Справа № 149/3531/21
Провадження №2-а/149/7/22
Номер рядка звіту 140
20.01.2022 м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Олійника І. В.
за участі секретаря Янюк А. Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з адміністративним позовом до ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою серії БАВ № 539097 від 06.12.2021 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП за те, що він керував транспортним засобом у якого не підсвічувався державний номерний знак у темну пору доби. Позивач зазначає, що перед початком руху він перевірив технічний стан транспортного засобу та пояснив поліцейському, що дана несправність виникла під час руху транспортного засобу, однак поліцейський не прийняв до уваги його пояснення, не надав доказів порушення Правил дорожнього руху, не вжив заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи та виніс оскаржувану постанову, в якій на зазначив пункт Правил дорожнього руху України, за порушення яких накладено стягнення. Приймаючи до уваги наведене, позивач просить скасувати постанову, а провадження по справі закрити.
Ухвалою суду від 11.01.2022 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу визначено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
19.01.2022 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, узагальнені доводи котрого зводяться до того, що оскаржувана постанова є правомірною та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про проведення розгляду справи за його відсутності, пред'явлений позов підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань не подав.
Приймаючи до уваги те, що повідомлений, у порядку визначеному ч.ч. 1, 2 ст. 268 КАС України, про подання позовної заяви та про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача в судове засідання не прибув, а позивач надав заяву про проведення розгляду справи за його відсутності, суд, на підставі ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
З оскаржуваної постанови серії БАВ № 539097 від 06.12.2021 встановлено, що 06.12.2021 о 23:50 год. в м. Хмільник по вул. Монастирська водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Renault Trafic", д.н.з. НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не освітлювався задній номерний знак, чим порушив ПДР, внаслідок чого його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч. 3 ст. 283 КУпАП).
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі №338/1/17.
Факт порушення має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2019 р. у справі № 686/11314/17.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 р. по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17, від 23.10.2019 р. по справі № 357/10134/17 та інших.
На виконання визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого рішення, яке оскаржується позивачем, представником відповідача надано відзив на позовну заяву, узагальнені доводи котрого зводяться до того, що оскаржувана постанова є правомірною та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції ч. 6 ст. 121 КУпАП. Попри це, жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення представником відповідача не надано, тобто правомірність прийнятого рішення, яке оскаржується позивачем представником відповідача не доведено.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги твердження позивача, який зазначив, що перед початком руху він перевірив технічний стан транспортного засобу та дана несправність виникла під час руху транспортного засобу, а також те, що правомірність прийнятого рішення, яке оскаржується позивачем представником відповідача не доведено, в оскаржуваній постанові відсутній пункт ПДР України, за порушення його застосовано стягнення, суд приходить до висновку, що факт порушення позивачем Правил дорожнього руху не доведений належними і допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем понесено судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 454 грн, а тому дані витрати у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають стягненню з ГУНП у Вінницькій області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 121, 183, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 79, 132, 139, 162, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 539097 від 06.12.2021 винесену інспектором СРПП Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області Українцем Володимиром Петровичем відносно ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121 КУпАП - скасувати, а провадження по справі- закрити
Стягнути з ГУНП у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40108672, вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 17.12.1998, РНОКПП НОМЕР_3 ), за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 454 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення, - 20.01.2022.
Суддя Ігор ОЛІЙНИК