печерський районний суд міста києва
Справа № 757/65579/21-к
22 грудня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-КАТ» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020000000000000709 ,-
08.12.2021 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-КАТ» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020000000000000709.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 22.01.2021 під час обшуку у нежитлових приміщеннях, якими користується ТОВ «ГАЛ-КАТ», за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 20, було вилучено у речі та документи, які зазначені в протоколі обшуку. Так, заявнику стало відомо про закриття кримінального провадження №12020000000000000709, у звязку з цим, товариство вважає, що майно, яке було вилучене під час обшуку підлягає поверненню.
Особа, що подала скаргу в судове засідання не з'явилася, про місце і час розгляду скарги повідомлена належним чином, через канцелярію суду заявником було подано заяву про те, що скаргу підтримує та просить розглядати у його відсутність.
Слідчий/прокурор у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином. Слідчий подав заяву про розгляд скарги за його відсутності вимоги та зазначив, що кримінальне провадження постановою від 29.10.2021, закрито.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, заперечення прокурора, приходжу до наступного висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному проваджені № №12020000000000000709.
Так, в рамках кримінального провадження проводився обшук на підставі ухвали слідчого судді Печерського районну м. Києва від 12.01.2021.
Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_4 було закрито кримінальне провадження №12020000000000000709, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 281 КПК України.
З врахуванням зазначеного, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Обов'язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.
У разі відсутності підстав вважати вилучене майно таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні - вони мають бути повернуті власнику.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Так, зазначене свідчить про те, що розгляд скарги в порядку ст. 169 КПК України, мало б місце в разі вилучення майна під обшуку, яке не було передбачено ухвалою слідчого судді та не було накладено на нього арешт. Таким чином, суд приходить до висновку, що вилучене майно підлягало під критереї ухвали про обшук, а іншого не вдається встановити, оскільки ухвалу про обшук, слідчому судді не було надано.
Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу, що згідно п.5 ч.1 ст.3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Наведені положення ст.3 КПК України співпадають з загальними положеннями закінчення досудового розслідування, викладеними у ст.283 КПК України.
Частиною 1 статті 303 КПК України передбачений вичерпний перелік рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.
На час розгляду скарги досудове розслідування у кримінальному провадженні закрито, а тому, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні скарги, оскільки на даній стадії у слідчого судді завершилися повноваження щодо розгляду поданої скарги.
Крім того, ч. 1 ст. 303 КПК України встановлений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а відповідно до ч.2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді.
З врахуванням зазначеного, в рамках поданої скарги, у слідчого судді відсутні повноваження для повернення майна, яке на думку заявника має статус тимчасово вилученого.
Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу, що згідно ст.100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Відповідно до Наказу від 27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125 «Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» п. 57. у закриття разі кримінальної справи за відсутністю події або складу злочину власникам повертаються документи, які є речовими доказами і які були підставами для порушення кримінальної справи та притягнення до кримінальної відповідальності (літературні твори, заяви, звернення та інше, у тому числі виготовлені авторами). Після винесення вироку (ухвали), постанови про кримінальної справи в книзі (журналі) обліку речових доказів робиться відмітка про прийняте рішення щодо речових доказів та іншого майна із зазначенням змісту та дати рішення. Рішення щодо речових доказів підлягає виконанню після набрання вироком (ухвалою) законної сили або після закінчення строку оскарження ухвали, постанови про закриття справи.
Таким чином, заявник не позбавлений права звертатись у порядку ст. 220 КПК України до органу для вирішення питання порушеного у даній скарзі, а у разу зволікання у вирішенні цього питання, роз'яснити право оскарження такої бездіяльності, в порядку ст. 303 КПК України.
Відтак, скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні скарги директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-КАТ» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020000000000000709 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1