Справа № 621/2920/21
Провадження № 2/621/243/22
Іменем України
24 січня 2022 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Вельможної І.В.,
секретаря судового засідання - Лацько А.В.,
розглянувши за відсутності учасників справи у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження в заочному порядку цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
27.09.2021 АТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № DN81AR03110083 від 31.08.2007 за період з 07.11.2015 по 06.09.2021, у розмірі 65 682 грн 26 к., а також понесені витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 31.08.2007 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DN81AR03110083. Згідно вказаного договору банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 261 154 грн 00 к. на термін до 30.08.2014, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та порядку, встановлених в кредитному договорі, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом в подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками,комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, а отже в порушення умов кредитного договору та статей 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 28.02.2016 було задоволено позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк", стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором № DN81AR03110083 від 31.08.2007, станом на 20.08.2015, за період з 14.04.2011 по 20.08.2015 у розмірі 542 706 грн 02 к. Винесення рішення судом не свідчить про припинення договірних відносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язання та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку з чим, стягненню підлягає заборгованість, яка виникла у період з 07.11.2015 по 06.09.2021 у розмірі 65 682 грн 26 к., яка складається з наступного: 52 106 грн 33 к. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання; 13 575 грн 93 к.- 3% річних від простроченої суми.
В зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 01.11.2021 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 24.11.2021.
24.11.2021 та 09.12.2021судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою відповідача.
29.12.2021 судове засідання відкладено у зв'язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті.
24.01.2022 належним чином повідомлені учасники повторно в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача Сичов К.В. надав до канцелярії суду заяву відповідно до якої просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, рекомендованими листами, направленими на його останню відому адресу місця реєстрації судом, однак рекомендовані повідомлення повернулися до суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 105, 111) та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 60, 66). Причин неявки суду ОСОБА_1 не повідомив, відзиву на позов не надавав.
Згідно зі статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку:
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно кредитного Договору № DN81AR03110083 від 31.08.2007 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на строк з 31.08.2007 по 30.08.2014 включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 261 154 грн 00 к. (а.с. 17-22).
Повноваження позивача щодо надання послуг кредитування підтверджуються відомостями, що містяться у витягу з ЄДРПОУ від 01.03.2018, Банківській ліцензії № 22 від 05.10.2011, виписки з ЄДРПОУ від 14.06.2018, Статуті Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", затвердженому постановою КМ України від 05.06.2019 № 594 (а. с. 26-27, 29, 30-31, 32-34).
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 16.11.2011 позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № DN81AR03110083 від 31.08.2007 у розмірі 187 752 грн 73 к.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір у розмірі 1 700 грн 00 к. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн 00 к. Рішення набрало законної сили (а.с. 7-8).
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 28.01.2016 позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № DN81AR03110083 від 31 серпня 2007 року у розмірі 542 706 грн 02 к.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк»" 8 140 грн 59 к. судового збору та 420 грн. витрат, пов'язаних з викликом відповідача, а всього 663 грн 60 к. Рішення набрало законної сили 11.03.2016 (а.с. 9-11).
Згідно з наданим АТ КБ "Приватбанк" розрахунком заборгованості за договором № DN81AR03110083 від 31 серпня 2007 року, за період прострочення грошового зобов'язання з 07.11.2015 по 06.09.2021 ОСОБА_1 ,має заборгованість у розмірі 65 682 грн 26 к., яка складається з: 52 106 грн 33 к. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання; 13 575 грн 93 к.- 3% річних від простроченої суми (а.с. 12-15).
Відповідно до статті 124 Конституції України та статті 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб, громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відносини у сфері банківського кредитування регулюються, крім іншого, Законом України "Про банки і банківську діяльність", "Про захист прав споживачів", нормами цивільного законодавства, тощо.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно достатті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з положенням статті 150 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Подібні висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 також викладена правова позиція, у відповідності до якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини 2 статті 625 цтого Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Позивач скористався правом звернення з вимогою про повернення кредиту, звернувшись до суду в 2011 році та 2015 році з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DN81AR03110083 від 31.08.2007, вимоги яких задоволено рішеннями Зміївського районного суду Харківської області від 16.11.2011 та 28.01.2016.
З ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену статтею 625 Цивільного кодексу України.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 14.02.2018 по справі № 564/2199/15-ц.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення коштів саме на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Розрахунок індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання та 3% річних від простроченої суми міститься в матеріалах справи та є обґрунтованим.
Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося зі зверненням до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, та з цього часу інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, а також аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі в межах заявлених вимог.
21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк". Враховуючи ту обставину, що зміна типу товариства в розумінні частини 2 статті 5 Закону України «Про акціонерне товариство» не є його перетворенням, а зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, зазначені зміни зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим стягнути вищевказану заборгованість на користь АТ КБ "Приватбанк".
Згідно статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ними і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, тобто 2 270 грн 00 к.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" суму заборгованості за кредитним договором № DN81AR03110083 від 31 серпня 2007 року за період з 07.11.2015 по 06.09.2021 у розмірі 65 682 (шістдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн 26 к., яка складається з: 52 106 (п'ятдесят дві тисячі сто шість) грн 33 к. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання; 13 575 (тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн 93 к.- 3% річних від простроченої суми, які перерахувати на рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 к., які перерахувати на рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Роз'яснити учасникам справи, що строки, вказані у рішенні, обчислюються з урахуванням положень пункту 3 Розділу 12 Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2022.
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1-Д, адреса для листування - 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Головуючий: