14.01.2022 Справа № 490/10040/21
нп 1-кс/490/35/2022
Центральний районний суд м. Миколаєва
10 січня 2022 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, м. Макіївка, Донецької області, не працюючого, пенсіонера, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.189 КК України, -
06.01.2022 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Згідно вказаного клопотання вбачається, що СУ ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021150000000283 від 21.07.2021 р. за фактом вимагання, тобто вимоги вчинення дій майнового характеру з погрозою вбивства потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно на початку липня 2021 року ОСОБА_8 познайомився із ОСОБА_9 у зв'язку з придбанням належного останньому автомобілю марки BMW на іноземному реєстраційному номері НОМЕР_1 . В ході телефонної розмови ОСОБА_9 та ОСОБА_8 домовились про зустріч. За результатами зустрічі, яка відбулась 13.07.2021р., перевіривши працездатність та комплектацію автівки, за усною домовленістю з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 передав останньому гроші в сумі 4800 доларів США в якості оплати за придбання автомобіля, а ОСОБА_9 , в свою чергу, передав новому власнику автівку та технічний паспорт на авто.
Приблизно всередині липня 2021 року, але не пізніше 21.07.2021р. у ОСОБА_8 , який усвідомлював, що ОСОБА_9 не має перед ним жодних фінансових чи майнових зобов'язань, виник злочинний намір, направлений на вимагання вчинення ОСОБА_9 дій майнового характеру на його користь, а саме - вимагання оплати ремонту автомобіля марки BMW на іноземному реєстраційному номері НОМЕР_1 , який він раніше придбав у потерпілого.
Переслідуючи мету незаконного безоплатного покращення якості свого майна за рахунок коштів ОСОБА_9 , з метою реалізації свого злочинного наміру 21.07.2021р. ОСОБА_8 запросив ОСОБА_9 на зустріч до пабу «Пінта», що розташований по пр. Богоявленському, буд. 8/2 о 19 год. 00 хв. У визначений час ОСОБА_9 прибув на зустріч та, зайшовши до літнього майданчику пабу, побачив за одним зі столиків ОСОБА_8 та чотирьох невідомих йому осіб чоловічої статі, які запросили його присісти. В ході розмови ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9 про те, що автівка, яку він раніше придбав у потерпілого, знаходиться на теперішній час в несправному стані та потребує ремонту, оплатити ремонт машини має ОСОБА_9 .
ОСОБА_9 , в свою чергу, заявив, що перед купівлею автомобілю ОСОБА_8 особисто оглядав машину, а також із залученням досвідчених працівників СТО у м. Миколаєві. Стан придбаної автівки ОСОБА_8 влаштовував. ОСОБА_10 заявив, що будь-якого боргу перед ОСОБА_8 в нього немає та відмовився від сплати за ремонт. Після цього ОСОБА_8 почав висловлювати на адресу ОСОБА_9 погрози застосування насильства у разі ігнорування його вимог щодо оплати ремонту автівки. Потерпілий відмовився виконувати вимоги ОСОБА_8 та покинув літній майданчик пабу.
26.07.2021р. в після обідній час, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_9 знову зателефонував ОСОБА_8 та запропонував зустрітися у зв'язку з тим, що питання про оплату ремонту автівки не було вирішено. Погодившись на пропозицію, о 19 год. 30 хв. того ж дня ОСОБА_9 прибув до попередньо обумовленого місця - пабу «Пінта», що розташований по пр. Богоявленському, буд. 8/2. На літньому майданчику закладу на нього чекали ОСОБА_8 та троє невстановлених осіб. В ході розмови ОСОБА_8 повторно висказав вимогу сплати вартості ремонту його машини ОСОБА_9 , на що останній категорично відмовив. Після цього ОСОБА_8 висловив погрозу негайної реалізації попередніх погроз застосування насильства до потерпілого та вбивства останнього у разі невиконання його вимог. Подальша розмова була перервана, ОСОБА_9 покинув літній майданчик пабу.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на незаконне безоплатне покращення якості свого майна за рахунок коштів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 залучив до своєї злочинної діяльності свого батька - ОСОБА_7
27.07.2021р. на мобільний телефон потерпілого ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_7 та, представившись, заявив потерпілому, що той повинен ще раз продати автівку покупцю, якого знайшов ОСОБА_7 за завищеною ціною, а гроші від продажу передати йому, на що потерпілий відповів відмовою. Далі ОСОБА_7 висловив погрозу вбивством потерпілого, після чого поклав слухавку.
