Справа № 645/3968/21
Провадження № 2-а/645/2/22
11 січня 2022 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді - Шарка О.П., секретаря судових засідань - Христенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора батальйону №2 роти №6 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Лаврика Євгена Григоровича, Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора батальйону №2 роти №6 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Лаврика Євгена Григоровича, Управління патрульної поліції в Харківській області, в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4360146 від 16.06.2021 року та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП.
В обгрунтування позову зазначив, що 16 червня 2021 року, керуючи транспортним засобом «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , приблизно о 16 год. 00 хв., він був зупинений працівниками поліції, в районі проспекту Московського 135А, у м.Харкові за те, що нібито проїхав зазначене перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3е ПДР України - Порушення проїзду на заборонений червоний сигнал світлофору або миготливий або два миготливих сигнали, забороняючих рух. Позивач пояснив, що з даним порушенням він не погоджується, оскільки він перехрестя не перетинав, однак, відповідач на його пояснення не відреагував, а склав постанову про адміністративне правопорушення, з якою позивач не погоджується. Також позивач зазначив, що відповідачем фактично не було розглянуто справу по суті, будь - якої підготовки до розгляду справи не було, не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, досліджені докази, не заслухані особи, які беруть участь у справі, свідки, не з'ясовано взагалі чи було вчинено адміністративне правопорушення, не були роз'яснені права та не було надано можливості користуватися юридичною допомогою адвоката, на чому він неодноразово наполягав.
Ухвалою судді від 02.07.2021 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження, витребувано у відповідача відеофіксацію порушення, за яке позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності.
У судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, надав суду заяву про підтримання позовних вимог, справу просив розглянути за їх відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, в матеріалах справи є дані про належне його повідомлення, відзив на позовну заяву до суду не надіслав також не надіслав відеофіксацію порушення, за яке позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, прихожу до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Справа розглядається у відповідності до ч. 3 ст. 194 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З матеріалів справи, вбачається, що постановою серії ЕАН №4360146 у справі про адміністративне правопорушення від 16.06.2021 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні порушення: а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16 червня 2021 року о 16 год. 04 хв. по Московському пр-ту 135А у м. Харкові, керуючи транспортним засобом «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світофору, чим порушив п.8.7.3е. ПДР України.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283 і 284 КУпАП. В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Це означає, що ч. 2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов'язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч. 3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов'язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.
Крім того, інспектором патрульної поліції при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не були зібрані належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи.
Оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, в розділі постанови, який передбачає можливість вказівки на докази, на підставі яких прийнято рішення («До постанови додаються»), відсутні будь-які записи про дослідження інспектором будь-яких доказів по справі.
Зі змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14 слідує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності буде відповідати вимогам ст. 283 КУпАП тоді, коли в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначено мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачених, зокрема, ст. ст. 278, 279 КУпАП, тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови з огляду на ненадання доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та є підставою для скасування оскаржуваної постанови інспектора поліції.
Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.
Відповідачем в супереч вказаному вище на спростування пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не було вказано в постанові жодних достатніх, належних та допустимих доказів, а тому така постанова не може вважатись обґрунтованою.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
У положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.
Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження у випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке порушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що постанова серії ЕАН№4360146 у справі про адміністративне правопорушення від 16.06.2021 року про накладення адміністративного стягнення на позивача не відповідає вимогам закону та не підтверджує наявність адміністративного правопорушення, винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 11, 94, 99, 159, 160-163, 171-2, 246 КАС України, ст. ст. 121, 122, 126, 247, 251, 254, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Інспектора батальйону №2 роти №6 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Лаврика Євгена Григоровича, Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4360146 від 16.06.2021 року та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 454, 00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 24 січня 2022 року.
Головуючий суддя