Справа № 490/10325/21
нп 4-с/490/107/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
04 січня 2022 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Шолох Л.М., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Мурзи Ю.В.,
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла скарга ОСОБА_1 , в якій він просив:
визнати дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Мурзи Ю.В. протиправними;
зупинити постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Мурзи Ю.В. про розшук майна боржника;
визнати виконавчі документи такими, що не підлягають виконанню (скасувати);
зобов?язати Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Миколаїв повернути йому стягнутий судовий збір;
провести розгляд скарги за його відсутності;
відповідно до положень пункту 12 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнити його від сплати як учасника бойових дій АТО/ООС.
Вивчивши матеріали скарги суддя встановила таке.
ОСОБА_1 звертаючись до суду із цією скаргою, посилається на пункт 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» статтю 287 КАС України та частину другу статті 451 УПК України.
Щодо можливості розгляду цієї скарги за правилами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України, суддя зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню. Серед них є виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках, зокрема, на підставі судових рішень, а також виконавчі написи нотаріусів (пункти 1 і 3 зазначеної частини).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби на час звернення зі скаргою до суду урегульований у статті 74 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до частини першої вказаної статті рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII).
Тобто, юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб'єктів їх видання.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, визначено у розділі VII ЦПК України.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає, що скарги сторони виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, підлягають розгляду судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим судом, що видав виконавчий документ.
Із наведеного слідує, що у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, може бути розглянута скарга на дії державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 346/79/17.
Зі змісту скарги слідує, що скаржник висловлює свою незгоду із діями державного виконавця під час виконання постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 172-20 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3655 грн 00 коп.
Оскільки зазначена постанова ухвалена судом за правилами, визначеними Кодексом про адміністративні правопорушення України, скарги на дії державного виконання з виконання цього рішення суду не може бути розглянута за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до приписів частини дев'ятої статті 10 та пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у прийняття скарги до розгляду у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, враховуючи викладене вище та зважаючи на приписи статті 287 КАС України, вважаю, що викладені у цій скарзі підлягають розгляду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства.
Отже, за правилами адміністративного судочинства оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.
З огляду на зазначене вважаю, що вимоги, викладені у цій скарзі підлягають розгляду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України у порядку позовного провадження.
Відповідно до приписів статтей 20 та 22 КАС України місцевими адміністративними судами є місцеві загальні суди як адміністративні та окружні адміністративні суди.
Розмежування предметної юрисдикції між адміністративними судами наведено у статті 20 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (частина друга статті 20 КАС України).
Із зазначеного слідує, що до предметної юрисдикції місцевих судів, як адміністративних, не віднесено розгляд адміністративних позовів щодо оскарження дій державного виконавця щодо невиконання постанови суду, прийнятої за правилами Кодексу України про адміністративну відповідальність, щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності. Постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2019 року не є рішенням у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 20 КАС України, відтак розгляд вимог, визначених у сказі не відносить до предметної юрисдикції Центрального районного суду м. Миколаєва.
Відповідно до частини першої статті 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Отже, позивач має право звернутися до Миколаївського окружного адміністративного суду із відповідним позов про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо виконання постанови Центрального районного суду м.Миколаєва від 09 вересня 2019 року у справі № 490/6319/19 про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Підсумовуючи викладене, вважаю, що у прийнятті скарги до розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України слід відмовити. Роз'яснити ОСОБА_1 право звернення до Миколаївського окружного адміністративного суду із відповідним позовом.
Керуючись статтями 10, 186, 260, 261, 447 ЦПК України, 20, 22, 248, 256, 295, 318 КАС України, суддя -
Відмовити у прийнятті до провадження скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Мурзи Ю.В. за правилами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України.
Роз?яснити ОСОБА_1 право звернення із адміністративним позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її постановлення.
Суддя Л.М. Шолох