Справа№592/1882/21
Провадження №2/592/330/22
13 січня 2022 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого: судді Бичкова І. Г. ,
за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,
позиваки: ОСОБА_1 ,
представниці позивачки: адвоката Юшкевич Є. Ю. ,
відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
17.02.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, в якому вона зазначила про те, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.04.2008 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно свідоцтву про зміну імені серії НОМЕР_2 від 05.04.2016 року, виданому відділом Зарічного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, син позивачки та відповідача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив своє прізвище 05.04.2016 року з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис № 13. Отже, відповідач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.04.2008 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції; свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 від 05.04.2016 року, виданим відділом Зарічного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, а також свідоцтвом про встановлення батьківства серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Зарічної районної в місті Суми ради від 27.04.2000 року. На даний час син позивачки та відповідача ОСОБА_4 є студентом ІІІ-го курсу факультету ІФСК денного відділу Сумського державного університету, де успішно навчається на умовах повної оплати вартості навчання (термін навчання з 01.09.2018 року по 30.06.2022 року) . Загальна вартість освітньої послуги за договором № 58 від 02.08.2018 року про надання освітньої послуги з підготовки фахівця з вищою освітою із Сумським державним університетом та додатковою угодою до нього від 23.01.2020 року складає 82170,00 грн. , в тому числі за періодами навчання: навчальний рік 2018-2019, навчальний рік - 14685,00 грн. , навчальний семестр: 1 семестр - 7000,00 грн. , 2 семестр - 7685,00 грн. ; навчальний рік 2019-2020, навчальний рік - 19265,00 грн. , навчальний семестр: 3 семестр - 9440,00 грн. , 4 семестр - 9825, 00 грн. ; навчальний рік 2020-2021, навчальний рік - 22630,00 грн. , навчальний семестр: 5 семестр - 11315,00 грн. , 6 семестр - 11315, 00 грн. ; навчальний рік 2021-2022, навчальний рік - 25590,00 грн. , навчальний семестр: 7 семестр - 12795,00 грн. , 8 семестр - 12795, 00 грн. . Окрім того, син позивачки та відповідача ОСОБА_4 з 2007 року почав хворіти, він постійно проходить обстеження, переніс операцію та потребує постійного лікування та реабілітації і на сьогоднішній час це все потребує значних затрат і на лікування і на навчання. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 проживає разом із позивачкою. Враховуючи те, що позивачка є пенсіонеркою та отримує пенсію невеликого розміру, їй достатньо важко утримувати сина та надавати йому гідне та необхідне лікування, забезпечення всім необхідним для навчання та нормального здорового харчування, яке необхідне підлітку його віку. На жаль, відповідач добровільно не бажає сплачувати додаткові витрати на навчання та утримання спільної із позивачкою дитини, достатні для нормального та належного його утримання. Відповідач взагалі не бере ніякої участі ні у вихованні, ні, тим більше, у належному утриманні дитини, він взагалі з ним навіть не спілкується та не цікавиться його справами та станом його здоров'я. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991 року) , в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. А відповідно до ст. 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Таким чином, дитині, в усякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Такий належний рівень позивачка одна не може забезпечити. Також, відповідно до сімейного законодавства, батьки рівні у своїх обов'язках щодо утримання дітей. Так, 12.04.2018 року рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми по цивільній справі № 592/1509/18 з відповідача ОСОБА_2 було стягнуто на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) . Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Така правова позиція визначена постановою Верховного Суду України у справі № 6-1489цс17 від 13.09.2017 року (https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-1489cs17) . З наведених норм чинного законодавства України про особисті немайнові і майнові права та обов'язки батьків і дітей, випливає наступне. Відповідач зобов'язаний утримувати свою дитину шляхом сплати аліментів на її утримання у розмірі, визначеному судом та нести додаткові витрати на утримання дитини, у зв'язку із розвитком здібностей дитини. Відповідач не бере жодної участі у додаткових витратах на утримання, розвиток та освіту спільної із позивачкою дитини ОСОБА_4 , які несе позивачка. З цих підстав позивачка вимушена звертатися до суду за захистом, в першу чергу, прав дитини та своїх прав та вважає за можливе задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача грошових коштів, які вона витрачає на оплату навчання їхнього