Справа № 490/3303/21
нп 2-з/490/9/2022
Центральний районний суд м. Миколаєва
14 січня 2021 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши у заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Капітал» про стягнення збитків спричинених розірванням договору, -
В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Капітал» про стягнення збитків спричинених розірванням договору.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що внаслідок відмови відповідачки ОСОБА_2 від виконання договору довічного утримання укладеного з позивачкою та введенням відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Рента-Капітал» позивачки в оману та свідоме невнесення в договір довічного утримання вимоги про потребу в фізичному догляді, що спричинило розірвання договору про зміну набувача в договорі довічного утримання.
Позивачкою заявлено до стягнення з ОСОБА_2 в якості відшкодування витрат пов'язаних з виконанням Договору про зміну набувача в договорі довічного утримання коштів в сумі 86833,00 грн., та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Капітал» збитки в якості свідомого введення позивачки в оману, невнесенням в договір про зміну набувача від 05.04.2017 року, потребу в фізичному догляді в сумі 198000,00 грн.
12.01.2022 року позивачка звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Капітал», а саме квартиру, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1096006912101, за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву мотивувала тим, що невжиття таких заходів істотно ускладнить виконання рішення суду; сума, яка пред'явлена до стягнення, є значною та перевищує статутний капітал відповідача в 10 разів, у відповідача існує заборгованість зі сплати податків, що може свідчити про його фінансові труднощі та неплатоспроможність; спосіб забезпечення є співмірним позовним вимогам, а обраний спосіб забезпечення позову жодним чином не порушує законних інтересів відповідача.
Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Отже, за змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
При цьому за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 року у справі № 911/527/19).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору являється, зокрема і стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Капітал» коштів в сумі 198000,00 грн.
Проте, як видно з заяви про забезпечення позову, представник позивача просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Капітал», а саме квартиру, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1096006912101, за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, до заяви про забезпечення позову позивачкою на підтвердження своєї позиції додано Інформацію з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 03.09.2021 року та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань осіб від 03.09.2021 року.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Разом з тим, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагає
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Верховний Суд у постанові від 28.03.2019 року по справі № 824/239/2018 зазначив, що судове рішення як найвищий акт правосуддя повинно бути виконуваним, оскільки виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд вказує, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на все майно боржників у межах суми вимог при відсутності відомостей про вартість такого майна є не виконуваним.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Так, суд зазначає, що заявницею не зазначено вартість майна - квартири, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1096006912101, за адресою: АДРЕСА_1 , про накладення арешту на яке, нею ставиться вимога, також не надано доказів на підтвердження орієнтовної ринкової вартості подібного майна, що дає суду підстави для висновку про недоведеність співмірності та адекватності заходу забезпечення, який просить застосувати позивачка заявленим позовним вимогам.
Отже, в відповідності з зазначеними вище нормами процесуального права та встановленими судом обставинами, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтею 150 - 153, 259 - 261, 353 - 356 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рента-Капітал» про стягнення збитків спричинених розірванням договору, відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України та може бути оскаржена шляхом подання апелціяйної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, відповідно до вимог, встановлених ст. 353-356 ЦПК України.
Суддя О.В. Саламатін