Справа № 645/362/20
Провадження № 1-кс/645/126/22
24 січня 2022 року м. Харків
Слідчий суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора, -
24.01.2022 року скаржник ОСОБА_2 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова зі скаргою, в якій просила зобов'язати співробітників прокуратури Немишлянського района надати відповідь на клопотання.
Слідчий суддя, ознайомившись з вказаною скаргою, вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за скаргою з наступних підстав.
У відповідності до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
У ч. 1 ст. 303 КПК України наведено вичерпний перелік випадків і суб'єктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення при досудовому розслідуванні.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Пункт 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачає також право оскарження на досудовому провадженні бездіяльності слідчого або прокурора, що полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений Кодексом строк. Процесуальний закон не надає визначення процесуальним діям. Однак, виходячи із загального тлумачення норм КПК України процесуальні дії - це всі дії, спрямовані на виконання завдань кримінального провадження, проведення яких забезпечується різними засобами кримінального провадження на підставах і в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. Процесуальні дії, проведені під час досудового розслідування, відповідно до статей 103 та 104 КПК України оформлюються протоколом або фіксуються на носії інформації.
Встановлений ч. 1 ст. 303 КПК України перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування є вичерпним. Тому скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді за правилами статей 314-316 КПК України ( ч. 2 ст. 303 КПК України ).
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 21 КК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Скаржниця посилається у своїй скарзі на те, що 13.01.2022 року вона звернулася з клопотанням до Немишлянської окружної прокуратури, проте відповіді не отримала, була допущена бездіяльність (справа № 12019220460002776).
Слід зазначити, що в тексті скарги не вказано, яке відношення ОСОБА_2 має до кримінального провадження та який статус у ньому вона має.
До скарги також не додано доказів відповідних повноважень ОСОБА_2 , які б демонстрували її зв'язок із обставинами, що встановлюються у кримінальному провадженні чи її процесуальний статус, який би наділяв її правом оскарження бездіяльності прокурора.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України, слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, керівника слідчого органу, слідчого є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення як з боку органів, що здійснюють розслідування та судовий контроль у кримінальному провадженні, так і з боку інших осіб, що беруть участь у ньому.
Згідно з ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Дане положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України, в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Конкретні випадки подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачено ст. 303 КПК України. Встановлений ч. 1 ст. 303 КПК України перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, є вичерпним. З огляду на це, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь - яку бездіяльність, рішення чи дії слідчого прокурора, а лише перелік яких та строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права с принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу resjudiсаtа, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
У рішенні у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якою є право доступу до суду (рішення у справі Gоldеrv. TheUnitedKingdom від 21 лютого 1975 року, серія А №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.
За наведених вище обставин, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження, так як з наданої до суду скарги неможливо встановити яке саме клопотання необхідно розглянути органом прокуратури, що унеможливлює розгляд зазначеної скарги в судовому засіданні.
Крім того, до скарги не надано жодних процесуальних документів щодо вказаного у скарзі кримінального провадження, з яких можливо було б розкрити суть змісту скарги щодо бездіяльності прокурора.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України, слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304 КПК України, слідчий суддя -
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 від 24.01.2022 року на бездіяльність прокурора - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_3