Справа № 645/5418/15-ц
Провадження № 6/645/12/22
Іменем України
24 січня 2022 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Іващенка С.О.,
за участю секретаря - Костенко Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові подання державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Рудної І.С. про виділ частки майна боржника у спільному сумісному майні по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики,
Державний виконавець Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Рудна І.С. звернулася до суду з поданням, в якому просить визначити частку майна ОСОБА_2 а саме частину квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданий 15.01.1999 № 8-99-130835.
В обґрунтування подання зазначив, що на виконанні в Немишлянському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться зведене виконавче провадження № 59560063 з примусового виконання виконавчих листів: № 645/5418/15 виданого 30.08.2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000,00 грн. та № 645/2402/17 виданого 04.12.2017 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 200000,00 грн.,
31.08.2016р. на виконання ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 ЗУ «Про виконавче провадження» (надалі Закону) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52081293, 52081397 копію якої було направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованими листами.
В ході здійснення виконавчого провадження, державним виконавцем було вжито заходів щодо розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до установ та організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію права власності на окремі види майна боржника.
В ході здійснення примусового виконання рішення суду рухоме майно, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення не виявлено.
Згідно до інформаційної довідки з Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентарізації» встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві сіпльної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, виданий 15.01.1999 року УКМ та П Ц (в) ПДЖФ, р. № НОМЕР_1 .
З метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих листів: № 645/5418/15 виданого 30.08.2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., № 645/5418/15 виданого 30.08.2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000,00 грн., № 645/2402/17 виданого 04.12.2017 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000,00 грн. та № 645/2402/17 виданого 04.12.2017 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., необхідно звернути стягнення на таке майно, а саме частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві сіпльної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, виданий 15.01.1999 року УКМ та П Ц (в) ПДЖФ, р. № НОМЕР_1 .
Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Неявка сторін та інших осіб, відповідно до ст. 442 ЦПК України, не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування вимог, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення подання, виходячи з наступного.
На виконанні в Немишлянському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться зведене виконавче провадження № 59560063 з примусового виконання виконавчих листів: № 645/5418/15 виданого 30.08.2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000,00 грн. та № 645/2402/17 виданого 04.12.2017 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 200000,00 грн.,
31.08.2016р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52081293, 52081397 копію якої було направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованими листами.
21.06.2019р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59384604, 59384287 копію якої було направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованими листами.
26.09.2016 року, державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника.
Згідно до інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно, від 22.04.2021 року за № 253960373 встановлено, що за боржником ОСОБА_2 , на праві власності нерухомого майна не зареєстровано.
Згідно витягу з електронної бази даних «НАІС» встановлено, що за боржником не зареєстровано авто- мото- засобів.
Згідно акту державного виконавця від 03.10.2019 року встановлено, що за адресою проживання боржника, яка зазначена у виконавчому документі, відсутнє майно, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення.
В ході здійснення примусового виконання рішення суду рухоме майно, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення не виявлено.
Згідно до інформаційної довідки з Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентарізації» встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві сіпльної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, виданий 15.01.1999 року УКМ та П Ц (в) ПДЖФ, р. № 8- 99-130835.
Згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст.18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконанню рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні унормовано положеннями Закону України «Про виконавче провадження». Згідно п.1 ч.2 ст.11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст.32 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до ч.6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно із ст.443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Відповідно до роз'яснень викладених у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.
Частиною 2 статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові у справі № 367/6231/16-ц зазначила, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена.
ВП ВС прийшла до висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів.
Тобто таку частку можна продати з публічних (електронних) торгів, передати стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна.
У разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.
При розгляді подання державного виконавця в порядку ст. 443 ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду. Системне тлумачення положень вказаних норм дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд постановляє ухвалу, в якій зазначається конкретне майно, що підлягає саме виділу. Власники, які вважають, що у зв'язку зі зверненням стягнення на майно боржника у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, порушені їх майнові права у виконавчому провадженні, у зв'язку з накладенням арешту на майно, мають право звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що державним виконавцем надані належні і достатні докази, які свідчать про належність спірного майна на праві спільної сумісної власності боржнику, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 443 ЦПК України, суд
Подання державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Рудної І.С. про виділ частки майна боржника у спільному сумісному майні по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за договором позики - задовольнити.
Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 частку у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить йому на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 15.01.1999 року УКМ та П Ц (в) ПДЖФ, р. № 8- 99-130835, як таку, що становить 1/2 частину.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, враховуючи п. 15.5. Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України, через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя