Справа №592/8160/21
Провадження №3/592/13/22
21 січня 2022 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в особі судді Литовченка Олександровича Володимировича, розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, укаїнця, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
19.06.2021 о 12-50 в м. Суми по вул. Колесниківська в району буд. №1 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ИЖ 2717д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки за згодою ОСОБА_1 за допомогою технічного приладу газоаналізатор Alkotest Drager 7510, що пыдтверджуэться тестом 48 выд 19.06.2021, з позитивним результатом якого (0,73% проміле) ОСОБА_1 був згоден. Дана особа повторно протягом року вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, чим порушив п.2.9а ПДР України.
У судові засідання ОСОБА_1 не з'являється, причини неявки суду не повідомляє.
Постановами Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.10.2021, 19.10.2021, 29.10.2021, 04.11.2021, 01.12.2021, 17.12.2021, 29.12.2021 застосовано привід ОСОБА_1 . Вказані постанови суду не виконані.
Судом вживалися заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи шляхом направлення рекомендованих повідомлень на відомі адреси місця проживання - АДРЕСА_1 . Однак жодного разу повідомлення не вручено.
Суддя констатує, що ОСОБА_1 був обізнаним про наявність в суді відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення і не був позбавлений можливості залучити до участі в суді захисника, однак таким правом не скористався.
Суддя зазначає про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 , що допускається положеннями ст. 268 КУпАП, ураховуючи при цьому усталену судову практику ЄСПЛ щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати §1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). «Заявник зобов'язаний максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Необхідно наголосити, що необґрунтоване зволікання з боку судді у розгляді справи могло призвести до негативних наслідків у виді закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП через закінчення строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, оскільки річний строк спливає 19.06.2022, що є неприпустимим, оскільки зводиться нанівець легітимна мета провадження у справі (охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством тощо - ст. 1 КУпАП) та унеможливлення існування розумної пропорційності між використаними судом засобами та поставленою метою.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03) наголошував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння повторне протягом року.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
При цьому, порядок проведення такого огляду врегульований: ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. № 1103, якою затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, та спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 № 1452/735.
А оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, проводиться у відповідності до розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 за №1395 та вимог норм КУпАП.
Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Зокрема, Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №205136 від 19.06.2021 (а.с.1).
Крім протоколу про адміністративне правопорушення факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, об'єктивно підтверджується іншими доказами у справі, а саме:
- Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду 0,73 %, де у графі «З результатами згоден» мається напис «Згоден» та підпис ОСОБА_1 (а.с.3);
- Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 25.05.2021, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено штраф на користь держави у розмірі 17000 грн.
В матеріалах справи наявний відеозапис, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в зазначений в протоколі час та місці, пройшов огляд на місці зупинки на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору, результат тесту 0,73%.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч.2 цієї норми Закону обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
В рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Аналізуючи зазначені положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Вищенаведені докази в їх сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та, відповідно, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
Відповідно до Довідки інспектора відділу АП УПП в Сумській області, відповідно до п. 4 розділу VII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, повідомили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП притягувався у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.. У відповідності до відомостей Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України посвідчення водія у гр. ОСОБА_1 відсутнє.
До матеріалів справи не надано доказів, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, тому у суду відсутні правові підстави для його оплатного вилучення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти адміністративне стягнення передбачене санкцією частини 2 статті 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без оплатного вилучення транспортного засобу.
Згідно ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» суд стягує з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 33, 40-1, ч.1 ст. 130, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп. за наступними реквізитами: (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 Рахунок IBAN: UA908999980313111256000026001, Код отримувача: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 68000 грн.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Литовченко