печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54619/21-к
10 січня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Києві у кримінальному провадженні №62019100000000072 та зобов'язання вчинити дії,
28.12.2021 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга ОСОБА_3 , на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, у кримінальному провадженні №62019100000000072 та зобов'язання вчинити дії.
Особа, яка подала скаргу в судове засідання не з'явився, про судове засідання повідомлялась у встановленому законом порядку. Одночасно, скаржник в прохальній частині просив розглядати скаргу без його участі.
Представник органу досудового розслідування у судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Вивчивши скаргу та дослідивши додані матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Таким чином, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійснені інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, зокрема такий строк визначений ст.220 КПК України.
За матеріалами скарги слідчим суддею встановлено, що 05.10.2021 ОСОБА_3 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, з клопотанням про ознайомлення з матеріалами закритого кримінального провадження №62019100000000072.
16.09.2021 на адресу ОСОБА_3 слідчим ОСОБА_4 направлено постанову про закриття кримінального провадження, що підтверджує факт того, що досудове розслідування вже не здійснюється.
Так, як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження від 27.01.2020 слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, кримінальне провадження №62019100000000072, внесене до ЄРДР 24.01.2019, закрито на підставі ч. 4 ст. 284 КПК України.
Разом з тим, в матеріалах скарги є копія пам'ятки про права та обов'язки потерпілого, яка була вручена 04.02.2019 ОСОБА_3 .
Згідно ч. 1 п. 11 ст. 57 КПК України, потерпілий має право знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження.
Статтею 220 КПК України передбачено, що розгляд під час досудового розслідування клопотань сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволені клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин ? надсилається їй.
Так, ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.
Під час підготовки до розгляду скарги та вирішення заявлених вимог, сторона обвинувачення не надала належних допустимих і достовірних доказів (постанови слідчого) про вирішення особою, якій доручено проведення досудового розслідування, заявленого заявником клопотання від 05.10.2021.
Сукупність вказаного переконує в бездіяльності заявленого суб'єкта оскарження, в зв'язку з чим існують законні підстави зобов'язати уповноважену особу у кримінальному провадженні №62019100000000072 розглянути клопотання ОСОБА_3 від 05.10.2021 у відповідності до вимог статті 220 Кримінального процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 24, 42, 36, 40, 46, 57, 303, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Києві у кримінальному провадженні №62019100000000072 - задовольнити.
Зобов'язати уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, у кримінальному провадженні №62019100000000072 розглянути відповідно до чинного законодавства клопотання ОСОБА_3 від 05.10.2021.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1