Справа № 129/3450/21
Провадження по справі № 2/129/402/2022
"20" січня 2022 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
у складі: головуючого судді Дєдова С.М.,
розглянувши в загальному позовному провадженні у відсутність сторін та їх представників в приміщенні суду в місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліцея № 7 м.Гайсин Гайсинської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, -
Встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Гайсинського районного суду із цивільним позовом до Ліцея №7 м. Гайсин Гайсинської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, у якій позивачем заявлено такі позовні вимоги:
- визнати незаконним та скасувати Наказ Відповідача № 145/к/тр від 29 листопада 2021 року про відсторонення Позивача від роботи та поновити його на роботі;
- зобов'язати Відповідача виплатити Позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення Позивача від роботи.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що наказом директора ліцею № 7 м.Гайсина Гайсинської міської ради № 145/к/тр від 29.11.2021 р. позивачку, - соціального педагога ліцею № 7 м. Гайсина Гайсинської міської ради ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 30.11.2021 р. на час відсутності щеплення проти COVID-19, чим на думку позивача грубо порушено конституційне право позивача на працю, та у зв'язку із чим вказаний наказ підлягає визнанню в судовому порядку незаконним і скасуванню з поновленням порушених прав позивача.
06.12.2021 року ухвалою Гайсинського районного суду ухвалено, - відкрити спрощене позовне провадження у справі за цим цивільним позовом та призначити справу до розгляду в першому судовому засіданні в приміщенні Гайсинського районного суду, а також запропонувати відповідачу до дня розгляду справи подати відзив на позовну заяву та зобов'язати Ліцей № 7 м. Гайсин Гайсинської міської ради надати Гайсинському районному суду до 20.01.2022 р. 11:00 год., в разі наявності, документи про порядок застосування заходів дисциплінарного впливу та пояснення ОСОБА_1 про причини невакцинації від COVID-19.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, письмово свої вимоги підтримала повністю, просила задовільнити їх з наведених в позові підстав, подала відповідь на відзив про необґрунтованість заперечень відповідача на позов та письмову заяву, у яких пояснила, що відсторонення її від роботи соціального педагога ліцею № 7 м.Гайсина в зв'язку з її невакцинуванням від COVID-19 з 30.11.2021 р. без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19 є грубим порушенням її конституційного права на працю і отримання винагороди за неї як засобу до існування; зазначила при цьому, що відмовилася від вакцинації через відсутність законних підтверджень безпечності протиковідних вакцин; перед відстороненням відповідач не зажадав від неї письмових пояснень про причини відмови.
Представник відповідача Ліцея №7 м. Гайсин Гайсинської міської ради у відзиві проти позову заперечила, вважала відсторонення позивачки ОСОБА_1 від роботи законним і обґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від щеплення проти COVID-19, в зв'язку з чим просила у позові відмовити, справу розглянути без неї.
З урахуванням позицій учасників розгляду справи, досліджених доказів та вимог закону, суд визнає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити частково з таких міркувань.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, встановив, що завчасно повідомлену 19.11.2021 р. про необхідність протиковідного щеплення наказом директора ліцею № 7 м.Гайсина Гайсинської міської ради № 145/к/тр від 29.11.2021 р. соціального педагога ліцею № 7 м. Гайсина Гайсинської міської ради ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 30.11.2021 р. на час відсутності щеплення проти COVID-19, перед відстороненням адміністрація ліцею не зажадала від неї письмові пояснення про причини відмови від протиковідної вакцинації, таке відсторонення позбавило позивачку професійної взаємодії та засобів до існування на невизначений строк ОСОБА_1 ; на час відсторонення навчання в ліцеї № 7 було дистанційним.
Встановлені у справі обставини підтверджуються такими доказами.
З наказу від 15.08.2008 р. № 224 та копії трудової книжки (а.с.4-5) видно, що ОСОБА_1 з 15.08.2008 р. прийнято на роботу соціального педагога в ліцей № 7 м.Гайсина Гайсинської міської ради (а.с. 4-5).
