Справа № 127/21391/21
Провадження № 2/127/3640/21
(ЗАОЧНЕ)
20.01.2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Поливаній Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, -
В серпні 2021 року до суду звернувся ОСОБА_3 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 21557,79 грн. та понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.03.2021 ОСОБА_3 при здійсненні платіжної операції було допущено помилку, а саме невірно зазначено номер карткового рахунку отримувача коштів, внаслідок чого на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 в АТ «КБ «ПриватБанк» помилково було перераховано суму грошових коштів в розмірі 21557,79 грн. Позивач зазначає, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не було укладено жодного цивільно-правового договору, відповідач не поставляв товарів, не надавав послуг на користь позивача, також були відсутні інші підстави для здійснення платежів (таких, що випливають з правочинів чи актів законодавства). З відповідачем ОСОБА_2 позивач взагалі не знайомий та ніколи в житті не зустрічався. Про факт помилково перерахованих коштів ОСОБА_3 повідомив АТ «КБ Приватбанк» та просив їх вжити необхідних заходів для повернення належних йому коштів у розмірі 21557,79 грн. на його банківську картку, проте працівники банку повідомили, що без згоди отримувача цих коштів ОСОБА_2 повернути їх на картку позивача неможливо. ОСОБА_4 неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути помилково перераховані кошти, проте такі прохання відповідачем були проігноровані. Позивачем було надіслано на поштову адресу відповідача письмову вимогу про повернення коштів, які були нею безпідставно отримані в розмірі 21557,79 грн., однак вказана вимога відповідачем залишена без будь-якого реагування. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом для захисту своїх прав та інтересів.
Позивач ОСОБА_4 та його представник - адвокат Ільницький М.П. до судового засідання не з'явилися. Адвокат Ільницький М.П. на адресу суду надіслав заяву, відповідно до якої вказував, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просив позов задовольнити та слухати справу у його відсутність та відсутність позивача.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Покоєвич А.О. до судового засідання не з'явилися, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.
Тому суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що 30.03.2021 через АТ «КБ «ПриватБанк» Пелех А.Р. перерахував ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 21557,79 грн., призначення платежу -Personal funds transfer (у перекладі - переказ особистих коштів), що підтверджується дублікатом квитанції №Р24А1079135613С0003 від 30.03.2021 (а.с. 16).
У зв'язку з помилковістю зарахування вищевказаних коштів, ОСОБА_3 було надіслано на адресу відповідача ОСОБА_2 письмову вимогу про повернення коштів, відповідно до якої ОСОБА_3 вимагав від ОСОБА_2 повернути безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 21557,79 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 в АТ «КБ «ПриватБанк», одержувач - ОСОБА_3 , ІПН - НОМЕР_3 , що підтверджується наданими суду доказами надсилання та результати відстеження поштового відправлення на сайті оператора поштового зв'язку ukrposhta.ua (а.с. 17-19).
Вказана письмова вимога відповідачем залишена без будь-якого реагування.
Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегає його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми 1212 ЦК України, викладених у постанові від 16 січня 2019 року в справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18) зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідач ОСОБА_2 будучи обізнаною про поданий ОСОБА_3 позов до неї про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 21557,79 грн. будь-яких доказів у спростування позовних вимог суду не надала, зокрема, й доказів того, що грошові кошти в сумі 21557,79 грн. на її рахунок № НОМЕР_1 в АТ «КБ «ПриватБанк» були отримані нею від позивача на відповідній правовій підставі (на виконання умов договору, рішення суду, відповідно до закону, тощо).
Факт безпідставного перерахування ОСОБА_3 відповідачці ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 21557,79 грн. підтверджується дублікатом квитанції АТ «КБ «ПриватБанк» №Р24А1079135613С0003 від 30.03.2021, де вказано призначення платежу -Personal funds transfer (у перекладі - переказ особистих коштів).
Отже, вказане свідчить, що набувач ОСОБА_2 збагатилася за рахунок ОСОБА_3 поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
На підставі викладеного суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти, які були безпідставно отримані відповідачем у розмірі 21557,79 грн.
Суд розподіляє судові витрати по справі згідно із ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Проаналізувавши надані позивачем докази в підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката, а саме договір про надання правової допомоги №104 від 24.05.2021; звіт про надання правової допомоги від 04.10.2021; акт надання правової допомоги від 04.10.2021; квитанцію про сплату 12.08.2021 позивачем 3500 грн. адвокату Ільницькому М.П. згідно договору про надання правової допомоги №104 від 24.05.2021, суд дійшов висновку про обгрунтованість понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката по цій справі в контексті складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача понесений судовий збір у розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1212 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 263-265, 274-282, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштівзадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 21557,79 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім грн. 79 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 908,00грн. понесеного судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3500,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: