Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Присяжнюк Т.І.,
суддів
Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.І.,
розглянувши в судовому засіданні 6 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 9 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 вересня 2005 року,
зазначеним вироком
ОСОБА_1,
25 серпня 1975 року народження,
несудимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства “Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління ЛІФТ-3» 8 098 грн. 27 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати в розмірі 358 грн. 02 коп. на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві.
Як визнав суд, 7 серпня 2001 року близько 6 год. 10 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння та зі швидкістю понад 60 км/г, допустив порушення пунктів 2.8 “а», 10.1, 11.4, 12.4, 14.6 “а» Правил дорожнього руху України, внаслідок чого на перехресті АДРЕСА_1 сталося зіткнення з автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_2, яке спричинило смерть потерпілого ОСОБА_2
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 6 вересня 2005 року вирок щодо засудженого залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну судових рішень з пом'якшенням призначеного покарання, просить врахувати його щире каяття, дані про особу, стан здоров'я і сімейний стан (наявність на утриманні матері - інваліда 2-ї групи та вагітної дружини) та із застосуванням ст. 69 КК України призначити більш м'яке покарання ніж передбачено законом.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з такого.
Як убачається з вироку, суд призначив ОСОБА_1 покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, а також всі обставини справи, у тому числі й ті, на які є посилання у скарзі засудженого та обґрунтовано призначив покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
При цьому суд звернув увагу на конкретні обставини справи та характер допущеного ОСОБА_1 порушення, з яких убачається, що засуджений виявляє ознаки опійної наркоманії і напередодні вчинення злочину притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні порушення правил безпеки дорожнього руху, зокрема, керував транспортним засобом у стані сп'яніння, а також врахував його поведінку після вчиненого та ставлення до ситуації, що склалася, який тривалий час ухилявся від кримінальної відповідальності та добросовісного наміру виправити наслідки вчиненого не виявляв.
Суд першої інстанції, виходячи з обставин на які посилається в касаційній скарзі ОСОБА_1, обговорював питання про можливість призначення йому менш суворого покарання та своє рішення про неможливість виправлення засудженого без його відбування, яке також не може бути меншим ніж визначено Законом, мотивував з огляду на всі обставини справи.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи достатніх підстав для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, на підставі ст. 69 КК України, суду не представлено й у касаційній скарзі засудженим також не наведено.
Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
З урахуванням наведеного колегія судів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні його касаційної скарги.
Присяжнюк Т.І. Пошва Б.М. Нікітін Ю.І.