Справа № 588/514/21
№ провадження 1-кп/588/15/22
17.01.2022 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тростянці кримінальне провадження відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Литовка Охтирського району Сумської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 14.10.2010 року Тростянецьким районним судом Сумської області за частиною 1 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 194 КК України до 5 років позбавлення волі;
- 08.12.2014 року Зарічним районним судом м.Суми за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений на підставі статті 75 КК України з іспитовим строком 1 рік;
- 25.02.2016 року Дарницьким районним судом м. Києва за статтею 15, частиною 2 статті 185 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений у зв'язку з відбуттям покарання 07.12.2017 року;
- 08.06.2018 року Білопільським районним судом Сумської області за частиною 2 статті 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений у зв'язку з відбуттям покарання 18.02.2020 року;
- 03.12.2020 року Сумським районним судом Сумської області за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 357 КК України до 3 місяців арешту, звільнений у зв'язку з відбуттям покарання 25.05.2021 року,
- 26.10.2021 року Тростянецьким районним судом Сумської області за частиною 3 статті 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 194 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
З кінця лютого 2020 року ОСОБА_6 фактично проживав у господарстві по АДРЕСА_2 , за усною домовленістю із його власницею ОСОБА_8 , про те, що він буде здійснювати їй щомісячні виплати і поступово викупить вказане господарство, при цьому дозволу на розпорядження та продаж речей з вказаного господарства ОСОБА_6 не мав, а грошові виплати ОСОБА_8 жодного разу не здійснив.
У точно невстановлений день і час у жовтні 2020 року у ОСОБА_6 виник корисливий умисел викрасти та продати чотири фрагменти огорожі з чорних металів, що відмежовували від присадибної ділянки подвір'я господарства по АДРЕСА_2 , де він на той час фактично тимчасово проживав. Реалізуючи свій прямий корисливий умисел, діючи таємно від власника та інших осіб, ОСОБА_6 з метою викрадення демонтував чотири фрагменти металевої огорожі, що становили для потерпілої ОСОБА_8 цінність як металобрухт, загальною вагою 57 кг, вартістю 251,94 грн., та вийшов з ними з вказаного господарства, вчинивши таким чином повторне таємне викрадення чужого майна, чим завдав потерпілій майнової шкоди на вказану суму.
Отримавши можливість розпоряджатись викраденим майном, ОСОБА_6 продав вказані чотири фрагменти металевої огорожі своїй знайомій ОСОБА_9 , а отримані за продаж викраденого майна кошти витратив на власні потреби.
Не зупинившись на вчиненому у листопаді 2020 року, у точно не встановлений день, у ОСОБА_6 виник єдиний корисливий умисел спрямований на викрадення велосипеду радянського виробництва марки «Десна» та телевізор «Samsung» моделі «CS-25K10MHQ», які зберігались у будинку господарства по АДРЕСА_2 , де він на той час фактично тимчасово проживав.
Реалізуючи свій єдиний прямий корисливий умисел, ОСОБА_6 , діючи повторно, таємно від власника ОСОБА_8 , взяв у веранді будинку господарства по АДРЕСА_2 , велосипед радянського виробництва марки «Десна», вартістю 790 грн. та в одній з кімнат указаного будинку телевізор «Samsung» моделі «CS-25K10MHQ», вартістю 900 грн., та знайшовши покупців, у точно не встановлений день листопада 2020 року продав вказаний велосипед ОСОБА_10 , а у точно не встановлений день грудня 2020 року продав телевізор «Samsung» моделі «CS-25K10MHQ» ОСОБА_11 , вчинивши, таким чином, таємне викрадення указаного майна.
Внаслідок указаних умисних протиправних дій потерпілій ОСОБА_8 була заподіяна майнова шкода на загальну суму 1690 грн.
Крім того, у вечірній період часу 23.12.2020 у ОСОБА_6 виник умисел знищити шляхом підпалу будинок по АДРЕСА_2 , де він на той час фактично тимчасово проживав, який виник у зв'язку з декількома конфліктними розмовами із власницею вказаного будинку ОСОБА_8 , яка попереджала, що якщо він не почне здійснювати виплати за будинок згідно їх домовленості, то вона буде шукати іншого покупця на господарство. Також умисел ОСОБА_6 був обумовлений тим, що він усвідомлював, що не зможе продовжити проживати у вказаному господарстві, оскільки 03.12.2020 Сумським районним судом Сумської області його засуджено до 3 місяців арешту.
У точно невстановлений час, близько опівночі між 23 та 24 грудня 2020 року, реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на знищення чужого майна шляхом підпалу, після вживання алкогольних напоїв, знаходячись у першій кімнаті кухні будинку по АДРЕСА_2 , до якого мав вільний доступ, взявши заздалегідь зібрані особисті речі, ОСОБА_6 за допомогою сірників, підпалив постільну білизну розташованого у вказаній кімнаті будинку ліжка. Переконавшись, що полум'я розповсюдилось по будинку завдяки дерев'яним стінам, ОСОБА_6 вийшов з приміщення будинку на вулицю та повідомив про те, що вчинив підпал будинку сусідам, від яких 24.12.2020, о 01 годині 16 хвилин до пункту зв'язку ДПРЧ-24 УДСНС України в Сумській області надійшло повідомлення про пожежу за вказаною адресою. Пожежа, що відбулась внаслідок занесення стороннього джерела запалювання із зовні, поширилась по всій площі житлового будинку з верандою, включаючи покрівлю по всій площі, яку було ліквідовано о 03 години 10 хвилин 24.12.2020.
Внаслідок підпалу житловий будинок інвентарною вартістю 18498 грн. з верандою інвентарною вартістю 10095 грн. були знищені, оскільки доведені до непридатності використання їх за цільовим призначенням (згоріли несучі дерев'яні стіни, перекриття стелі та даху, вікна, двері), чим заподіяно потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 28593 грн.
По епізоду викрадення у жовтні 2020 року чотирьох фрагментів огорожі з чорних металів, що відмежовували від присадибної ділянки подвір'я господарства по АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 вину визнав і суду показав, що у лютому 2020 року звільнився після відбуття покарання у виді позбавлення волі і за домовленістю з потерпілою та її матір'ю, які проживають у м.Суми, став проживати у належному ОСОБА_8 домогосподарстві по АДРЕСА_2 з умовою про майбутній викуп цього будинку. Оскільки він тільки звільнився після відбуття покарання у нього не було роботи і доходів, почала утворюватись заборгованість за електроенергію, тому щоб погасити борг він вирішив продати чотири фрагменти металевої огорожі указаного господарства потерпілої. Продавши ці фрагменти огорожі ОСОБА_9 у жовтні 2020 року, обвинувачений витратив отримані кошти на свої потреби. Шкоду потерпілій не відшкодував, оскільки коштів не має, вказав, що щиро кається, просив суворо не карати.
По епізоду викрадення велосипеда радянського виробництва марки «Десна» та телевізора «Samsung» моделі «CS-25K10MHQ» ОСОБА_6 не визнав вину у вчиненні крадіжки указаного майна, просив виправдати за цим епізодом, посилаючись на те, що вважав, що указане майно належить йому, а тому розпорядився ним як власним, що не може вважатись крадіжкою. Обвинувачений суду показав, що під час домовленостей із потерпілою та її матір'ю про проживання і майбутній викуп господарства по АДРЕСА_2 повідомляв їм про те, що не має власного майна, потребує для проживання деякі речі, у тому числі телевізор, велосипед. Йому повідомили, що можуть надати відповідні речі, з м.Суми їх йому привезли у с.Набережне, серед речей був телевізор Самсунг та підлітковий велосипед «Десна», якими він користувався. ОСОБА_6 зазначив, що не обговорював з потерпілою на яких умовах йому надано це майно, жодних документів вони з цього приводу не складали, прямого дозволу на продаж цих речей ОСОБА_8 не надавала, але обвинувачений вважав, що телевізор, велосипед йому були подаровані, тому оскільки мав намір у майбутньому викупити будинок, вважав ці речі вже своїми. Оскільки у листопаді 2020 року у обвинуваченого не було роботи та доходів, він мав потребу у коштах на проживання, тому вирішив їх отримати за рахунок продажу наявного у будинку майна. Домовившись з ОСОБА_10 про те, що він придбає велосипед, він його взяв з веранди будинку і у листопаді продав йому за 200 грн., відвізши до місця мешкання ОСОБА_10 . Телевізор «Samsung» з моменту того як його привезли з м.Суми разом з іншими речами, перебував у будинку, спочатку у кімнаті, де він спав, а потім він його переніс до кухні будинку, оскільки там було тепліше. Сусід ОСОБА_11 взимку, точно не пам'ятає коли це було, ймовірно у грудні 2020 року прийшов до ОСОБА_6 і погодився на пропозицію обвинуваченого його придбати. ОСОБА_6 вказав, що не переносив ні велосипед, ні телевізор з будинку до приміщення сараю на території домогосподарства, в якому проживав, як це указано в обвинувальному акті, всі речі до моменту їх продажу зберігались у будинку.
По епізоду знищення шляхом підпалу будинку по АДРЕСА_2 ОСОБА_6 вину визнав, вказав, що щиро розкаюється у вчиненому. Намір підпалити будинок, в якому проживав за домовленістю з потерпілою, у нього виник після того як ОСОБА_8 почала йому телефонувати і наполягала на перерахування їй коштів за будинок за умовами їх домовленості, інакше вона продасть будинок іншій особі, що не сподобалось обвинуваченому і викликало образу на неї. Знаючи, що він уже засуджений у грудні 2020 року вироком суду до арешту, розуміючи, що не зможе викупити будинок і його перепродадуть, будучи у стані, коли себе не контролював, вживши алкогольні напої, вночі 23 грудня 2020 року з 24 год. до 01 год. ОСОБА_6 зібрав всі свої речі і сірниками підпалив постільну білизну ліжка, кинувши сірник у ліжко. і вийшов з будинку і повідомив сусідам, що підпалив будинок, які йому спочатку не повірили. Потім коли вийшли на вулицю і побачили вогонь, викликали пожежних і поліцію. ОСОБА_6 просив суворо не карати його, шкоду не відшкодував потерпілій, оскільки не мав коштів, а на цей час вже відбуває покарання за попереднім вироком.
Висновки суду щодо першого епізоду інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення
Вина ОСОБА_6 у пред'явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 185 КК України за обставин установлених судом, крім показань обвинуваченого в частині визнаних ним обставин, викладених в обвинувальному акті, також підтверджується, показаннями потерпілої, показаннями свідків, протоколами слідчих дій та висновками експертів.
Так, допитана потерпіла ОСОБА_8 суду показала, що вона постійно проживає у м.Суми і має у власності домогосподарство по АДРЕСА_2 , в якому ніхто не проживав. Точно не пам'ятає дати, на початку 2020 року, приблизно у січні-лютому 2020 року, за місцем проживання її родини у м.Суми приїхав ОСОБА_6 з питання продажу указаного будинку у с.Набережне, на що вона погодилась. Домовленість передбачала оплату вартості будинку у розстрочку з виплатою 1000 грн. щомісяця. Крім того, обвинувачений жалівся її матері ОСОБА_12 про те, що він сирота, майна не має, просив йому для проживання надати різні речі, також позичав у матері потерпілої кошти, які не повернув. Для нього були зібрані постільна білизна, подушки, матрац, посуд, велосипед «Десна», телевізор «Самсунг» та інше майно, які належать потерпілій та її родині. Потерпіла вказала, що її сусід погодився на власному автомобілі привезти всі ці речі з м.Суми у с.Набережне. ОСОБА_8 стверджувала, що указані речі надавались ОСОБА_6 виключно у користування і продавати їх йому ніхто дозволу не надавав, речі не дарувались, а надані були у безкоштовне користування. Через півроку проживання обвинуваченого у домогосподарстві потерпілої він їй жодних коштів в рахунок оплати вартості будинку не сплатив, у зв'язку з чим вона зателефонувала йому і попросила його почати платити та наполягала на оформленні нотаріально посвідченого договору, на що він погоджувався, обіцяв це виконати, але обіцянки так і не виконував. Потерпіла за перебігом часу ще раз нагадала про це. Наприкінці 2020 року потерпіла збиралась приїхати до належного їй домогосподарства у с.Набережне, але не встигла, оскільки їй повідомили про пожежу у будинку, який наразі не придатний для використання, залишились стіни, немає вікон, дверей, пошкоджена покрівля. Одразу після пожежі до неї в м.Суми приїздив слідчий, якому вона писала відповідні заяви. Потім потерпіла була у домогосподарстві після пожежі, встановила відсутність металевої огорожі та належного їй майна. ОСОБА_8 зазначила, що ОСОБА_6 має понести покарання за вчинене.
З протоколу огляду місця події від 06.01.2021 року та фототаблиць до нього, проведеного слідчим з дозволу потерпілої ОСОБА_8 на території належного їй домогосподарства по АДРЕСА_2 та після її заяви на службу 102 від 06.01.2021 року з приводу викрадення чотирьох секцій огорожі, судом установлено, що в ході огляду слідчим виявлено порушення обстановки - відсутність огорожі зі сторони присадибної ділянки, є відкритий прохід до порослої чагарниками присадибної ділянки (а.с.98, 99, 209-212 том 1).
Висновком судової товарознавчої експертизи Сумського НДЕКЦ МВС України від 15.01.2021 № СЕ-19/119-21/350-ТВ підтверджується, що ринкова вартість чотирьох фрагментів огорожі загальною масою 57 кг станом на жовтень 2020 року складала 251 грн. 94 коп. (а.с.213-219 том 1).
Належність та допустимість указаних доказів сторони обвинувачення під час судового розгляду не оспорювалась стороною захисту. Оцінивши у сукупності указані письмові докази, показання обвинуваченого та потерпілої, суд дійшов висновку про їх належність, допустимість, достатність для висновку про вчинення ОСОБА_6 у жовтні 2020 року повторно, таємного викрадення належних потерпілій ОСОБА_8 - чотирьох фрагментів металевої огорожі.
Посилання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 про відсутність у зазначеному діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України, з огляду на малозначність вчиненого та незначну вартість викраденого майна на межі дрібної крадіжки, є неприйнятними зважаючи на такі мотиви.
За частиною 2 статті 11 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Поняття істотної шкоди у контексті частини 2 статті 11 КК має оціночний характер, його зміст визначається оцінкою правозастосовними органами всіх конкретних обставин справи. Про оціночний характер шкоди можна говорити лише в тому випадку, коли законодавець у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК використовує загальні оціночні поняття: тяжкі наслідки, інші тяжкі наслідки (відносно визначені правові норми).
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24 грудня 2015 року (№5-221 кс 15) закріплене у частині 2 статті 11 КК положення передбачає встановлення малозначності лише в тому разі, коли законодавець вирішення питання про межі заподіяної шкоди залишає на розсуд правозастосувача (суду).
Щодо злочинів, конструкція складів яких передбачає конкретно визначений розмір спричиненої шкоди, констатація малозначності діяння виключається.
Оцінка суспільної небезпеки діяння, передбаченого частиною 1 та 2 статті 185 КК, не може визначатись за правилом, закріпленим у частині 2 статті 11 КК, оскільки суспільно небезпечні наслідки цього складу злочину мають чітко визначену мінімальну межу шкоди, яка може бути завдана власнику майна.
Крадіжка чужого майна кваліфікується як кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 або 2 статті 185 КК України, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення крадіжки становить не менше 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що станом на 2020 рік складало 227 грн. 00 коп.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання малозначним діяння вчиненого ОСОБА_6 у жовтні 2020 року, яке полягало у викраденні майна ОСОБА_8 , яке згідно з її заявою від 06.01.2020 становило для неї цінність як металобрухт.
Висновки суду щодо другого епізоду інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні крадіжки телевізора та велосипеду радянського виробництва марки «Десна» та телевізора «Samsung» моделі «CS-25K10MHQ», належних ОСОБА_8 , крім показань потерпілої також підтверджується такою сукупністю доказів, безпосередньо досліджених судом.
Допитана як свідок за клопотанням захисника ОСОБА_12 суду показала, що потерпіла ОСОБА_8 є її племінницею, але вона називає її мамою, оскільки вона її виховала, а її мати померла. Свідок ОСОБА_12 познайомилась з обвинуваченим у зв'язку з тим, що він їй зателефонував, ще відбуваючи покарання, з приводу оголошення про продаж будинку у с.Набережне, до цього він їй не був відомий. Він зазначив, що сирота, має намір його купити і дуже просив нікому не продавати. Коли він звільнився, він приїхав до них додому, запевнив, що виплатить кошти, просився там жити. Вартість будинку визначила потерпіла в сумі 1000 доларів, оскільки вона власниця і за її кошти він був придбаний. Проте обвинувачений, проживши у будинку протягом 2020 року коштів так і не сплатив, набрався боргів і підпилив будинок, ще і зі слів сусідів стояв і дивився як він горить. Обвинуваченому на його прохання, який весь час посилався на те, що він сирота, також були надані речі належні ОСОБА_8 необхідні йому для проживання, які привезли на автомобілі з м.Суми (паласи, посуд, телевізор Самсунг, маленький велосипед тощо). Про надання будинку і речей в користування ОСОБА_6 домовлялась донька ОСОБА_8 як власниця, але жодних розписок про це чи договорів вони не оформлювали, була лише усна домовленість про те, що він виплатить вартість будинку. ОСОБА_12 зазначила, що і вона і потерпіла, коли привезли ОСОБА_6 необхідні йому для проживання речі, наголошували йому, що вони надаються в користування і мають бути залишені в будинку в наявності, і щоб вони нікуди не дівались, крім одягу, який йому надавався для носіння. Обвинувачений зі слів ОСОБА_12 запевняв, що речі буде зберігати, але як виявилось брехав. Жителі села Набережне телефонували свідку і повідомляли, що обвинувачений «пропиває» речі з її будинку, продаючи їх, але свідок спочатку не вірила цьому. Проживши майже рік обвинувачений жодних коштів у рахунок будинку не сплатив ОСОБА_8 .
Показання свідка ОСОБА_12 повністю узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_8 щодо надання у 2020 році обвинуваченому велосипеду радянського виробництва марки «Десна» та телевізора «Samsung» моделі «CS-25K10MHQ» саме на умовах безоплатного користування без права розпорядження ним на власний розсуд, що спростовує доводи ОСОБА_6 про те, що указані речі на його думку йому були подаровані і він мав право їх відчужувати третім особам. Посилання обвинуваченого та його захисника на відсутність будь-яких письмових доказів на підтвердження передання указаних речей лише в користування не свідчить про те, що ОСОБА_6 отримав право ними користуватись. На переконання суду у діяння обвинуваченого відсутня добросовісна помилка щодо обсягу його прав на надане йому потерпілою для проживання майно, на що посилався його захисник. Добросовісність як загальноправовий принцип передбачає сумлінну та чесну поведінку, що за таких обставин вимагало від ОСОБА_6 отримання прямого дозволу (згоди) потерпілої на продаж наданого йому майна. Обвинувачений сам визнав, що прямого дозволу йому ОСОБА_8 на продаж майна не надавала і він не запитував її згоди, у зв'язку з чим він сам вирішив, що речі йому подаровані.
Отже, з огляду на показання потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_12 , таку позицію обвинуваченого суд оцінює критично як спробу виправдати свої дії та уникнути відповідальності.
Допитаний як свідок сторони обвинуваченого ОСОБА_10 суду показав, що знає обвинуваченого, оскільки він проживав в одному з ним селі Набережному. ОСОБА_10 , підтвердив, що обвинувачений привіз йому додому велосипед схожий на «Салют», якого кольору та інші характеристики не пам'ятає, і він його придбав у 2020 році для користування дружиною. ОСОБА_10 зазначив, що з'ясовував у обвинуваченого чи не буде проблем з велосипедом, на що ОСОБА_6 запевнив, що власниця господарства, в якому він проживав, віддала йому цей велосипед. ОСОБА_10 показав, що після того як у нього цікавився дільничний про цей велосипед, якому він повідомив, що придбав його у ОСОБА_6 , він добровільно видав слідчому цей велосипед, який у нього був вилучений, жодних претензій він не має.
З протоколу огляду місця події від 01.03.2021 року та фототаблиць до нього судом установлено, що в ході огляду домогосподарства по АДРЕСА_2 з дозволу потерпілої та після поданої нею заяви від 15.02.2021 про крадіжку її майна, слідчим ОСОБА_13 виявлено порушення обстановки - відсутній велосипед у веранді будинку, а у кімнаті кухні - відсутній телевізор. На момент огляду всі поверхні стін будинку пошкоджені від дії відкритого вогню, в ході огляду нічого не вилучено (а.с.220-223, 242, 243 том 1).
Відповідно до письмової заяви ОСОБА_10 від 01.03.2021 року та протоколу огляду речей від 01.03.2021 року у ОСОБА_10 у присутності понятих був вилучений добровільно ним виданий велосипед синього кольору схожий на марку «Десна» (підлітковий), рама велосипеду відкритого типу, який, як він вказав, був придбаний у ОСОБА_6 (а.с.224-228 том 1).
Відповідно до письмової заяви ОСОБА_11 від 01.03.2021 року та протоколу огляду речей від 01.03.2021 року у ОСОБА_11 у присутності понятих був вилучений добровільно ним виданий телевізор «Samsung» сірого кольору, який він придбав у ОСОБА_6 (а.с.229-233 том 1).
Велосипед радянського виробництва марки «Десна» та телевізор «Samsung» моделі «CS-25K10MHQ» визнані речовими доказами (а.с.106 том 1).
Ринкова вартість велосипеда синього кольору схожий на марку «Десна» на листопад 2021 року у розмірі 790 грн. та ринкова вартість телевізора «Samsung» моделі «CS-25K10MHQ» на грудень 2020 року в сумі 900 грн. підтверджується висновком судової товарознавчої експертизи від 03.03.2021 № СЕ-19/119-21/2610-ТВ (а.с.236-240).
Належність, допустимість та достовірність указаних доказів сторони обвинувачення стороною захисту не оспорювалась.
Ураховуючи у сукупності показання обвинуваченого, який факт продажу велосипеда радянського виробництва марки «Десна» у листопаді 2020 року ОСОБА_10 та телевізору «Samsung» моделі «CS-25K10MHQ» у грудні 2020 року ОСОБА_11 не оспорив, оцінивши показання потерпілої, свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , протоколи слідчих дій та висновок судової експертизи, суд вважає їх належними, допустимими і достовірними доказами на підтвердження установлених судом обставин по епізоду таємного викрадення ОСОБА_6 указаних велосипеда та телевізора, належних ОСОБА_8 .
Захисник ОСОБА_7 просив виправдати обвинуваченого за указаним епізодом, оскільки на його думку не доведено стороною обвинувачення єдиного умислу ОСОБА_6 на викрадення телевізора та велосипеду, які він продавав у різний час, відсутні докази перенесення обвинуваченим указаного майна з будинку до будівлі сараю, необґрунтованим є посилання в обвинувальному акті на отримання ОСОБА_6 саме у цей момент можливості розпорядитись указаним майном.
Проте суд вважає такі доводи захисника не є підставою для виправдання ОСОБА_6 , зважаючи на такі мотиви.
Стороною обвинувачення ОСОБА_6 фактично ставиться у вину вчинення продовжуваного кримінального правопорушення - крадіжки, яку він керуючись єдиним корисливим умислом вчинив таємно від потерпілої шляхом вчинення тотожних діянь через короткий проміжок часу, знайшовши покупців, які погодились у листопаді та грудні 2020 року придбати належний їй велосипед та телевізор відповідно.
Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо). Визначення того, чи мала особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна (зокрема його властивостей, розміру, ваги), місця, з якого воно було вилучено (територія заводу, сільськогосподарські угіддя, сейф, магазин тощо) та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на власний розсуд (спосіб охорони майна, механізм вилучення майна, момент затримання винної особи тощо).
При вчиненні крадіжки з охоронюваної території вона за загальним правилом, є закінченою з моменту переміщення майна за межі цієї території, продовжувана крадіжка зазвичай вважається закінченою з моменту вчинення останнього епізоду.
Як установлено судом з показань обвинуваченого велосипед та телевізор, які йому були надані потерпілою, до моменту їх продажу у листопаді 2020 року ОСОБА_10 та у грудні 2020 ОСОБА_11 зберігались у житловому будинку і до господарської будівлі сараю ним не переміщувались.
Під час судового розгляду стороною обвинувачення дійсно не було надано суду доказів того, що обвинувачений виніс велосипед та телевізор у листопаді 2020 року з будинку і переніс до сараю домогосподарства потерпілої, в якому проживав і з її дозволу користувався цими речами.
Ні потерпіла, ні жоден з допитаних свідків цього не підтвердили.
За встановлених судом обставин навіть за умови підтвердження стороною обвинувачення такого переміщення обвинуваченим речей з житлового будинку до господарської будівлі в межах периметру одного домогосподарства, в якому він правомірно проживав, такі його дії не можуть свідчити про те, що крадіжка вважається вчиненою, оскільки зберігаючись у межах такого господарства, незалежно від того у приміщенні будівлі, з яких воно складається чи на подвір'ї, таке майно ще не вибуло із законного володіння власника.
Як установлено судом майно належне ОСОБА_8 (телевізор та велосипед) вибуло з її законного володіння в момент його передачі обвинуваченим ОСОБА_10 у листопаді 2020 року та у грудні 2020 року ОСОБА_11 в обмін на грошові кошти і такі обставини указані у пред'явленому ОСОБА_6 обвинуваченні.
Інкримінована обвинуваченому продовжувана крадіжка вважається закінченою з моменту вчинення ОСОБА_6 останнього з двох послідовних діянь, об'єднаних єдиним умислом - передачі у грудні 2020 року ОСОБА_11 телевізору.
При здійсненні кримінально-правової оцінки послідовного вчинення обвинуваченим діянь, необхідним є з'ясування змісту суб'єктивного його ставлення до вчинених діянь.
Під час встановлення вини та її змісту в кожному конкретному випадку суд виходить з того, що вона об'єктивно існує в реальній дійсності, встановлює її на підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів. Суд пізнає вину так, як він встановлює й пізнає інші факти об'єктивної дійсності, що існують або відбуваються у зовнішньому світі поза свідомістю окремої людини. Ознаки суб'єктивної сторони вчинених злочинів та особливості психічного ставлення особи до вчинених діянь і їх наслідків встановлюються судами на підставі характеру вчиненого діяння та об'єктивно-предметних умов його вчинення, на підставі встановлених судом фактичних обставин вчинених злочинів, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК, та оціненими відповідно до вимог статті 94 КПК.
Принцип суб'єктивного ставлення у провину в кримінальному праві має фундаментальне і основоположне значення для кваліфікації кримінального правопорушення.
Як зазначав обвинувачений під час допиту у листопаді 2020 року він не мав роботи, доходів та мав потребу в коштах на проживання, тому і вирішив продати велосипед і телевізор, які продавав по мірі знаходження охочих їх придбати. Отже оскільки намір продати ці речі виник у обвинуваченого до реалізації першої з них, реалізація всього майна відбулась протягом короткого проміжку часу і сама по собі наявність розриву в часі правового значення не має, тому суд дійшов висновку про доведеність наявності у обвинуваченого єдиного умислу на таємне викрадення належних ОСОБА_8 телевізору та велосипеду.
Помилкове визначення стороною обвинувачення моменту вчинення ОСОБА_6 продовжуваної крадіжки (винесення майна з будинку, а не момент передачі майна покупцям) не є підставою для виправдання ОСОБА_6 .
Посилання в обвинувальному акті на обставину, яка не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду (переміщення телевізора та велосипеду з житлового будинку до сараю), і яка виключена судом з фабули обвинувачення, не є суттєвим і не впливає на зміст пред'явленого обвинувачення в цій частині, яке містить всі обов'язкові ознаки складу інкримінованого злочину, у тому числі твердження про передачу належного потерпілій майна у листопаді та грудні 2020 року третім особам, що характеризує момент, коли продовжувана крадіжка вважається закінченою.
Захисник ОСОБА_7 посилався на те, що суд за цих обставин в силу вимог статті 337 КПК України не має права змінити формулювання пред'явленого обвинувачення, оскільки буде порушено права обвинуваченого на захист та справедливість судового розгляду.
Суд не може погодитися з такою позицією сторони захисту, яка зводиться до того, що обвинувачений має бути виправданий, якщо тільки сторона обвинувачення не доведе всіх і кожну обставину висунутого обвинувачення. Це суперечило б самій ідеї змагального судового процесу, в якому сторонам надається можливість доводити і спростовувати обставини, які становлять предмет судового розгляду. Ситуація, коли частина обставин справи, які доводить сторона, не визнається доведеною або спростовується, є природним наслідком судового розгляду
В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Недоведеність певних обставин, на яких ґрунтувалось обвинувачення, не обов'язково свідчить про безпідставність обвинувачення в цілому. Судова практика має безліч випадків, коли судами змінюється правова кваліфікація злочину, інкримінованого особі, оскільки обвинуваченням не доведені певні елементи злочину або встановлені обставини, не враховані при пред'явленні обвинувачення.
Безумовно, визнання судом доведеними або недоведеними певних обставин може призвести до виправдання обвинуваченої особи в тому разі, якщо судом не визнано встановленими обов'язкових елементів злочину або не підтверджено причетності обвинуваченої особи до інкримінованого діяння.
Суттєва зміна обвинувачення також може позначитися на правах сторони захисту, якщо стратегія і тактика захисту суттєво залежали від обставин справи, які обвинувачення згодом змінило. У такому випадку стороні захисту має бути надано достатній час і можливості для підготовки захисту від зміненого обвинувачення
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.12.2020 у справі № 278/1306/17 (пункти 13-24).
У цій справі помилкове посилання в обвинувальному акті на те, що обвинувачений виніс велосипед та телевізор у листопаді 2020 року з будинку і переніс до сараю домогосподарства потерпілої, була очевидною для сторони захисту із самого початку як внаслідок безпосередньої участі ОСОБА_6 в події, яку він не заперечував, так і з доказів, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала свою позицію, якими ця обставина не підтверджувалась. Матеріали кримінального провадження не дають підстав вважати, що таке твердження в обвинувальному акті якимось чином завадила стороні захисту ефективно захищатися від обвинувачення. Також не можна сказати, що характер і обсяг обвинувачення суттєвим чином залежить від того чи переносив обвинувачений речі по території домогосподарства, в якому проживав чи ні, а тому не доведення цієї обставини не може потягнути визнання обвинувачення недоведеним в цілому.
Судом при викладенні відповідно до вимог статті 374 КПК України формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків форми вини і мотивів вчиненої ОСОБА_6 продовжуваної крадіжки телевізора та велосипеда, не зазначено нових додаткових не викладених в обвинувальному акті обставин, і які не могли бути оспорені стороною захисту під час судового розгляду, таким чином, права сторони захисту на ефективне представлення своєї позиції не порушені.
Основним доводом ОСОБА_6 проти пред'явленого обвинувачення у таємному викраденні велосипеда та телевізора було посилання на те, що він вважав указане майно подарованим йому і тому вважав, що мав законне право ним розпоряджатись на власний розсуд, що було спростовано дослідженими судом доказами.
Висновки суду щодо третього епізоду інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення
Вина ОСОБА_6 у пред'явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 194 КК України за обставин установлених судом, крім показань обвинуваченого, в яких він визнав указане обвинувачення, також підтверджується, показаннями потерпілої, показаннями свідка, протоколами слідчих дій та висновками експертів.
Так, допитаний як свідок сторони обвинувачення ОСОБА_14 суду показав, що проживає по АДРЕСА_3 , в якому проживав обвинувачений. Вийшовши у грудні 2020 року з власного будинку покурити, побачив як напроти горить будинок, в якому проживав обвинувачений. Пожежних викликав брат свідка ОСОБА_11 . В цей день ОСОБА_14 з обвинуваченим до пожежі спілкувались, після чого пізно увечері після 22 год. він пішов додому. У процесі розмови та вживання спиртних напоїв ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_14 про намір підпалити будинок, в якому він жив, що свідок не сприйняв реально, оскільки була зима, вважав, що він просто хизується. В ході спілкування обвинувачений висловлювався з приводу того, що його турбує, що по справі, яка на той час розглядалась його буде позбавлено волі, а будинок буде проданий.
Відповідно до Акту про пожежу від 24.12.2020 та Звіту про причину пожежі, яка виникла 24.12.2020 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 повідомлення про пожежу до ДРПЧ-24 Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області надійшло 24.12.2020 о 01 год 16 хв. Пожежу було ліквідовано о 03 год. 10 хв. 24.12.2020. Внаслідок пожежі пошкоджено покрівлю по всій площі, речі домашнього вжитку, меблі, стіни до 12 кв.м., чотири дерев'яних вікна та дві двері. Найбільш ймовірною причиною пожежі є необережне поводження з вогнем ОСОБА_6 . Під час проведення перевірки, фактів підтверджуючих інші причини виникнення пожежі встановлено не було. (а.с.166-169 том 1).
Протоколами огляду місця події від 24.12.2020 та від 25.12.2020 року з фототаблицями до них підтверджується, що під час огляду з дозволу ОСОБА_8 домогосподарства по АДРЕСА_2 , установлено, що 24.12.2020 на подвір'ї будинок на момент огляду задимлений, дах будинку частково знятий, вікна будинку з дерев'яними рамами, вхідні двері відсутні, є сліди копчення на цеглі. Кімната будинку АДРЕСА_4 , де розташована піч, в якій ймовірно почалось загоряння, вигоріла повністю, з цього місця вилучено і 24.12.2020, і 25.12.2020 пожежне сміття, яке визнано речовим доказом (а.с.101,102, 150-165, 241 том 1).
Висновками судової експертизи від 19.01.2021 № СЕ-19/119-21/223-МРВ, СЕ-19/119-21/222-МРВ підтверджується відсутність у наданому 24.12.2020 та 25.12.2020 на дослідження пожежного сміття слідів нафтопродуктів та паливо-мастильних матеріалів (а.с.170-176 том 1).
Відповідно до висновку експерта №150 за результатами проведення судової пожежно- технічної експертизи складеної 25.03.2021 року причиною виникнення пожежі 24.12.2020 року в житловому будинку, який знаходиться по АДРЕСА_2 є занесення сторонного джерела запалювання із зовні, осередкова зона пожежі в житловому будинку розташована у кімнаті АДРЕСА_4 , джерело запалювання, яке призвело до пожежі, відноситься до групи «Відкритий вогонь», до джерел якого належать полум'я сірника, запальнички тощо (том 1 а.с.188-208).
Належність ОСОБА_8 на праві приватної власності житлового будинку з верандою та господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_2 підтверджується договором купівлі-продажу від 30.12.2015 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.81-86 том 2).
За даними технічного паспорту інвентарна вартість указаного житлового будинку складає 18498 грн., а веранди - 10095 грн. (а.с.87-93 том 2).
Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази, які не оспорив обвинувачений, у сукупності, кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення в частині знищення належного потерпілій будинку з верандою шляхом підпалу доведено поза розумним сумнівом.
За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_6 у пред'явленому обвинуваченні доведеною повністю.
Діяння ОСОБА_6 суд кваліфікує:
- за частиною 2 статті 185 КК України, тобто як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно;
- за частиною 2 статті 194 КК України, тобто як умисне знищення чужого майна вчинене шляхом підпалу.
При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_6 суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, один з яких є нетяжким, а інший тяжким кримінальним правопорушенням, особу обвинуваченого, який досяг 35 років, раніше неодноразово судимий, 18 лютого 2020 року звільнився у зв'язку з відбуттям покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України і через незначний час у 2020 році повторно вчинив аналогічні злочини (а.с.120).
Обвинувачений не працює, розлучений, постійного місця проживання не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Як пом'якшуючі вину ОСОБА_6 обставини суд відповідно до статті 66 КК України визнає активне сприяння у розкритті злочинів за частиною 2 статті 194 КК України та одним епізодом злочину за частиною 2 статті 185 КК України.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6 відповідно до статті 67 КК України, суд визнає рецидив злочину, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України.
Суд не вбачає підстав для визнання наявності щирого каяття у обвинуваченого з огляду на таке.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року № 13-70кс19).
Саме по собі визнання вини і надання показань обвинуваченим не є достатнім для визнання у нього наявності такого психічного стану винної особи, який характеризує щире каяття.
Отже, з огляду на викладені вище пом'якшуючу та обтяжуючу вину обставин, дані про особу обвинуваченого, тяжкість вчинених діянь та обсяг заподіяних наслідків, з огляду на позицію потерпілої, яка вважала, що обвинувачений має понести покарання, ураховуючи не відшкодування обвинуваченим шкоди і не вжиття жодних зусиль на зменшення негативних наслідків вчиненого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки за частиною 2 статті 185 КК України та на строк 4 роки за частиною 2 статті 194 КК України.
Остаточне покарання за цим вироком слід призначити на підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим у виді 4 років позбавлення волі.
Згідно з приписами частини 4 статті 70 КК якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Оскільки ОСОБА_6 кримінальні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 185 КК України та частиною 2 статті 194 КК України, вчинив до постановлення вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 26.10.2021 року, який набрав законної сили 26 листопада 2021 року, тому остаточне покарання йому слід призначити на підставі частини 4 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.
При цьому з огляду на те, що ОСОБА_6 , незважаючи на неодноразове засудження за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтею 185 КК України, на стадії судового розгляду цього кримінального провадження вчинив черговий злочини проти власності, що свідчить про наявність у нього стійкої установки на злочинну діяльність, суд вважає необхідним призначити остаточне покарання ОСОБА_6 шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 26.10.2021 року у виді позбавлення волі на 5 років.
Ураховуючи, що обвинувачений вже відбуває покарання за попереднім вироком, строк покарання за цим вироком слід обчислювати з дня його проголошення, а у строк покарання визначеного за сукупністю кримінальних правопорушень слід зарахувати відбутий ОСОБА_6 строк позбавлення волі за попереднім вироком з 24 вересня 2021 року по 16 січня 2022 року включно.
Цивільний позов потерпілою не заявлено.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 20920,35 грн. відповідно до статті 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого.
Долю речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 03.03.2021 на вилучені під час досудового розслідування речові докази був накладений арешт, який необхідно скасувати на підставі частини четвертої статті 174 КПК України з метою повернення майна їх володільцю.
На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 368-374, 392, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 185 КК України, за частиною 2 статті 194 КК України та призначити йому покарання:
за частиною 2 статті 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі;
за частиною 2 статті 194 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання за цим вироком ОСОБА_15 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання за частиною 2 статті 185 КК України більш суворим покаранням за частиною 2 статті 194 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі частини 4 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання за попереднім вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 26.10.2021 року, з покаранням, визначеним цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_15 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_15 обчислювати з дня оголошення цього вироку, тобто з 17 січня 2022 року, зарахувавши у строк остаточного покарання відбутий строк покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком з 24 вересня 2021 року по 16 січня 2022 року включно.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 03.03.2021 на речові докази: велосипед марки «Десна» та телевізор «Samsung» моделі «CS-25К10MHQ».
Речові докази:
- два зразки пожежного сміття, що передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області - знищити;
- велосипед марки Десна» та телевізор Samsung» моделі «CS-25К10MHQ», що передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області (квитанція № 000882) - повернути ОСОБА_16 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта в сумі 20920 (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 35 коп.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1