Повідомленням № 01-06/404 доведено, що соціального педагога ліцею № 7 м.Гайсина Гайсинської міської ради ОСОБА_1 19.11.2021 р. повідомлено про необхідність обов'язково здійснити профілактичне щеплення проти COVID-19 та надати про це підтверджуючий документ (а.с.28).
Наказом № 145/к/тр підтверджено, що 29.11.2021 р. соціального педагога ліцею № 7 м.Гайсина Гайсинської міської ради з 30.11.2021 р. відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19 (а.с.6).
Відсутність вимоги про надання письмового пояснення в зв'язку з невакцинуванням позивача встановлена фактом ненадання цих пояснень суду відповідачем, повідомлення ж позивача від 23.09.2021 р. про відмову інформувати про стан здоров'я такими поясненнями не є, а тому до уваги судом не беруться (а.с.32).
Зазначені правовідносини регламентуються такими нормами права.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень, викладених у ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Постановою №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України в ч.1 «звернув увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП і інших актів законодавства України. Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці».
У відповідності до ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Законодавство про працю складається з Кодексу України про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього ( ст.4 КЗпП України). Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ч. 6 ст.5-1 КЗпП України).
Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України, ч.1 ст.10 ЦПК України, за якими суддя і суд, здійснюючи правосуддя, під час розгляду справи керуються принципом верховенства права.
Згідно з ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ч.9 ст.10 ЦПК України в разі неврегульованості законом спірних правовідносин суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).
Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані своєчасно і точно виконувати розпорядження власника чи уповноваженого ним органу, додержуватись трудової дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці.
Відповідно до ч.1 ст.60 Конституції України ніхто не зобов'язаний виконувати лише явно злочинні розпорядження чи накази.
Відповідно до ст.140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується, зокрема, заохоченням за сумлінну працю та (чи) в необхідних випадках заходами дисциплінарного впливу щодо окремих несумлінних працівників.
Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення (дисциплінарного впливу):
1). догана;
2). звільнення.
Законодавством можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», за змістом якої працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти відповідних хвороб; у разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, цей працівник відстороняється від виконання зазначених видів робіт.
Відповідно до наказу МОЗ України від 04.10.2021 р. № 2153, зареєстрованого 07.10.2021 р. № 1306/36928, затвердженим ним Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, за яким працівники закладів загальної середньої освіти незалежно від типу та форми власності підлягають обов'язковій вакцинації проти COVID-19.
Чинним з 08.11.2021 р. п.41-6 Постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно з яким керівники підприємств, установ та організацій зобов'язані видати накази чи розпорядження про відсторонення від роботи працівників, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які, за відсутності абсолютних протипоказань до таких щеплень, відмовляються або ухиляються від них; оплата праці за час відсторонення здійснюється з урахуванням ч.1 ст.94 КЗпП України, тобто не проводиться; відсторонення провадиться за наказом чи розпорядженням керівника з обов'язковим доведенням його до відома працівника; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили;
Відповідно до ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Відповідно до ч.4 ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду як джерело права.
Згідно із ст.8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб;
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) втручання держави в захищені Європейською Конвенцією 1950 р. права повинно відповідати одночасно співіснуючим трьом критеріям: законності, законної (легітимної) мети, пропорційності (справедливого балансу).
П.п. 22, 23 Рішення ЄСПЛ в справі «Бігаєва проти Греції» № 26713/05 від 28.05.2009 р., за змістом якого поняття «приватне життя» є широким і включає в себе також і професійну взаємодію (діяльність).
Згідно із п.2) ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Оскільки повідомлення керівника відповідача позивачу про необхідність зробити обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 19.11.2021 р. № 01-06/404 має характер розпорядження власника чи уповноваженого ним органу, то, за відсутності доказів явної його злочинності, позивач в межах обов'язку підкорятися трудовій дисципліні повинен був це розпорядження виконати з наданням підтверджуючих документів установленого зразка, тобто зробити профілактичне щеплення проти COVID-19 прийнятною з точки зору ефективності і безпечності вакциною і підтвердити цей факт документально.
З огляду на те, що відсторонення позивачки від роботи соціального педагога спричинило невиконання нею на невизначений час своїх посадових обов'язків, неотримання заробітної плати, і, відтак, незарахування часу відсторонення до її страхового стажу, то таке відсторонення має всі ознаки покарання як заходу дисциплінарного впливу, за наслідками для працівника проміжним між доганою і звільненням, тобто поза розумним сумнівом є стягненням за порушення трудової дисципліни в аспекті системної дії ч.2 ст.147, ст.46 КЗпП України, ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п.41-6 Постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236.
Зважаючи на те, що керівник відповідач як уповноважений власником орган до застосування дисциплінарного стягнення щодо позивачки у виді відсторонення останньої від роботи не зажадав від порушника трудової дисципліни обов'язкових в такому випадку письмових пояснень про причини відмови чи ухилення від вакцинації проти COVID-19, то цим самим він допустив істотне порушення норм чинного законодавства про працю стосовно своїх обов'язків і стосовно прав працівника - позивача, усунути яке необхідно шляхом визнання незаконним та скасування наказу відповідача № 145/к/тр від 29.11.2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
В зв'язку з тим, що за час незаконного відсторонення від роботи позивачка не мала професійної взаємодії та не отримувала заробітної плати, чим грубо порушено її конституційне право, то для забезпечення цього права позивачки необхідно зобов'язати відповідача виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Крім того, право на оплачувану працю є елементом приватного життя, оскільки робота і заробіток забезпечує приватні життєві потреби позивачки та її сім'ї; з цих міркувань зазначене право в цьому випадку захищається ст.8 Конвенції, а тому втручання в нього держави повинно одночасно відповідати всім трьом критеріям ЄСПЛ: законності, законної (легітимної) мети і пропорційності (справедливого балансу); таке втручання визнається ЄСПЛ неправомірним, якщо хоча б одного з критеріїв дотримано не було.
Відсторонюючи позивача від роботи, відповідач діяв на підставі зазначеного вище матеріального законодавства з істотним порушенням процедурного і переслідував законну (легітимну) мету, - гіпотетично захистити інших осіб від поширення COVID-19; разом з цим, відстороненням від роботи позивача без збереження заробітку відповідач позбавив його професійної взаємодії та засобів до існування на невизначений строк його і сім'ю, що само по собі, - та ще й в умовах дистанційного навчання, - є очевидно непропорційним (несправедливим); з цих мотивів втручання держави є неправомірним, що тягне необхідність судового захисту його права на повагу до приватного життя.
Оскільки позивача не було звільнено з займаної посади соціального педагога ліцею № 7 м.Гайсина Гайсинської міської ради в юридичному сенсі цього поняття, то її вимоги про поновлення на роботі на цій посаді є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Інші пояснення та доводи сторони відповідача про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , судом під час ухвалення рішення у справі відхиляються, оскільки дані твердження представників відповідача повністю спростовуються викладеними в рішенні суду доводами та наявними у справі і дослідженими судом доказами.
Керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 81, 89, 211, 223, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Ухвалив:
Позов задовільнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ директора Ліцею № 7 м. Гайсина Гайсинської міської ради від 29.11.2021 року № 145/к/тр «Про відсторонення від роботи соціального педагога ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Ліцей № 7 м. Гайсина Гайсинської міської ради (код ЄДРПОУ 21726793, Вінницька область, м. Гайсин, вул. 1-го Травня, 52, поштовий індекс 23700) виплатити ОСОБА_1 , (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 11.05.2011 року Гайсинським РВ УМВС України у Вінницькій області), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи.
В решті позовних вимог відмовити через безпідставність.
Рішення в частині зобов'язання сплатити за один місяць середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Гайсинський районний суд Вінницької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: