Ухвала
21 січня 2022 року
м. Київ
справа № 375/1351/20
провадження № 61-741ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, третя особа - приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентина Данилівна, про визнання права власності на земельну ділянку та виключення земельної ділянки зі складу спадщини; за позовом третьої особи - ОСОБА_2 до Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, третя особа - приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентина Данилівна, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, третя особа - приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В. Д., про визнання права власності на земельну ділянку та виключення земельної ділянки зі складу спадщини.
В обґрунтування позову зазначала, що 12 квітня 2006 року між нею та її матір'ю - ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В. Д. та зареєстрований у реєстрі за № 1368.
Відповідно до пункту 1 договору довічного утримання ОСОБА_3 передала їй у власність житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 . Даний будинок розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 3223784502:01:007:0013, площею 0,1874 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Вказувала, що застосовуючи положення статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України, при переході до неї права власності на будинок, перейшло й право власності на земельну ділянку, на якій будинок розташований.
З метою реалізації наданого їй права та реєстрації права власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, набутий на підставі договору дарування, звернулась до державного реєстратора, проте, рішенням від 09 листопада 2020 року № 55023138 приватного нотаріуса Скоробагатько В. Д. їй відмовлено у державній реєстрації прав на земельну ділянку, так як поданий договір довічного утримання не містить інформації про набуття позивачем права власності.
Крім того вказувала, що вищевказана земельна ділянка включена до складу спадщини.
Враховуючи той факт, що право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку припинилося внаслідок набуття ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання права власності на житловий будинок, то земельна ділянка на якій розташований даний будинок, повинна бути виключена зі складу спадщини.
Ураховуючи вищевикладене та з урахуванням уточнень просила суд:
- визнати за нею право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223784502:01:007:0013, площею 0,1874 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану на АДРЕСА_1 ;
- виключити земельну ділянку з кадастровим номером: 3223784502:01:007:0013, площею 0,1874 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану на АДРЕСА_1 зі складу спадщини (спадкового майна) ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, третя особа - приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В. Д., про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_3 , якій належали: земельна ділянка на АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223784500:05:029:0001, площею 0,1267 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка на АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223784502:01:007:0013, площею 0,1874 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельна ділянка у с. Троїцьке Рокитнянського району Київської області, кадастровий номер: 3223784502:016:029:0007, площею 0,2000 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.
За життя ОСОБА_3 склала два заповіти: 1) заповіт, посвідчений 17 жовтня 1994 року Острівською сільською радою Рокитнянського району Київської області, за реєстровим № 30, відповідно до якого ОСОБА_3 все своє майно заповіла відповідачці ОСОБА_1 ; 2) заповіт, посвідчений 12 квітня 2006 року приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу за реєстровим № 1371, відповідно до якого ОСОБА_3 земельну частку (пай) заповіла відповідачці ОСОБА_1 .
За життя ОСОБА_3 помер її син, батько ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , після смерті якого вона та ОСОБА_1 звернулися до державного нотаріуса Рокитнянської районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Нотаріусом заведена спадкова справа № 297/2019.
Вказувала, що 26 травня 2020 року звернулася до державного нотаріуса із заявою про наявність спору між спадкоємцями та повідомила про свій намір взяти участь у спадкуванні майна після померлої баби - ОСОБА_3 . Державним нотаріусом 07 липня 2020 року надано відповідь про те, що все майно після померлої ОСОБА_3 охоплено заповітами, які є чинними. Вважала, що державний нотаріус фактично позбавив її права на спадкування майна після померлої ОСОБА_3
15 липня 2020 року державним нотаріусом її повідомлено про те, що чинним є останній заповіт ОСОБА_3 і він не суперечить раніше складеному, тому обидва заповіти чинні. 30 вересня 2020 року вона отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Вважаючи, що визначення спадкоємця на право на земельну частку (пай) має відбуватися згідно із заповітом від 12 квітня 2006 року за реєстровим № 1371, а все інше спадкове майно повинно спадкуватися на підставі закону, як частина спадщини, що не охоплена заповітом, просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на одну другу частку земельної ділянки на АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3223784502:01:007:0013, площею 0,1874 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що Рокитнянська селищна рада Білоцерківського району Київської області не є належним відповідачем як за позовом ОСОБА_1 так і за позовом ОСОБА_2 . Спір існує між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину після померлої ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову. Крім того, у касаційній скарзі зазначає, що вартість земельної ділянки на АДРЕСА_1 становить 18 902,10 грн.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Предметом спору у цій справі є вимоги як немайнового, так і майнового характеру, а саме: виключення земельної ділянки зі складу спадщини та визнання права власності на земельну ділянку, вартість якої становить 18 902,10 грн, що станом на 01 січня 2022 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 250 = 620 250,00 грн).
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Щодо доводів заявниці про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявниця не навела переконливих доводів та не надала відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Враховуючи те, що касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, третя особа - приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентина Данилівна, про визнання права власності на земельну ділянку та виключення земельної ділянки зі складу спадщини; за позовом третьої особи - ОСОБА_2 до Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, третя особа - приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентина Данилівна, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний