Справа № 752/17332/20
Провадження № 2/752/3153/21
іменем України
17 листопада 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Яцишин Андрій Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «ОТП-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Яцишин А.М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивувала тим, що у якості забезпечення кредитних зобов'язань за кредитним договором № ML-001/009/2008, укладеного 30.01.2008 року між нею та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого стало АТ «ОТП-Банк», 30.01.2008 року вона уклала з банком договір іпотеки № РML-001/009/2008, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 .
11.07.2019 року приватним нотаріусом КМНО Незнайко Н.М. вчинено виконавчий напис за № 194, яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок її заборгованості перед банком за кредитним договором у розмірі 81 163,36 доларів США.
Оскільки виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, у нотаріуса не було підстав вважати, що її заборгованість перед банком є безспірною, нотаріус не з'ясував розмір існуючої заборгованості; стягувачем не надсилалась їй письмова вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, а також стягнення проведено поза межами строку позовної давності, просила суд:
- визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса КМНО Незнайко Н.М., вчинений 11.07.2019 року і зареєстрований в реєстрі за № 194;
- вирішити питання судових витрат у справі.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 10.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.02.2021 року (а.с. 61-62).
Ухвалою від 10.09.2020 року забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 194 від 11.07.2019 року (а.с. 63-65).
Ухвалою від 11.02.2021 року витребувано у Київського державного нотаріального архіву належним чином засвідчені копії всіх документів, що містяться в матеріалах нотаріальної справи ПН КМНО Незнайко Н.М. щодо вчинення 11.07.2019 року виконавчого напису № 194 (а.с. 100-101).
Розгляд справи відкладено на 15.06.2021 року (а.с. 99).
Ухвалою від 15.06.2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд на 17.11.2021 року (а.с. 178).
Відповідач - АТ «ОТП-Банк» відзив на позов не подав.
Треті особи пояснення на позов не надали.
В судове засідання учасники справи, які повідомлялись в установленому порядку про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи по суті за її відсутності.
Відповідачі та третя особа про причину неявки суд не повідомили, заяв, клопотань не подали.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за правилами загального позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом установлено, що 30.01.2008 року між ЗАТ «ОТП-Банк» та ОСОБА_1 як позичальником укладено кредитний договір № ML-001/009/2008. Відповідно до умов цього кредитного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 1152 250,00 доларів США строком до 26.01.2018 року, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти й інші платежі за користування ними в порядку та на умовах, встановлених договором.
У п. 3 ч. 1 кредитного договору вказано, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти за фіксованою процентною ставкою у розмірі 13,99%. Пунктом 4 вказаної частини визначено, що сума кредиту та нарахованих процентів щомісяця погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору (а.с. 20-28).
У якості забезпечення кредитних зобов'язань за кредитним договором № ML-001/009/2008, укладеного 30.01.2008 року між нею та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого стало АТ «ОТП-Банк», 30.01.2008 року вона уклала з банком договір іпотеки № РML-001/009/2008, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 29-35).
11.07.2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. вчинила виконавчий напис за реєстровим номером 194, відповідно до якого запропонувала стягнути квартиру загальною площею 99,60 м2, житловою площею 46,40 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і належить га прав власності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим органом КМР (КМДА) Головного управління житлового забезпечення 23.03.2006 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 519-С/КІ від 20.03.2006 року.
Зазначена квартира на підставі договору іпотеки № РML-001/009/2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. 30.01.2008 року за реєстровим № 145, передана у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-001/009/2008, укладеним 30.01.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .
За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, запропоновано задовольнити вимоги стягувача АТ «ОТП Банк» (яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк» за всіма правами та обов'язками) у розмірі 81 163,36 доларів США - заборгованість за кредитом по кредитному договору № ML-001/009/2008; 41 555,64 грн. - витрати, понесені АТ «ОТП Банк» за вчинення виконавчого напису. Строк, за який провадиться стягнення визначається у період з 27.01.2015 року по 06.09.2017 року (а.с. 36).
Із вказаного виконавчого напису вбачається, що він вчинений на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
11.10.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Яцишиним А.М. відкрито виконавче провадження № 60272110 на підставі виконавчого напису № 194 від 11.07.2019 року щодо задоволення вимог АТ «ОТП Банк» боржником ОСОБА_1 (а.с. 37-38).
За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється статтями Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
Аналогічні положення містяться у Порядку, зокрема, згідно з п.п. 1.1 - 1.2 п. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 гл. 16 р. ІІ Порядку).
Підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:
якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік).
Пунктом 2 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 року справа № 645/1979/15-ц.
Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження N 14-557цс19).
У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підп. 2.3 п. 2 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Отже, наявність між сторонами спору щодо заборгованості за кредитним договором, порушення порядку повідомлення позивача про вимогу про усунення порушення є підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню Постанова ВС від 19.03.2021 року у справі № 750/3781/20.
З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2015 року банком направлялась позивачу досудова вимога № 22-2/863449 від 21.01.2015 року, проте, позивачем отримана не була, і матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення.
Крім того, звертаючись до суду, позивач вказала, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису заборгованість не була безспірною також з огляду на те, що її заборгованість перед банком, зокрема, її розмір, є предметом розгляду у справі № 758/15014/16-ц у справі за позовом АТ «ОТП Банк» про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 490/6023/16 за відсутності судового спору щодо розміру заборгованості підстави для скасування виконавчого напису нотаріуса відсутні.
Отже, на момент вчинення оспорюваного напису заборгованість була спірною, адже, як вбачається з даних ЄДРСР спір у справі № 758/15014/16-ц на час вчинення нотаріусом виконавчого напису не був вирішеним по суті спору щодо заборгованості та її розміру.
Таким чином, суд вважає слушним твердження позивача про те, що з огляду на викладене, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком є безспірною.
Крім того, відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховний Суд від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц та від 17.12.2020 року у справі № 278/2177/15-ц.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 204/4071/14-ц нотаріус вчиняє виконавчий напис на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати пояснення у боржника. Відсутність погодження боржником документів, виготовлених банком, не вказує на спірність заборгованості, яка стягується за виконавчим написом.
Виписки по рахунку позивача дійсно є первинними бухгалтерськими документами, які можуть бути належними доказами щодо заборгованості за тілом кредиту.
Проте, за спірним виконавчим написом стягується не лише тіло кредиту, а також проценти.
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримав від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв'язку з чим у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, а також сума процентів, зазначена у написі, є безспірними.
Крім того, обґрунтованими суд вважає й твердження позивача про просту трирічного строк для звернення за вчиненням виконавчого напису.
Так, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Главою 14 «Вчинення виконавчих написів» Закону України «Про нотаріат» визначений порядок вчинення виконавчих написів. Зокрема, норми ст. 88 цього Закону (у редакції на час вчинення оспорюваного напису) встановлюють, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічні положення містяться у п. п. 3.1, 3.3 гл. 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 року у справі № 916/3006/17 зробила такий висновок про застосування вказаної норми права: «Строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений ст. 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов'язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку» (п. 80 вказаної постанови).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень ст. 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки (п. п. 33-35 постанови від 02.07.2019 року у справі № 916/3006/17).
Отже, норми ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом з нормами ст. 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис.
Судом встановлено, що листом від 21.01.2015 року № 22-2/863449 АТ «ОТП-Банк» звернулося до позивача з вимогою про дострокове повернення кредиту впродовж 30 календарних днів з дати відправлення банком цієї вимоги, а також сплату нарахованих процентів. Вказаний лист був направлений на адресу позивача 27.01.2015 року (а.с. 128, 129). Отже, що визначений банком строк сплив 26.02.2015 року. Сторонами вказане не заперечується.
Спірний виконавчий напис № 194 був вчинений приватним нотаріусом Незнайко Н.М. 11.07.2019 року.
Тому, суд вважає, що виконавчий напис нотаріуса вчинений поза межами визначеного законом строку.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Банком не доведено у встановленому законом порядку, що є обов'язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, банком не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх заперечень. Своїми правами, визначеними ст. ст. 43, 84 ЦПК України відповідач також не скористався, клопотань про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України не заявляв.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений останньою за подання позову, та 420,40 грн. судового збору, сплаченого нею за подання заяви про забезпечення позову (а.с. 16, 59).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 263-265, 52, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Яцишин Андрій Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни, вчинений 11.07.2019 року і зареєстрований в реєстрі за № 194.
Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 261,20 грн. (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня 20 копійок).
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .
Відповідач - Акціонерне товариство «ОТП-Банк», код ЄДРПОУ 21685166, адреса: вул. Жилянська, буд. 43, м. Київ, 01033.
Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна, адреса: АДРЕСА_4 .
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Яцишин Андрій Миколайовича, адреса: вул. Сверстюка Євгена, буд. 17, оф. 910, 910/1, м. Київ, 02002.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Хоменко