Провадження № 2/522/1255/22
Справа № 522/9377/21
12 січня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Бойко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
Позивач звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав відповідача відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову відзначено, що мати вела аморальний спосіб життя, не доглядала за дітьми, окрім того не мала постійного місця проживання, не цікавилася духовним, фізичним та моральним розвитком дітей, зловживала спиртними напоями, а також неодноразово повідомляла про наміри відмовитися від дітей. Під час гостювання матері з дітьми у ОСОБА_1 , яка водночас є кумою, їх виселили з місця проживання та викинули усі речі. Мати покинула своїх дітей у ОСОБА_1 та зникла у невідомому напрямку. Зв'язок із матір'ю відсутній. Діти проживають у куми, яка забезпечує дітям гідні умови для існування. Мати фінансово не допомагає.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.05.2021 року провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 01.07.2021 року.
У результаті проведеного підготовчого засідання 01.07.2021 року було оголошено перерву до 04.08.2021 року з метою витребування висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав та отримання пояснень.
У підготовчому засіданні 04.08.2021 року було ухвалено судом рішення про відкладення розгляду справи до 03.09.2021 року та про повторне направлення ухвали про витребування доказів від 01.07.2021 року для виконання.
У зв'язку з неявкою учасників справи у підготовче засідання 03.09.2021 року, розгляд справи було відкладено на 17.11.2021 року.
У результаті проведеного підготовчого засіданні 17.11.2021 року було закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 12.01.2022 року.
У судове засідання 12.01.2022 року учасники справи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Позивач та представник третьої особи подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що у батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилися сини - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що свідчать свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .
З характеристики дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з Загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів «Спеціалізована школа №2 ім. Д.Карбишева з поглибленим вивченням предметів природного циклу» Подільського району м. Києва від 10.03.2021 року вбачається, що інтелектуальний рівень учнів в межах вікової норми, діти проживають за адресою: АДРЕСА_1 в родині хрещених батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_1 . Рідна мати ОСОБА_2 була в школі двічі: коли записувала дітей до 1-го класу та на День знань. Зі слів дітей та хрещеної мати з ними не проживає, мешкає за межами міста Київ.
19.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася до служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою щодо огляду умов проживання дітей та надання дозволу на влаштування дітей, які залишилися батьківського піклування у сім'ю позивачки.
Комісія служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації 23.03.2021 року склала акт про обстеження умов проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно якого діти проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Санітарно-гігієнічні умови проживання відповідають нормі. В квартирі наявні необхідні комунальні зручності, меблі, побутова технік, речі особистого вжитку. Діти проживають з дітьми позивачки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.10.2021 року комісія вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вирішуючи спір виходить з наступного.
Одним з головних принципів сімейного права є паритетність у побудові сімейних відносин. Цей принцип навіть знайшов своє відображення в Основному Законі України - Конституції, у статті 51 якої зазначено, що кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до сімейного життя.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
У відповідності до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до п.2 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пункт 16 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України містить роз'яснення з приводу того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. I Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. "Про права дитини" (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).
Виходячи із змісту ст.ст. 3, 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, у тому числі коли дитина розлучається з одним із батьків, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченні інтересів дитини.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Враховуючи зазначені обставини, зважаючи, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх синів є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 17.01.2022 року.
Суддя В.Я.Бондар