печерський районний суд міста києва
Справа № 757/67909/21-к
05 січня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власників майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 , розглянувши клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -
22.12.2021 заступник начальника третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 17.12.2021 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 62021100010001013 від 13.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що у 2015 році ОСОБА_7 обрано мером міста Чернігів. Після чого, переможцями тендерних закупівель на капітальні, середні й поточні ремонти доріг у місті виступають ТОВ «ШБУ-14» (код ЄДРПОУ 30731879) та комунальне підприємство «АТП-2528» (код ЄДРПОУ 03358216) Чернігівської міської ради. Вказані тендери мають штучно завищену та економічно необґрунтовану вартість, а якість проведених робіт не відповідає встановленим вимогам, внаслідок чого значні суми бюджетних коштів в подальшому виводяться через підконтрольні фіктивні підприємства. Вказана злочинна діяльність здійснюється за сприяння та прикриття посадових осіб місцевих правоохоронних органів, зокрема Національної поліції, прокуратури, Служби безпеки України, які, згідно покладних на них обов'язків з протидії та викриття вчинення злочинів, достеменно знаючи про їх вчинення, шляхом невжиття заходів кримінально-правового характеру, сприяють продовженню їх вчинення.
З початку 2021 року, згідно з інформацією розміщеною на онлайн-платформі електронної системи публічних закупівель «Prozorro» управлінням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради підписано 4 договори на ремонт доріг на загальну суму 350 млн. грн.
Механізм вчинення кримінального правопорушення полягає у створенні неконкурентних умов для перемоги у тендерах лише підконтрольних ТОВ «ШБУ-14» та КП «АТП-2528», орієнтована вартість робіт та матеріалів штучно завищена, внаслідок чого вказані підприємства отримують значно більшу суму коштів, які потрібно для ремонтних робіт, після чого дані кошти виводяться через підконтрольні фірми, шляхом підписання фіктивних договорів.
Засновником ТОВ «ШБУ-14» є ОСОБА_8 , який раніше був керівником у ТОВ «Ріел.Ко» (кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_7 ). На КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради ОСОБА_7 безпосередньо має вплив як міський голова та через підконтрольних йому депутатів міської ради. Крім того, ОСОБА_7 лобіював призначення нинішнього керівника КП «АТП-2528» ОСОБА_9 на посаду голови підприємства.
18.12.2021 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2021, проведено обшук квартири, за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки «Samsung» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , S/N: НОМЕР_3 , з прозорим чохлом та із SIM-картою оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» з номером НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ;
- мобільний телефон марки «Iphone» модель «11 Pro» IMEI: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , MEID: НОМЕР_7 , EID: НОМЕР_8 , з чохлом чорного кольору та із SIM-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_9 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
Проведеним оглядом мобільних телефонів встановлено, що в ним міститься інформація, що має значення для кримінального провадження, зокрема, що стосується листування з іншими особами щодо подій, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
18.12.2021 вилучені мобільні телефони визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, а також містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Метою для накладення арешту на майно є забезпечення збереження предметів - мобільних телефонів, визнаних речовими доказами у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , вимоги клопотання підтримав просив його задовольнити.
Представник власників майна - адвокат ОСОБА_6 , проти клопотання заперечував, в його задоволенні просив відмовити.
Заслухавши доводи учасників провадження, вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону № 1019-VIII від 18.02.2016 (далі КПК України), арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 170 КПК України).
Отже, положеннями КПК України фактично передбачені два самостійні інститути забезпечення заходів кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, а саме накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану їх діями з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ст. 170 КПК України), а також накладення арешту на речі, майно та документи, які мають режим тимчасово вилученого майна та/або з метою збереження речових доказів (ч. 5 ст. 171, ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України).
Органом досудового розслідування за погодженням з прокурором у вищевказаному клопотанні ініційовано питання про арешт майна як такого, що відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Між тим, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину ( п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України). При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею за результатами розгляду клопотання не встановлено достатніх та допустимих в розумінні ст. 86 КПК України доказів, які б свідчили про те, що речі, які вилучені під час обшуку, на які слідчий просить накласти арешт, є предметом чи об'єктом кримінального правопорушення або містять відомості, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.
Аналізуючи підстави для накладення арешту, що зазначені в клопотанні, докази надані на обґрунтування цих підстав, необхідність для застосування заходу забезпечення кримінального провадженні, як арешту, в сенсі ст. 170 КПК України прокурором не доведено, враховуючи правову кваліфікацію за ч.2 ст.364 КК України у кримінальному провадженні.
Таким чином, стороною кримінального провадження в клопотанні не доведено необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, що свідчить про існування підстав визначених ч. 1 ст. 173 КПК України для відмови у задоволенні клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173, ст.175, ст.309, 372, ст.392, ст.532 КПК України, -
В задоволені клопотання прокурора про накладення арешту на майно - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1