сина та інші додаткові витрати,пов'язані із навчанням. З урахуванням викладеного, позивачка вважає за доцільне стягнути із відповідача ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання їх спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що викликані особливими обставинами, а саме: його навчанням на повній платній основі. Згідно ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) . Аналізуючи положення ст. 185 СК України, можна зробити висновок, що до додаткових витрат відносяться: - періодичні витрати на лікування дитини (в тому числі на оздоровлення) ; - систематичні витрати, понесені у зв'язку з каліцтвом дитини чи постійною хворобою. Згідно з медичною довідкою-направленням КУ "Сумська обласна дитяча клінічна лікарня" син позивачки та відповідача має діагноз "Вторинний імунодефіцит" . Також, він хворіє на лейкопенію (зниження кількості лейкоцитів в одиниці об'єму крові) . Відповідно до довідок, дитина регулярно лікується тривалий час, здає певні аналізи та проходить обстеження; вартість різних медичних обстежень дитини склала 1573 (одна тисяча п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. . Також дитині було рекомендоване відвідування басейну, яке має в даному випадку регулярний характер. Вартість відвідування басейну сином сторін ОСОБА_4 в період 2017-2018 років склала 3031 (три тисячі тридцять одна) грн. 00 коп. . В зв'язку з цим позивачкою було здійснено значні додаткові витрати на утримання дитини, що викликані особливими обставинами, а саме: хворобою дитини та наслідками цієї хвороби. Отже, позивачка вважає за доцільне стягнути із відповідача ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання їх спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що викликані особливими обставинами, а саме: його хворобою та необхідними заходами для його оздоровлення. Також, на підставі п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачка підтверджує те, що нею не було подано іншого позову (позовів) до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Керуючись п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачка заявляє та підтверджує те, що ніяких заходів досудового врегулювання спору не проводилося. Керуючись п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачка стверджує те, що ніяких судових витрат вона не понесла та не очікує і не планує понести в зв'язку із розглядом справи в суді, оскільки на це у неї відсутні кошти. Позивачка отримує безоплатну вторинну правову допомогу. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 150, 180-184, 185 СК України; ст. ст. 4, 5, 175, 176 ЦПК України, вона просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Опанасівка, Кореневського р-ну, Курської обл. РФ, РНОКПП НОМЕР_4 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та працює токарем в AT "Сумський завод "Насосенергомаш" на користь позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Собич, Шосткинського р-ну, Сумської обл. , РНОКПП НОМЕР_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 : - додаткові витрати на їхню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що викликані особливими обставинами, а саме: його навчанням на повній платній основі в розмірі 1/2 вартості навчання, тобто 41085 (сорок одна тисяча вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. ; - додаткові витрати на їхню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що викликані особливими обставинами, а саме: його хворобою та необхідними заходами для його оздоровлення в сумі 2302 (дві тисячі триста дві) грн. 25 коп. (вхідний № 5911/21 від 17.02.2021 року) (а. с. 1-6) .
24.03.2021 року відповідач ОСОБА_2 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває справа № 592/1882/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 43387,25 грн. . В обґрунтування заявлених позовних вимог представниця позивачки посилається на те, що на даний час їхній спільний з ОСОБА_1 син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є студентом III курсу факультету ІФСК денного відділу Сумського державного університету на умовах повної оплати навчання (термін навчання з 01.09.2018 року до 30.06.2020 року) , загальна вартість якого складає 82170,00 грн. . Навчання дитини у вищому навчальному закладі на повній платній основі представниця позивачки вважає додатковими витратами, що викликані особливими обставинами, у зв'язку з чим просить суд, з огляду на зміст положень ч. 1 ст. 185 СК України, стягнути з нього половину суми вартості навчання, що становить 41085,00 грн. . Окрім того, представниця позивачки просить суд стягнути з нього додаткові витрати у сумі 2302,25 грн. , понесені колишньою дружиною, у зв'язку із лікуванням сина, посилаючись на невідому хворобу сина. З даними вимогами представниці позивачки він не може погодитись, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Так, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.04.2018 року у справі № 592/1509/18 з нього - ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) , щомісячно, починаючи стягнення з 13.02.2018 року до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не довше, чим до досягнення 23 років. На виконання даного рішення суду, він, як батько свого сина та законослухняний громадянин, регулярно сплачує аліменти, що підтверджено довідками про доходи від 16.08.2019 року № 00000000258, від 16.08.2019 року № 00000000259, від 29.01.2020 року № б/н, доданими представницею позивачки до позовної заяви та довідкою про доходи від 21.03.2021 року та протоколом введення виконавчого листа про існуючі відрахування з пенсії від 17.03.2021 року, доданими до відзиву на позовну заяву. Дані обставини спростовують твердження представниці ОСОБА_1 про незабезпечення рівня життя сина, у прожитковому мінімумі, з огляду на те, що прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років 2021 року за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено у розмірі 2395 грн. , коли ним щомісячно сплачуються аліменти у сумі до 5300,00 грн. (в залежності від місячної суми нарахованої заробітної плати) . Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) . Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба) , так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті) . Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов. Навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 26.08.2020 року у справі № 336/1488/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91314114) . Отже, витрати на оплату освіти у вищому навчальному закладі, не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні ст. 185 СК України, що спростовує твердження представниці позивачки про його обов'язок щодо їх відшкодування. Крім того, слід зазначити про те, що представницею його колишньої дружини не доведено існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання його сина, не доведено мотивів вибору саме такої спеціальності, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків. Укладаючи договір з Сумським державним університетом про надання освітньої послуги та додаткової угоди до нього, з ним, як з батьком, ніхто не узгоджував: чи має він можливість, окрім щомісячної сплати аліментів у розмірі, більшому ніж 5000,00 грн. , додатково сплачувати за навчання за обраною спеціальністю. Його, як батька, даним позовом фактично просто поставили перед фактом. Натомість, його колишня дружина, являючись пенсіонером та отримуючи пенсію у розмірі 2784,00 грн. , з невідомих на те причин, підтримує сина щодо обрання вищої освіти за спеціальністю, річна вартість якої складає майже загальний розмір її річного доходу. Також хоче звернути увагу суду на той факт, що договір про надання освітньої послуги з підготовки фахівця з вищою освітою від 02.08.2018 року № 58 та додаткова угода від 23.01.2020 року були укладені між його сином та закладом освіти. Оплата за навчання, згідно довідок про оплату, здійснювалась ОСОБА_4 , що спростовує факт понесених позивачкою додаткових витрат, пов'язаних з навчанням дитини. Що стосується тверджень представниці ОСОБА_1 про понесення останньою додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, а саме: хворобою сина та необхідними заходами для його оздоровлення в сумі 2302,25 грн. , то слід зазначити наступне. Так, в підтвердження стану здоров'я дитини представниця позивачки посилається на медичну довідку-направлення Сумської обласної дитячої клінічної лікарні № 1, а саме: на наявний у ОСОБА_4 діагноз "Вторинний імунодефіцит" . Проте, як вбачається з вказаної вище довідки, остання була видана медичним закладом 05.10.2004 року з метою дообстеження, уточнення діагнозу. Доказів на проведення обстеження дитини за даним направленням представницею позивачки не надано, що спростовує посилання адвоката на регулярне та тривале лікування їхнього спільного з позивачкою сина. Факт здачі аналізів через 12 років після отримання довідки-направлення та ще й в приватних медичних клініках, проведення в них обстежень без направлення лікарю з власної ініціативи, є нічим іншим як маніпулювання здоров'ям дитини, необґрунтованим витрачанням коштів та, як наслідок, привід стягнути з нього додаткові кошти. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Представницею позивачки у позовній заяві не доведено факту існування особливих обставин, що спричинили понесення позивачкою додаткових витрат на утримання дитини. Разом з тим, ним було надано докази в підтвердження того, що, незважаючи на незадовільний стан свого здоров'я останні роки, з огляду на додані до відзиву на позовну заяву виписки медичних закладів, він регулярно, без затримок сплачує аліменти на утримання свого сина, річний розмір даних аліментів вдвічі покриває суму річних витрат на оплату за навчання, що у сукупності з зазначеними вище спростуваннями позовних вимог є вагомим аргументом для відмови позивачці у задоволенні позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 76, 77, 81, 178 ЦПК України, він просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви про стягнення з нього додаткових витрат на дитину (вхідний № 11131 від 24.03.2021 року) (а. с. 54-56) .
