Справа № 950/21/22
Номер провадження 1-кс/950/12/22
14 січня 2022 року Лебединський районний суд Сумської області
в складі: слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в місті Лебедині справу за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність СВ відділення поліції №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
05.01.2022 року до Лебединського райсуду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність СВ відділення поліції №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вмотивована тим, що 13.12.2021 року він звернувся до ГУНП в Сумській області з заявою про скоєння кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 191, 364 та 366 КК України по факту розтрати бюджетних коштів, зловживання службовим становищем, службового підроблення, вчинених працівниками Управління соціального захисту населення Лебединської РДА, які на думку заявника безпідставно призначили і виплачували субсидію та матеріальну допомогу мешканцю с. Будилка В.Шляхтюку, який на думку заявника скарги не є малозабезпеченою особою.
Вказану заяву ГУНП в Сумській області було переадресовано ВП № 3 (м. Лебедин).
Проте, відділенням поліції № 3 (м. Лебедин), при наявності, на думку заявника, відомостей про ознаки кримінальних правопорушень, в порушення вимог ч. 1 ст. 214 КПК України зазначені відомості до ЄРДР внесені не були.
Тому ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив зобов'язати уповноважену особу ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення передбачені ст.ст. 191, 364 та 366 КК України по фактах розтрати бюджетних коштів, зловживання службовим становищем, службового підроблення, вчинених працівниками управління соціального захисту населення Лебединської РДА.
В судове засідання особа, яка подала скаргу, не з'явилася, в поданій до суду скарзі просила розглянути справу за її відсутності.
Слідчий в судове засідання теж не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час, дату і місце розгляду скарги був сповіщений належним чином.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України в зв'язку з неприбуттям в судове засідання осіб, які беруть участь в судовому провадженні фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання не здійснювалась.
З матеріалів, доданих до скарги і досліджених в судовому засіданні вбачається, що 13.12.2021 року ОСОБА_3 звернувся до ГУНП в Сумській області з письмовою заявою, в якій виклав обставини, що на думку заявника свідчать про вчинення кримінального правопорушення - розтрати бюджетних коштів, зловживання службовим становищем, службового підроблення, вчинених працівниками Управління соціального захисту населення Лебединської РДА при призначенні ОСОБА_4 державної соціальної допомоги, а на підтвердження фактів, наведених у своєму зверненні, надав копії заяви № 611 від 27.08.2019 року, з якою звертався до УСЗН Лебединської РДА, в якій просив провести перевірку та встановити реальні доходи ОСОБА_4 ; рішення двадцять першої сесії сьомого скликання Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про надання ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги в сумі 15 521 грн. 00 коп. для оплати навчання дочки в Лебединській дитячій школі мистецтв ім. народного артиста ОСОБА_5 . Гмирі; та світлин, на яких зображене домогосподарство, огороджене парканом (а.с. 4-9).
Проте, листом тимчасово виконуючого обов'язки керівника відділення поліції № 3 (м. Лебедин) від 23.12.2021 року № 17857/К-154 заявника було повідомлено про те, що по факту неправомірного отримання бюджетних коштів ОСОБА_4 було проведено перевірку та встановлено відсутність ознак кримінального та адміністративного правопорушення (а.с. 10).
З матеріалів, зібраних у відділенні поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП за заявами ОСОБА_3 , поданими відносно субсидій та державної допомоги, призначених ОСОБА_4 , вбачається що скарга заявника з приводу розгляду його заяви від 01.10.2021 року вже розглядалася Лебединським районним судом та 06.12.2021 року була відхилена внаслідок її необгрунтованості.
Згідно ч. 2 ст. 191 КК України кримінальному покаранню підлягає привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Згідно ч. 1 ст. 364 КК України зловживанням владою або службовим становищем є умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 366 КК України кримінальному покаранню підлягає складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Згідно ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, серед іншого, і про обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно п.п. 1 п. 2 Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генеральної Прокуратури України від 06 квітня 2016 року № 139 до ЄРДР повинні вноситись лише ті відомості про кримінальне правопорушення, що можуть свідчити про його вчинення.
