Справа №173/2448/21
Провадження №2/173/118/2022
17 січня 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
25.11.2021 року до суду звернулась позивач ОСОБА_1 , з позовом про стягнення аліментів до відповідача ОСОБА_2
13.12.2021 року отримана адресна довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 17.01.2022 року.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у відповідності до положень ст. 247 ЦПК України.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі 3 500.00 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 року шлюб між ними розірваний.
В період шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.
Відповідач не надає коштів на утримання дитини. Тому всі витрати по утриманню доньки несе вона самостійно. В добровільному порядку про надання матеріальної допомоги на утримання дитини з відповідачем домовитись не вдалось, що й стало причиною звернення до суду.
Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.
Відповідачем відзив на позовну заяву.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно обставин, викладених в позовній заяві, судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 року шлюб між сторонами розірваний.
В період шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, в якому батьком дитини записаний відповідач.
За доводами, викладеними в позовній заяві, судом встановлено, що відповідач матеріальну допомогу на утримання доньки в добровільному порядку не надає, що відповідачем не спростовано. За таких обставин знайшов своє підтвердження факт порушення прав позивачки, щодо участі другого із подружжя в матеріальному забезпеченні дитини. З чого суд приходить до висновку, що існують підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, тобто для захисту права позивача відповідно обраного нею способу захисту порушених прав, з яким погоджується суд.
Так як відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України - Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 182 СК України - При визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1, ст. 183 СК України - Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України - Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1,2 ст. 27 Конвенціїї ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного , розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя. необхідних для розвитку дитини.
Позивач бажає отримувати аліменти з відповідача на утримання дитини в твердій грошовій сумі. Тому суд вважає за потрібне прийняти рішення у відповідності до способу стягнення аліментів, обраному позивачем.
Доказів про матеріальне становище, наявності утриманців та інших обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів сторонами суду не надано. Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач працює та отримує прибуток, який більший ніж офіційно ним отримуваний, тому вона просить стягнути аліменти у твердій грошовій сумі.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що сторони є особами працездатного віку, доказів про наявність інших неповнолітніх дітей та обставин, що враховуються судом при визначенні розміру аліментів суду не надано, з чого суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на ім'я позивачки аліментів на утримання доньки в твердій грошовій сумі 2000.00 грн., з наступною щорічною індексацією відповідно до закону. Дана сума з урахування обов'язку матері матеріально утримувати дитину на думку суду буде необхідною та достатньою для гармонійного розвитку дитини даного віку
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову. Відповідно до реєстраційного номеру позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів 25 листопада 2021 року. Тому аліменти на утримання дитини суд вважає за потрібне стягнути саме з цієї дати, так як відповідачем не надано відомостей про надання коштів на утримання доньки за попередній період.
Відповідно п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України - Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах платежу за один місяць.
Тому суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів в межах платежу за один місяць
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 992.40 грн., так як позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до ЗУ «Про судовий збір».
На основі ст. 180, 181, 182, 183, 184 СК України. керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 , 430 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 2000.00 (дві тисячі) грн., з наступною щорічною індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи стягнення з 25 листопада 2022 року і до повноліття дитини.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір на користь держави в сумі 992 грн. 40 коп.
Рішення допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення
Повний текст рішення виготовлений 17.01.2022 року
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР 24.01.2022 року
Дата набрання законної сили 17.02.2022 року