ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_10 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ) та публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, б. 7-Д; код ЄДРПОУ 00034186) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (суброгації), задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_9 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (юридична адреса: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, 65; код ЄДРПОУ 30115243) 11 459 (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 02 копійки матеріальної шкоди в порядку суброгації, та судовий збір у сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень, а всього стягнути 13 729 (тринадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) гривень 02 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 24 січня 2022 року.
Суддя А.І.Савенко