печерський районний суд міста києва
Справа № 757/42114/21-к
26 серпня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінгс Емпаєр» про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2020 в рамках кримінального провадження № 62020100000000583, -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника арештованого майна ТОВ «Білдінгс Емпаєр» звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт майна, накладений у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020100000000583 від 13.03.2020 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2020 року (справа №757/55036/20-к), якою задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, зокрема, на нежилий будинок площею 853,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 15, літера Б (реєстраційний номер об'єкта 131694280000), який належить ТОВ «Білдінгс Емпаєр» (ЄДРПОУ: 41878392), із забороною відчуження та розпорядження.
У клопотанні зазначено, що арешт накладений на майно третьої особи (юридичної) в порядку п.1 ч.2 ст.170 КПК України для збереження речових доказів, без повідомлення власника майна, без перевірки в судовому засіданні слідчим суддею відповідності арештованого майна критеріям речового доказу, передбаченим ст.98 КПК України, причетності ТОВ «Білдінгс Емпаєр», його засновників та бенефіціарів до кримінального провадження.
Адвокат посилається на те, що відповідальність засновників юридичної особи і самої юридичної особи є відокремленими, а тому юридична особа не може нести будь якої відповідальності за зобов'язання своїх засновників. Також посилається на порушення права власності ТОВ «Білдінгс Емпаєр», а також на те, що матеріали справи про арешт нерухомого майн не містять доказів того, що ОСОБА_4 є бенефіціарним власником ТОВ «Білдінгс Емпаєр». Крім того, слідчий суддя не співставив період створення і функціонування юридичної особи та періоду часу, що досліджується у кримінальному провадженні. Адвокат також зазначає, що накладенням арешту на нерухоме майно ТОВ «Білдінгс Емпаєр», яке перебуває в іпотеці фізичної особи - ОСОБА_5 порушені майнові права останнього, що жодним чином не враховано ні прокурором, ні судом.
Про розгляд 14.12.2020 року клопотання прокурора про арешт майна, представник власника арештованого майна ТОВ «Білдінгс Емпаєр» повідомлено не було.
У зв'язку і викладеним, адвокат вважає, що арешт накладено необґрунтовано та просить його скасувати в порядку ст. 174 КПК України.
Адвокат ОСОБА_3 до суду подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги підтримує, просить задовольнити.
Особа, за клопотанням якої арештовано майно, у судове засідання не з'явилась, про розгляд клопотання повідомлялась належним чином.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Із матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням НП України здійснюється розслідування кримінального провадження №62020100000000583, що внесене в ЄРДР 13.03.2020 року, відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за ч.1 ст.255 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 04.06.2020р. № 671-ІХ), ч.5 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190; ч.4 ст.28, ч.3 ст.209 КК України (в редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 16.12.2019р. № 361-ІХ).
В межах даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2020 року (справа №757/55036/20-к) клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на нежилий будинок площею 853,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 15, літера Б (реєстраційний номер об'єкта 131694280000), який належить ТОВ «Білдінгс Емпаєр» (код за ЄДРПОУ 41878392) із забороною відчуження та розпорядження.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна, також, може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу та мету для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Із мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2020 року (справа № 757/55036/20-к) вбачається, що підставами накладення арешту на майно стала мета збереження речових доказів відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.170 КПК України.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства, яке регулює накладення арешту на майно третьої особи із вказаною метою, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна, відповідність його ознакам речового доказу, наслідки арешту для третіх осіб (в даному випадку - це власник майна), а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
При цьому, обов'язок доведення існування зазначених умов КПК України покладається на орган досудового розслідування.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, є безпосередньо предметом кримінальних правопорушень, що розслідуються, а органом досудового розслідування не доведено зворотнього, у зв'язку з чим посилання на наявність правових підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України, на думку слідчого судді, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства.
Тобто, у даному випадку, порушено права особи на мирне володіння та користування своїм майном та не дотримано вимоги закону в частині підстав для звернення з клопотанням про накладення арешту на майно, як заходу забезпечення кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінгс Емпаєр» про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2020 в рамках кримінального провадження № 62020100000000583 - задовольнити.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2020 року (справа №757/55036/20-к), а саме: на нежилий будинок площею 853,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 15, літера Б (реєстраційний номер об'єкта 131694280000), який належить ТОВ «Білдінгс Емпаєр» (код за ЄДРПОУ 41878392) із забороною відчуження та розпорядження.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1