09.08.2021р., продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_9 знову зателефонував ОСОБА_8 та запропонував зустрітися. ОСОБА_9 від пропозиції відмовився, повідомивши, що його позиція не змінна, він нічого не винен ОСОБА_8 та не бачить сенсу у ще одній зустрічі. ОСОБА_8 , в свою чергу, наполягав на зустрічі та ОСОБА_9 погодився.
Того ж дня о 19 год. 30 хв. ОСОБА_9 прибув за місцем, попередньо повідомленим йому ОСОБА_8 , розташованим на набережній по вул. Флотський бульвар. На місці на нього вже чекали ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та двоє невстановлених осіб. В ході розмови, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 повторно висказали ОСОБА_9 вимогу сплати вартості ремонту машини, на що останній відмовив. Після цього, з метою підтвердження реальності виказаних раніше на адресу потерпілого погроз та з метою пригнічення та залякування потерпілого, ОСОБА_8 наніс ОСОБА_9 один удар кулаком правої руки в область лівого плеча, чим завдав останньому фізичного болю. В цей час, ОСОБА_7 дістав наявний при ньому ніж та продемонстрував потерпілому, погрожуючи при цьому застосуванням насильства. Після нетривалої розмови ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_9 разом поїхати на СТО та порахувати вартість ремонту автомобілю, вартість якого ОСОБА_9 має сплатити. ОСОБА_8 заявив, що про місце та час зустрічі він повідомить ОСОБА_9 пізніше.
В подальшому, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 домовились з ОСОБА_9 про зустріч на СТО з метою встановлення вартості ремонту автомобілю, на яку останній вимушено погодився. Крім того в ході телефонної розмови ОСОБА_9 був попередженний, що на зустріч до нього приїде ОСОБА_7 та всі майнові питання, щодо ремонту автомобіля необхідно буде вирішувати з ним.
18.08.2021р. о 16 год. 03 хв. ОСОБА_9 прибув за місцем, попередньо повідомленим йому ОСОБА_8 та ОСОБА_7 а саме на СТО розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . На місці на нього вже чекали ОСОБА_7 та невстановлений чоловік. В ході розмови, ОСОБА_7 сказав, що зараз вони звернуться до працівника СТО, і він подивиться автомобіль, який ОСОБА_9 продав ОСОБА_8 та визначать суму грошових коштів, які ОСОБА_9 повинен буде сплатити за ремонт.
В свою чергу ОСОБА_9 , заявив, що будь-якого боргу перед ОСОБА_8 в нього немає та платити за ремонт він не буде а також сказав, що перед купівлею автомобілю, ОСОБА_8 оглядав машину як особисто так із залученням працівників СТО і стан придбаної автівки його влаштовував. Після цього, з метою підтвердження реальності виказаних раніше на адресу потерпілого погроз та з метою залякування потерпілого, ОСОБА_7 наніс ОСОБА_9 один удар головою в область обличча, чим завдав останньому фізичного болю.
В подальшому, ОСОБА_7 виказав погрози і сів до свого транспортного засобу марки ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_2 та поїхав у невстановленому напрямку.
Того ж дня о 16 год. 07 хв. ОСОБА_9 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_8 та повідомив, що в нього відбулась зустріч з його батьком ОСОБА_7 та він повідомив останньому, що нічого йому не винен та оплачувати ремонт автомобілю він не збирається. Почувши відмову, ОСОБА_8 відразу висловив погрозу застосування насильства до потерпілого та вбивства останнього після чого поклав слухавку.
11.09.2021р. слідчим повідомлено ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, тобто у вимозі вчинення дій майнового характеру з погрозою вбивства потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Підозрюваний та його захисники проти задоволення клопотання заперечували, зважаючи на його необґрунтованість, у зв'язку з чим просили застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Звертали увагу, що підозрюваний є пенсіонером та має міцні соціальні зв'язки, потребує стаціонарного лікування. Зазначали, що відповідно до ухвали Миколаївського апеляційного суду від 06.01.2022 року попередня ухвала слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва була скасована апеляційним судом та постановлена нова ухвала, якою запобіжний захід продовжено до 11.01.2022 року. Таким чином, на даний час, не має підстав для продовження строків тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016р. № 5 - 328 кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.
Підозра ОСОБА_7 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення є обґрунтованою, оскільки ґрунтується на доказах, здобутих під час досудового розслідування, зокрема: рапортами оперативного підрозділу УСБУ в Миколаївській області про встановлення наявності ознак кримінального правопорушення у діях ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від 21.07.2021р., 03.08.2021р., 11.08.2021р., 09.09.2021р.; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_9 від 21.07.2021р., 23.07.2021р., 02.08.2021р., 11.08.2021р.; довідкою, виданою Миколаївським міським травматологічним пунктом на ім'я ОСОБА_9 щодо встановлення наявності в нього тілесних ушкоджень від 10.08.2021р.; матеріалами проведених в рамках кримінального провадження негласних слідчих (розшукових) дій, в тому числі тих, з яких ще не знято гриф секретності «таємно».
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" зазначив, що факти які викликають підозру не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
За такого, слідчий суддя, приходить до висновку про обґрунтованість підозри по кримінальному провадженню №12021150000000398 від 05.11.2021 р. відносно ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. В той же час, слідчий суддя звертає увагу, що питання наявності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення може бути предметом лише судового розгляду щодо обвинувального акту.
У своєму клопотанні слідчий зазначив як ризики задля запобігання яких необхідне застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою те, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Слідчий суддя приходить до висновку про наявність у ОСОБА_7 ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме впливати на потерпілого та свідків, продовжити вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, а також переховуватися від органу досудового розслідування.
На їх наявність вказує те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні системних дій щодо умисного корисливого тяжкого кримінального злочину проти власності із погрозою застосування насильства, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, на даний час не працює, має документ, що дає право виїзду за кордон, наразі інший підозрюваний, який є сином ОСОБА_7 знаходиться у міжнародному розшуку. Зазначені дії за змістом обвинувачення здійснювалися із застосуванням фізичного насильства та із залученням іншого підозрюваного. При цьому під час зустрічей із потерпілим з боку підозрюваного знаходилися невстановлені слідством декілька осіб. Відповідно до протоколу про результати НСРД від 13.09.2021 р., з якого із врахуванням презумції невинуватості вбачаються системні дії ОСОБА_7 стосовно неправомірного впливу на потерпілого ОСОБА_9 , в тому числі його обізнаність із місцем роботи потерпілого та можливе створення проблем із роботою та здоров'ям потерпілого.
Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено існування зазначених вище ризиків, що передбачені п.1,3,5 ст. 177 КПК України.
У той же час, таким ризикам не зможуть запобігти інші передбачені ст. 176 КПК України, запобіжні заходи, крім тримання під вартою, а саме: - особисте зобов'язання, оскільки, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, не працює, тож не має законного джерела доходів; - особиста порука, оскільки, відсутні дані щодо осіб, які заслуговують на довіру та які можуть поручитись за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків; - домашній арешт, оскільки, ОСОБА_7 не має власного житла, а проживає за адресою: АДРЕСА_1 , однак дане домоволодіння не належить йому, тож застосувати домашній арешт до ОСОБА_7 не можливо, оскільки власники даного домоволодіння не надали згоду на домашній арешт до ОСОБА_7 за вказаною адресою та знаходячись за місцем мешкання ОСОБА_7 отримає можливість вільного використання засобів зв'язку (мобільний телефон, інтернет, тощо), які зможе використати для впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні;- застава, оскільки, під час розгляду клопотання сторонами по справі не вказано даних про можливість внесення застави підозрюваним у розмірах, передбачених ст. 182 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисту щодо того, що ОСОБА_7 є пенсіонером та має певні хвороби суттєво не знижують встановлених ризиків. Більше того, стороною захисту не надано доказів, що наявні у ОСОБА_7 хвороби унеможливлюють його тримання під вартою або їх лікування в умовах СІЗО є неефективним.
Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено недостатність для запобігання вказаним ризикам застосування до підозрюваного більш м'яких ніж тримання під вартою запобіжних заходів, а це у свою чергу, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років, що є підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Відповідно до змісту п.2 ч.3, ч.5 ст.199 КПК України, стороною обвинувачення під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно окрім інших обставин, доведено обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
Слідчим суддею встановлено, що 16.12.2021 року стороною обвинувачення визнано зібрані під час досудового розслідування кримінального провадження №12021150000000398 докази достатніми для складання обвинувального акту, у відповідності з вимогами ст. 290 КПК України, та повідомлено підозрюваному ОСОБА_7 та його захисникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про завершення досудового розслідування і надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Починаючи з 16.12.2021 р., підозрюваному ОСОБА_7 та його захисникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в повному обсязі надано доступ до кримінального провадження. Обсяг матеріалів кримінального провадження складає 2 томи, а загалом 423 аркуші. Зазначене підтверджується протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування з якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 ознайомився з матеріалами досудового розслідування та речовими доказами в повному обсязі 21 грудня 2021 року, а його захисник ОСОБА_5 17 грудня 2021 року. Більше того, захисник ОСОБА_6 21 грудня 2021 року ознайомився з першим томом кримінального провадження про що свідчить його розписка.
В той же час, у період з 21.12.2021 року по 10.01.2022 року захисник ОСОБА_6 жодного разу не прибув до слідчого для ознайомлення з другим томом матеріалів кримінального провадження. В той же час, захисник ОСОБА_6 жодним чином не повідомив слідчого про існування будь-яких поважних причин чи перешкод для цього.
У зв'язку із зазначеним, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2022 року було встановлено захиснику ОСОБА_6 строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021150000000398 від 05.11.2021 р., а саме до 17 січня 2022 року включно.
Таким чином, необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 пов'язана із забезпеченням можливості завершення ознайомлення захисником ОСОБА_6 із матеріалами досудового розслідування.
У зв'язку із встановленням певного строку на ознайомлення, а також часу необхідного для складення обвинувального акту, його передачі до суду, а також призначення та проведення підготовчого судового розгляду вважаю за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 26 січня 2022 року включно, якого буде цілком достатньо для їх здійснення.
Щодо позиції захисту про неможливість продовження строків тримання під вартою ОСОБА_7 поза межами строку встановленого ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.11.2021 р., а саме 11.01.2022 року, то слідчий суддя не враховує її з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 3 ст. 219 КПК України передбачено, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
05.11.2021 року матеріали кримінального провадження за підозрою ОСОБА_7 виділені в окреме провадження №12021150000000398, в рамках якого йому повідомлено про підозру за ч. 2 ст.189 КК України 24.11.2021 р. В той же час, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.11.2021 р. було продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021150000000283 до чотирьох місяців, тобто до 11.01.2022 року.
16.12.2021 року слідчим повідомлено підозрюваному ОСОБА_7 та його захисникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про завершення досудового розслідування і надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Зазначене повідомлення було ними отримано.
Таким чином, в силу норм п. 5 ч. 1 ст. 3 та ст. 219 КПК України досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено, однак, воно не вважається закінченим, оскільки у даному випадку обвинувальний акт до суду не направлено, у зв'язку з тим, що здійснюється виконання вимог ст. 290 КПК України - ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження, на виконання яких строки досудового розслідування не поширюються.
