Єдиний унікальний номер 142/572/21
Номер провадження 2/142/151/22
іменем України
20 січня 2022 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Гринишиної А.А,
з участю
секретаря судового засідання Курасевич В.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт. Піщанка Вінницької області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -
10 листопада 2021 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину. У вказаній позовній заяві позивач просить суд постановити рішення, за яким шлюб, укладений між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Крижопільським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 18 вересня 2018 року за актовим записом № 68, розірвати. Також позивач просить суд призначити до стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати подання заяви до досягнення нею повноліття, в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2021 року дану справу було передано для розгляду судді Гринишиній А.А.
Відповідно до ухвали суду від 05 квітня 2021 року в даній цивільній справі було відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання подала суду заяву, відповідно до якої просить розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач ОСОБА_2 також подав на адресу суду заяву, відповідно до якої він просить цивільну справу про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину слухати в його відсутність, позовні вимоги визнає повністю, аліменти виплачувати згоден та компенсувати позивачеві судові витрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення у підготовчому судовому засіданні, відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України, - не має.
Також, враховуючи, що сторони не прибули в підготовче засідання і заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у підготовчому судовому засіданні без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню у зв'язку з визнанням заявлених вимог відповідачем, за наявності законних на те підстав, оскільки це не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 18 вересня 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Крижопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на а.с. 7. В період подружнього життя у сторін народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено, що причиною розпаду сім'ї та припинення шлюбних відносин стали непорозуміння та часті сварки між подружжям, різні погляди на життя та вирішення проблем, в сім'ї панує напружена атмосфера, через що сторони припинили спільне проживання. Відповідач не має постійного місця роботи, його заробіток є нестабільним, сторони не досягли взаєморозуміння щодо порядку та розміру забезпечення дитини батьком, адже дитина проживає з матір'ю, тому позивач просить про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень на місяць, проти чого відповідач заперечень не має.
Позивач та відповідач не бажають миритися, мають стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу, що вбачається зі змісту позовної заяви та заяви позивача до суду про підтримання позовних вимог та заяви відповідача про визнання позовних вимог.
Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно із ч.1 ст.24 СК України, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).
Згідно зі ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батька або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, в тому числі, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною першою ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
В положеннях ст.184 СК України зазначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви (ч.1 ст.191 СК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік», прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 січня 2022 року встановлено в розмірі 2100 гривень.
Згідно положень абз. 3 ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. При визначенні способу стягнення аліментів, суд вважає, що він повинен бути визначений в твердій грошовій сумі, за вибором позивача, з яким проживає неповнолітня дитина, в силу вимог ч.3 ст.181 СК України.
На підставі викладеного, враховуючи беззаперечне визнання позовних вимог відповідачем, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, розірвання шлюбу та стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, оскільки аліменти в даному розмірі будуть необхідними та достатніми для забезпечення потреб неповнолітньої дитини та перевищують встановлений законодавством мінімальний розмір аліментів на одну дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
При вирішенні питання про судові витрати суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, відповідач позовні вимоги визнав, проте відповідно до ст.4, 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору при подачі до суду позову про стягнення аліментів, а тому у порядку ст.141 ЦПК України, враховуючи, ціну позову, яка у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців, має підстави стягнути із відповідача у дохід держави судовий збір у сумі 908 гривень, у розмірі, який підлягав сплаті при зверненні з вказаним позовом до суду, а також судовий збір у сумі 908 гривень на користь позивача за вимогою про розірвання шлюбу.
Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 200, 206, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст.51 Конституції України, ст.ст.24, 105, 110, 112, 113, 180, 181, 182, 183, 192 СКСК України, суд, -
Прийняти визнання позову відповідачем.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбузадовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 18 вересня 2018 року Крижопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 68 .
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити шлюбне прізвище ОСОБА_4 .
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до суду 10 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів, відповідно до ст. 430 ЦПК України, допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в сумі 908 гривень за позовну вимогу про стягнення аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 908 гривень за позовну вимогу про розірвання шлюбу.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_2 , зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
відповідач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя: