Справа № 490/23/22
нп 2/490/7/2022
Центральний районний суд м. Миколаєва
про залишення позовної заяви без руху
12 січня 2022 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави в особі Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області, Головного Управління Державної казначейської служби в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди,завданої громадянинові внаслідок незаконного проведення інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина на захист ( невручення пам'ятки потерпілому ) 248100 грн.,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому просив про стягнення заподіяної моральної шкоду в сумі 248100 грн. з Головного Управління Державної казначейської служби в Миколаївській області.
При цьому, позивач вказав наступне.
19.10.2021 року він подав заяву про вчинення у відношенні нього кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2, 4 ст. 190 КК України.
Однак, начальником Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної Поліції в Миколаївській області невиконані положення правил, вимог ст.55 ч.2 Закону № 4651, та не вручена пам'ятка про права потерпілого, внаслідок чого були обмежені до повної втрати порушені проголошені ч.1 ст.55 Конституції України права на захист судом прав та свобод.
Керівник органу досудового розслідування в період з 10 по 22 грудня 2021 року не виконав положень, передбачених ст. 214 ч.1, 55 ч.2 Закону 4651, незаконно провів інші процесуальні дії, не визначив слідчого для здійснення досудового розслідування, внаслідок чого були обмежені конституційні права.
23.10.2021 року слідчий слідчого відділу не виконала положень та правил ст. 214 ч.1, 55 ч.2 Закону 4651, незаконно провела процесуальні дії, не надала через 24 години з моменту внесення відомостей витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, не вручила пам'ятку про його права, чим порушила його конституційні права.
Обмеження конституційних і охоронюваних законами України прав людини і громадянина шляхом вчинення інших, ніж зазначених ст. 214 КПК України процесуальних дій, бездіяльності завдало йому моральної шкоди.
Така моральна шкода повинна бути відшкодована в порядку ст.1172 ЦК України юридичною особою, якщо завдана її працівниками під час виконання ним своїх службових обов'язків. Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» - моральна шкода повинна бути відшкодована державою в особі держказначейства, в розмірі, вказаному потерпілим та визначеному судом в рішенні суду.
Посилаючись на приписи ст.ст . 16, 23 ЦК України, ЗУ « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» позивач і просив про задоволення позову.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянувши справу № 201/3997/18, вказав наступне.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду Українивід 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 вказано, що «спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19) зроблено висновок, що «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19) зазначено, що позивач повинен зробити обґрунтований висновок про доведеність факту заподіяння відповідачами йому шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між прийняттям постанови про закриття кримінального провадження та настанням шкоди. Сам по собі факт, що прийняте слідчим поліції у порядку КПК України процесуальне рішення про закриття кримінального провадження, не свідчить про наявність вини, заподіяння шкоди позивачу, а також про причинний зв'язок із заподіяною майновою та моральною шкодою.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За приписами ч.2 ст.83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
За такого, позивач повинен посилатись на обставини та докази, що бездіяльністю службових осіб та Державної казначейської служби України йому було заподіяно моральну шкоду.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягають відшкодуванню на підставі ЗУ № 266\94-ВР. За такого, у даному випадку вразі встановлення в рішенні суду факту незаконного здійснення чи нездійснення інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, стягується моральна шкода.
За правовим висновком ВСУ у справі № 6-501цс17, слідує, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
За такого, позивач не врахував зазначених вище норм матеріального права, та залишив поза увагою, що зазначені норми матеріального права регулюють різні підстави, умови, порядок відповідальності за завдану моральну шкоду та коло суб'єктів, на яких покладається така відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 24 КПК зазначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК. Окрім того, гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
Статтею 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного на розгляд справи упродовж розумного строку. Відповідно до ст. 308 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.
Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини. За такого, слід надати докази, які підтверджують незаконність дій органу, з якого слід стягнути моральну шкоду.
За приписами ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обгрунтування.
Правила даної статті також вимагають зазначення ціни позову з обгрунтуванням сум, які підлягають стягненню; зміст позовних вимог передбачає спосіб захисту порушеного права, передбачений законом, або інший спосіб захисту порушеного права, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів.
Як вбачається із вище викладеного, дані вимоги позивачем не виконані.
За приписами ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175-177 ЦПК України, постановлює ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За такого, слід уточнити підстави звернення до суду з посиланням на відповідний закон, викладення обставин, що підтверджують вимоги та посилання на відповідні докази, вказати конкретні вимоги до кожного відповідача.
Залишення заяви без руху в даному випадку не є відмовою у доступі до правосуддя, оскільки не позбавляє ОСОБА_1 можливості захисту порушеного права у спосіб, передбачений законом.
Керуючисьст.ст.175, 185, ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного Упраління Національної поліції в Миколаївській області, Головного управління казначейської служби в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного проведення інших процесуальних дій,що обмежують права громадянина на захист (невручення пам'ятки про права потерпілого) в сумі 248100 грн. - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання ним даної ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк позовна заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Ухвала оскаржується в порядку, передбаченомуст.ст. 352-354 ЦПК України.
С уддя Н.П. Черенкова