Згідно ч. 2, ч. 3 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена ухвала про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Вивчивши матеріали звернення ОСОБА_6 до ВП №3 (м. Лебедин) та матеріали, надані Лебединським ВП, суд вважає необхідним в задоволенні скарги відмовити, так як в судовому засіданні було встановлено, що 13.12.2021 року ОСОБА_3 звернувся до ГУНП в Сумській області з письмовою заявою, в якій виклав обставини, що на думку заявника свідчать про вчинення кримінального правопорушення - розтрати бюджетних коштів, зловживання службовим становищем, службового підроблення, вчинених працівниками управління соціального захисту населення Лебединської РДА при призначенні державної соціальної допомоги ОСОБА_4 , який на думку заявника скарги не є малозабезпеченою особою.
Проте, листом тимчасово виконуючого обов'язки керівника відділення поліції № 3 (м. Лебедин) заявника було повідомлено про те, що по факту неправомірного отримання бюджетних коштів ОСОБА_4 було проведено перевірку та встановлено відсутність в діях службових осіб ознак кримінального та адміністративного правопорушення.
За його зверненням до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей внесено не було.
Суд бере до уваги правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), викладену у листі від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», з якої вбачається, що питання правової оцінки заяви чи повідомлення на предмет обґрунтованості викладених у них відомостей, що свідчать саме про кримінальне правопорушення, є складним і неоднозначним, і воно характеризує стан судової практики розгляду аналізованої категорії скарг. Так, «у слідчій і в судовій практиці щодо цього питання є щонайменше два підходи. Згідно з першим передбачається так зване автоматичне внесення відомостей про кримінальне правопорушення, якщо такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення. Цей підхід не передбачає оцінки відповідної заяви чи повідомлення на предмет того, що викладені відомості дають підстави констатувати певні ознаки складу злочину. У свою чергу, другий підхід не передбачає автоматичного внесення відомостей, викладених у будь-яких заявах чи повідомленнях - вносяться лише визначені як такі, що, на думку суб'єкта, який їх вносить, дійсно можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення». ВССУ, наводячи приклад, що в окремих випадках слідчі судді перевіряють не лише факт реагування чи не реагування на заяву про кримінальне правопорушення, а й здійснюють аналіз причин, внаслідок яких належне реагування не було забезпечено, категорично не заперечував можливість такої судової практики.
Перший підхід, по суті є формальним, і полягає у тому, що будь-яка заява (повідомлення), що має назву (якщо це письмовий документ) чи якщо його так називає заявник (в усній формі) «заява (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення» абсолютно незалежно від змісту такого повідомлення, мають спричиняти внесення уповноваженими особами (слідчим чи прокурором) відомостей з такої заяви (повідомлення) до ЄРДР та початок досудового розслідування.
Для Суду очевидно, що обрання такого формального підходу спричиняє ряд негативних наслідків як для держави та суспільства, так і для окремих людей, і може в окремих випадках зумовлювати внесення до ЄРДР явно недоречних відомостей (наприклад, у разі якщо така заява не містить взагалі жодних даних окрім назви; у разі якщо в ній йдеться про очевидно правомірну поведінку тих чи інших осіб; у разі, якщо в заяві не зазначається яке саме кримінальне правопорушення скоєно (навіть не йдеться про його родову приналежність); у разі, якщо йдеться про події які взагалі відбуваються поза волею людини тощо).
У зв'язку із цим Суд дотримується іншого підходу - змістовного. Такий підхід базується на нормах чинного законодавства виходячи з наступного.
Кримінальний Кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (частина 1 статті 1 КК). Для здійснення цього завдання Кримінальний Кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (частина 2 статті 1 КК). Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення (частина 1 статті 11 КК).
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК).
Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.
Чинним КПК закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 1 статті 214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 2 статті 214 КПК).
Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Так, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункти 4, 5 частини 5 статті 214 КПК).
Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною у згаданому Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень. Вказана інформація необхідна для визначення того, що ставиться питання про вчинення саме кримінального правопорушення, та можливості спрямувати орган досудового розслідування на його розкриття, зібрання відповідних доказів.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_7 від 17.06.2020, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту». Також і Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин...».
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; використання інструментів статті 214 КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК), а також унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК.
Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених раніше.
За таких обставин суд не може взяти до уваги доводи заявника і доходить висновку щодо відсутності в заяві ОСОБА_3 від 13.12.2021 року достатніх об'єктивних даних, які б свідчили про те, що описані в ній події свідчать, що існує ймовірність вчинення кримінального правопорушення, по яким не ведеться досудове розслідування.
Тому, в контексті ч . 4 ст. 214 КПК України, суд вважає, що у даному випадку слідчим не було допущено бездіяльності, і в задоволенні скарги необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 28, 55, 56, 214, 303, 306-307 КПК України;
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність СВ відділення поліції №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1