Справа № 490/4565/13-ц
нп 6/490/512/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
12 січня 2022 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Павленко Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони у виконавчих листах у справі №490/4565/13-ц за позовом ПАТ «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») звернувся до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчих листах виданих на виконання рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 14.10.2013 року у справі №490/4565/13-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний Банк «Надра» заборгованості за кредитним договором №08/12/2006/840-К680 від 27.12.2006 року.
Ухвалою від 23.12.2021 року суддею Черенковою Н.П. дану заяву прийнято до розгляду.
Представник заявника ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" в заяві просив про розгляд справи його відсутності.
Заінтересовані особи до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що заява про заміну сторони стягувача у виконавчих листах підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.10.2013 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "Комерційний банк "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 253 958 грн. 17 коп., з яких заборгованість за кредитом 112 266 грн. 72 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 85 166 грн. 08 коп., сума комісії 5 739 грн. 61 коп., сума пені 39 195 грн. 90 коп., сума штрафу 11 589 грн. 85 коп. та по 1269,79 грн. судових витрат з кожного.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 04.12.2013 року рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 14.10.2013 року змінено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "Комерційний банк "Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 31 772 доларів США 57 центів, що еквівалентно 253 958,17 грн.
На виконання вказаного рішення Центральний районним судом видано виконавчі листи №490/4565/13-ц.
21.07.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_І_4, який посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №203 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., згідно з умовами даного Договору ПАТ КБ «Надра» відступило, а ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до позичальників за зобов'язаннями передбаченими кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №08/12/2006/840-К680 від 27.12.2006 року, що підтверджується витягом з реєстру укладених договорів та Боржників/Поручителів/Іпотекодавців/Заставодавців/Дебіторів, що є Додатком №1 до Договору № GL48N718070_І_4.
Отже, виходячи з вище встановлених обставин справи, на даний час ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» є власником права вимоги до боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором №08/12/2006/840-К680 від 27.12.2006 року.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За приписами постанови Верховного Суду України від 20.11.2013 року №6-122цс13 за своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 закону «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Згідно ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512,514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 14 ЦПК України і статті 18 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" протиУкраїни" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовийрозгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересахс успільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однакце право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, якийд оговірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Враховуючи, що рішення суду фактично не виконано, а також те, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» прийняло право вимоги, що належали первісному кредитору, тим самим, ставши новим кредитором за вищезазначеним кредитним договором одержало право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань, то суд приходить до висновку, що дані обставини є підставою для задоволення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. 442 ЦПК України, суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони у виконавчих листах у справі №490/4565/13-ц за позовом ПАТ «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Замінити первісного стягувача Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, код ЄДРПОУ 20025456) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (49089, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд.2, офіс 205, код ЄДРПОУ 40696815,) у виконавчих листах, виданих по справі №490/4565/13-ц за позовом ПАТ «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №08/12/2006/840-К680 від 27.12.2006 року.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.П. Черенкова