ЄУН 174/919/21
н/п 2/174/53/2022
19 січня 2022 року м.Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Борцової А.А.,
з участю секретаря - Килинчук Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до суду з зазначеним позовом, вказуючи, що 09.11.2018 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею і банком договір, про що свідчить її підпис в заяві. Відповідно до п.2.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору, а відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. В зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідачка станом на 07.11.2021 року має заборгованість у розмірі 12679,47 грн., яка складається з наступного: 8234,03 грн. - заборгованість за кредитом; 4445,44 грн. - заборгованість по відсоткам. Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором та понесені ним судові витрати в розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22.12.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення. (а.с. 20)
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, місце і час розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.29), у відповідності до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала, тому суд, відповідно до ч.8 ст.178, ст.ст.280-281 ЦПК України, вирішує справу у заочному порядку за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Так, на підтвердження факту укладення з відповідачкою кредитного договору та наявності заборгованості по його погашенню, позивачем надано до суду завірену анкету-заяву відповідачки про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку від 09.11.2018 року, з якої слідує, що відповідачка погодилася з тим, що вказана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, які розташовані в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Також підтвердила, що ознайомлена і згодна з Умовами і Правилами надання послуги накопичення Копілка і згодна оформити дану послугу. Відомостей про те, що відповідачка бажає отримати від позивача кредит, його розмір та отримання кредитної картки вказана анкета-заява не містить. (а.с. 6 зворотна сторона)
На підтвердження досягнення згоди щодо істотних умов цього договору між сторонами, позивачем також надано Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» (а.с.11-12) та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, які підписані уповноваженою особою банку та не містять дати їх редакції (а.с.7-11), також вказані документи не містять підпису відповідачки.
На підтвердження розміру заборгованості відповідачки ОСОБА_1 , позивачем надано розрахунок заборгованості за договором № б/н від 09.11.2018 року (а.с.5-6), згідно якого відповідачка станом на 04.11.2021 року має заборгованість у розмірі 12679,47 грн., з яких: загальний залишок заборгованості за наданим тілом кредита становить 8234,03 грн., загальний залишок заборгованості за процентами становить 4445,44 грн.
Згідно платіжного доручення від 07.11.2021 року, позивачем сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн. (а.с.1).
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За вимогами ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1 та 2 ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11.03.2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Зазначена правова позиція міститься в постановах Верховного суду України від 22.03.2017 року у справі № 6-2320цс16, від 14.07.2020 року у справі № 174/108/19, від 20.10.2020 року у справі № 644/888/18.
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання між сторонами у належній формі саме кредитного договору, оскільки у анкеті-заяві від 09.11.2018 року зазначено лише те, що відповідачка погодилася на оформлення послуги Копілка, що не є тотожним отриманню кредитних послуг та погодилася з тим, що вказана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Анкета-заява не містить даних про те, якою послугою мала намір скористатись відповідачка, яку картку просила оформити на своє ім'я, не містить зазначений бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачці відповідно до її заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт їй було встановлено; не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше). Крім того, доказів того, що відповідачка отримувала кредитну картку і кредитні кошти та користувалася ними, номер отриманої картки, строк її дії та дату видачі матеріали справи також не містять.
До того ж надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття та затвердження, а також підпису відповідачки, тому позивачем не доведено, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку. Крім того, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, могли неодноразово змінюватися самим АТ «АКЦЕНТ-БАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин - 09.11.2018 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом - 16.12.2021 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову, а підпису відповідачки про ознайомлення з ним цей документ не містить.
Дана позиція узгоджується в позицією Великої палати ВС (Справа № 342/180/17 від 19.07.2019 р.)
За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про отримання саме кредитних коштів, їх розмір та сплату відсотків за користування цими коштами, наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Крім того, банком надано Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», в якому зазначено умови обслуговування вказаного виду картки, проте матеріали справи не містять доказів отримання відповідачкою кредитної картки, тому підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді відсотків, комісій за користування кредитною карткою та порушення термінів виконання кредитних зобов'язань відсутні. Вказані Тарифи користування кредитною карткою не містить підпису відповідачки, а, отже, їх не можна розцінювати як складову кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду від 19.05.2021 року у справі № 330/301/20-ц.
Також, позивачем не доведено, що відповідачка має заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі, зазначеному у позовній заяві, що становить 12679,47 грн., оскільки на підтвердження їх розміру позивачем надано лише відповідні розрахунки, які самі по собі не можуть бути єдиним та безумовним доказом розміру вказаної заборгованості за кредитним договором.
Та й самі розрахунки викладені незрозуміло, оскільки, у графах складових заборгованості містять лише цифрові дані, без наведення математичного обґрунтування, тому визначити за ними час та період утворення заборгованості у відповідачки та перевірити правильність її нарахування неможливо, а інших доказів, підтверджуючих ці обставини, позивачем не надано.
Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 року у справі № 315/353/17.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р.).
Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, наданого позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем, поза розумним сумнівом, не доведено факт укладення між сторонами кредитного договору, досягнення сторонами згоди щодо істотних умов цього договору, отримання відповідачкою від позивача кредитних коштів у зазначеному останнім розмірі, наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів, за наданими позивачем доказами суд позбавлений можливості визначити, які саме правовідносини виникли між сторонами, тому підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.11.2018 року у розмірі 12679,47 грн., про що просить позивач, відсутні, а у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2270 грн. 00 коп. слід покласти на позивача.
На підставі ст.ст. 207, 526, 626, 628, 633, 638, 639, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263- 265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати у виді сплаченого судового збору віднести на рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий - суддя: підпис А.А.Борцова