24.05.2021 року представниця позивачки ОСОБА_1 адвокат Юшкевич Євгенія Юріївна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення додаткових витрат на дитину (в порядку ст. 179 ЦПК України) , в якій вона зазначила про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/1882/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину. Ознайомившись з відзивом на позовну заяву та з копіями документів, доданих до зазначеного відзиву, вона вважає за необхідне надати відповідь на нього в порядку ст. 179 ЦПК України. Так, відповідач ОСОБА_2 не визнає позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Виходячи із заперечення відповідача щодо позовних вимог ОСОБА_1 , вона вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідач в своєму відзиві ставить під сумнів діагнози свого сина та вважає, що позивачка маніпулює здоров'ям дитини. Але це не відповідає дійсності. Син позивачки та відповідача ОСОБА_4 дійсно почав хворіти з 2007 року, він постійно проходить обстеження, переніс операцію та потребує постійного лікування та реабілітації і на сьогоднішній час це все потребує значних затрат і на лікування. Діагноз дитини - вторинний імунодефіцит (набутий імунодефіцит) - набутий при індивідуальному розвитку організму (онтогенезі) імунодефіцит. Він виникає у результаті недостатнього харчування, впливу іонізуючого випромінювання, захворювання на лейкоз тощо. Набутий імунодефіцит є результатом дії чинників довкілля на імунну систему. До найповніше вивчених чинників набутого імунодефіциту відносяться опромінення, фармакологічні засоби і синдром набутого імунодефіциту (СНІД) людини, який спричинює вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) . Дитина проживає разом із позивачкою. Враховуючи те, що позивачка є пенсіонеркою та отримує пенсію невеликого розміру, їй достатньо важко утримувати сина та надавати йому гідне та необхідне лікування, забезпечення всім необхідним для навчання та нормального здорового харчування, яке необхідне підлітку його віку. Згідно з медичною довідкою-направленням КУ "Сумська обласна дитяча клінічна лікарня" син позивачки та відповідача має діагноз "Вторинний імунодефіцит" . Також, він хворіє на лейкопенію (зниження кількості лейкоцитів в одиниці об'єму крові) . Відповідно до довідок, дитина регулярно лікується тривалий час, здає певні аналізи та проходить обстеження. Також дитині було рекомендоване відвідування басейну, яке має в даному випадку регулярний характер. В зв'язку з цим позивачкою було здійснено значні додаткові витрати на утримання дитини, що викликані особливими обставинами, а саме: хворобою дитини та наслідками цієї хвороби. В зв'язку з цим, позивачка вважає за доцільне стягнути із відповідача ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання їх спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що викликані особливими обставинами, а саме: його хворобою та необхідними заходами для його оздоровлення. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Таким чином, дитині, в усякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Такий належний рівень позивачка одна не може забезпечити. Також, відповідно до сімейного законодавства, батьки рівні у своїх обов'язках щодо утримання дітей. Так, 12.04.2018 року рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми по цивільній справі № 592/1509/18 з відповідача ОСОБА_2 було стягнуто на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. У своєму відзиві відповідач зазначає про те, що він сплачує аліменти у сумі 5300 (п'ять тисяч триста) грн. 00 коп. , але ж в довідці про доходи міститься зовсім інша інформація щодо сум сплачених аліментів, які значно різняться від тієї, що зазначає відповідач. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) . Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Така правова позиція визначена постановою Верховного Суду України у справі № 6-1489цс17 від 13.09.2017 року ((https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-1489cs17) . З наведених норм чинного законодавства України про особисті немайнові і майнові права та обов'язки батьків і дітей, випливає наступне. Відповідач зобов'язаний утримувати свою дитину шляхом сплати аліментів на її утримання у розмірі, визначеному судом та нести додаткові витрати на утримання дитини, у зв'язку із розвитком здібностей дитини. Відповідач не бере жодної участі у додаткових витратах на утримання, розвиток та освіту спільної із позивачкою дитини ОСОБА_4 , які несе позивачка. З цих підстав позивачка вимушена звертатися до суду за захистом, в першу чергу, прав дитини та своїх прав та вважає за можливе задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача грошових коштів, які вона витрачає на оплату навчання їхнього сина та інші додаткові витрати, пов'язані із навчанням та лікуванням. Таким чином, враховуючи все вищезазначене, вона вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину повністю обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню (вхідний № 19817 від 24.05.2021 року) (а. с. 78-81) .
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представниця адвокат Юшкевич Євгенія Юріївна позов підтримали повністю з мотивів, наведених в позовній заяві та у відповіді на відзив. Вони просили позов задовольнити та ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Опанасівка, Кореневського р-ну, Курської обл. РФ, РНОКПП НОМЕР_4 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та працює токарем в AT "Сумський завод "Насосенергомаш" на користь позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Собич, Шосткинського р-ну, Сумської обл. , РНОКПП НОМЕР_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 : - додаткові витрати на їхню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що викликані особливими обставинами, а саме: його навчанням на повній платній основі в розмірі 1/2 вартості навчання, тобто 41085 (сорок одна тисяча вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. ; - додаткові витрати на їхню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що викликані особливими обставинами, а саме: його хворобою та необхідними заходами для його оздоровлення в сумі 2302 (дві тисячі триста дві) грн. 25 коп. .
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Він просив відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , пояснення її представниці адвокат Юшкевич Євгенії Юріївни, пояснення відповідача ОСОБА_2 , дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, враховуючи наявність судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) . Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У відповідності до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У відповідності до ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми ст. ст. 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 25.02.2020 року у справі № 521/4397/17, провадження № 61-39201св18 зазначено про те, що відповідно до положень ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Ст. 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. За змістом ст. ст. 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення щодо підстав виникнення обов'язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Так, п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання) , виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Згідно ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) . Отже, виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються гл. 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200, 201 цього Кодексу) . У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі № 6-1296цс15. Норми гл. 16 СК України не передбачають обов'язку батька брати участь у додаткових витратах на повнолітню дочку, що навчається (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87902719) .
В постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі № 521/2016/16-ц, провадження № 61-31783св18 зазначено про те, що відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Положеннями ст. ст. 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (ст. ст. 180, 183 СК України) ; участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (ст. 185 СК України) ; утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (ст. 193 СК України) ; батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (ст. 198 СК України) . Згідно ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) . Отже, виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які утримуються одним з батьків на утримання дитини. Разом з тим ст. 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України) , правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються гл. 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200, 201 цього Кодексу) . При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання) . Саме такі висновки щодо застосування ст. 185 СК України висловлені в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15. Разом з тим ст. 199 СК України передбачає лише право на стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, а не додаткових витрат на повнолітню дитину, що його закінчила (https://reyestr.court.gov.ua/Review/83387754) .
В постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 263/2444/17, провадження № 61-34502св18 зазначено про те, що згідно ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Ст. 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України) , правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються гл. 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200, 201 цього Кодексу) . При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання) , виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до ст. 182 СК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81643472) .
В постанові Верховного Суду від 28.02.2019 року у справі № 466/532/16-ц, провадження № 61-42252св18 зазначено про те, що згідно ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) . Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей або тяжкої хвороби. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Враховуючи положення ст. ст. 180, 181, 185 СК України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення половини сплачених позивачем коштів на навчання дітей відсутні, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності особливих обставин, які зумовлюють відповідні додаткові витрати, а відповідачем доведено факт неспроможності ним нести такі витрати. При цьому, звернення позивача до суду із зазначеними вимогами відбулося в період часу, коли діти були повнолітні та вже проходили навчання на другому курсі. У випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання) , та наявність правових підстав для застосування даної норми з урахуванням матеріального стану відповідача у цій справі не встановлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/80223957) .
В постанові Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 346/103/17, провадження № 61-20178св18 зазначено про те, що ст. 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст. 185 СК України) , правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються гл. 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200, 201 цього Кодексу) . При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання) , виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до ст. 182 СК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати (https://reyestr.court.gov.ua/Review/79516702) .
В постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 701/699/16-ц, провадження № 61-20608св18 зазначено про те, що згідно ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) . Виходячи з аналізу ст. 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Разом з тим ст. 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина в період навчання регулюються гл. 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200, 201 цього Кодексу) . При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України не застосовуються, а зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу. Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 24.02.2016 року у справі № 6-1296цс15. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у вказаній частині, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на повнолітніх дітей, що викликані особливими обставинами, не передбачений нормами гл. 16 СК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/78428254) .
В постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі № 6-1296цс15 зазначено про те, що відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Положеннями ст. ст. 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (ст. ст. 180, 183 СК України) ; участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (ст. 185 СК України) ; утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (ст. 193 СК України) ; батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (ст. 198 СК України) . Згідно ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) . Отже, виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Разом з тим ст. 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються гл. 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200, 201 цього Кодексу) . У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу (https://reyestr.court.gov.ua/Review/56454666) .
Крім того, аналогічні правові позиції висловлені в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 635/1139/17, провадження № 61-350св17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89426602) , в постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 521/16268/18, провадження № 61-20458св19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88667211) ,
Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року) .
Таким чином, оскільки додаткові витрати для навчання повнолітніх дочки, сина не стягуються з батьків, тобто в даному випадку правила ст. 185 СК України не застосовуються, бо зазначені правовідносини регулюються ст. 199 СК України, оскільки норми гл 16 СК України не передбачають обов'язку батька брати участь у додаткових витратах на повнолітнього сина, що навчається, оскільки норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на сина, що викликані особливими обставинами, відтак суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 247, 259, 265-268, 272, 430 ЦПК України; ст. ст. 180, 181, 185, 191 СК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину відмовити.
Рішення може бути оскаржене.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається Сумському апеляційному суду.
Головуючий: І.Г. Бичков