Зазначена правова позиція про темпоральний відлік строків досудового розслідування викладена у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19, а також постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 758/12538/20.
Верховний Суд у цих постановах вказав, що у строк досудового розслідування не включається весь період часу з моменту направлення або безпосереднього вручення такого повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування до моменту закінчення ознайомлення цієї сторони з матеріалами досудового розслідування.
В той же час, у чинному КПК не визначено окремих правил, які б врегульовували особливості продовження застосування до особи запобіжного заходу під час виконання вимог ст. 290 КПК, тобто в період між завершенням та закінченням досудового розслідування. Тому, зазначене питання вирішується з урахуванням загальних положень, які визначають порядок застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. За приписами ч. 3 ст. 197 КПК, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
З системного аналізу змісту ч. 4 ст. 196 і ч. 3 ст. 197 КПК у їх поєднанні вбачається, що вказані норми наділяють слідчого суддю правом у період, коли досудове розслідування завершено але незакінчено вирішувати питання щодо обрання особі запобіжного заходу, і вони не обмежують тривалість застосування такого заходу строками досудового розслідування.
Так згідно з приписами ст. 203 КПК, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу… Слідчий, прокурор зобов'язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру». При цьому, невключення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, у зазначені в ст. 219 КПК строки, не свідчить про обмеження строку застосування запобіжного заходу строками досудового розслідування.
Отже, з наведеного вбачається, що строк, на який до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід, КПК не обмежує строками досудового розслідування, у рамках якого особі обирається відповідний захід. Тому, ухвала про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може лишатися чинною і після закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні до настання однієї з обставин, наведених у ст. 203 КПК.
Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. Тобто, за змістом наведених в ч. 4 ст. 176 КПК положень вибір запобіжних заходів, що обираються у кримінальному провадженні, довірено двом різним судовим інстанціям: слідчому судді під час досудового розслідування та судді, який розглядає справу, під час судового розгляду. Розподіл компетенцій між вищезазначеними особами чітко позначений моментом, коли розслідування закінчено, обвинувальний акт затверджено і кримінальну справу передано на розгляд суду, про що зазначено і в п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Чанєв проти України» (Chanyevv. Ukraine) від 09.10.2014, заява №46193/133. Також на користь вказаного висновку свідчить зміст п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК, у відповідності до якого «досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності».
І хоча крім понять «початок досудового розслідування» (п. 5 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 214 КПК) і «закінчення досудового розслідування» (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК) у КПК використовується поняття «завершення досудового розслідування» (ст. 290 КПК), але поняття «закінчення» і «завершення» досудового розслідування у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 3 і ст. 290 КПК не є тотожними, так як завершення досудового розслідування є проміжним етапом, що передує його закінченню. Й досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні вважається закінченим у випадку настання однієї з наведених подій: (а) прийняття рішення у формі постанови про закриття кримінального провадження; (б) направленням до суду обвинувального акту; (в) направленням до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру; (г) направленням до суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру; (ґ) направленням до суду клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Таким чином, факт завершення досудового розслідування не свідчить про його закінчення, й у період між завершенням досудового розслідування та його закінченням судовий контроль за дотриманням прав підозрюваних осіб у кримінальному провадженні продовжує здійснювати слідчий суддя, який в т. ч. може приймати рішення щодо застосування і продовження застосування до осіб запобіжних заходів.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя вважає помилковим позицію захисту про те, що до ОСОБА_7 можливе застосування тримання під вартою до 11 січня 2022 року у межах строків, які були визначені в ухвалі слідчого судді про продовження строків досудового розслідування до чотирьох місяців. Адже, вказаний висновок суперечить вищенаведеним положенням ч. 6 ст. 181 у поєднанні зі ст. 203 КПК, згідно яких досудове розслідування може закінчитися раніше ніж строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - продовжити до 26 січня 2022 року включно.
На ухвалу протягом п'яти днів з моменту її оголошення до Миколаївського апеляційного суду може бути подано апеляцію, яка не зупиняє дії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1