Справа № 2-1-4796/2006
нп 6/490/497/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
10 січня 2022 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
секретаря - Павленко Т.Ю.,
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» про заміну сторони виконавчого провадження у справі №2-1-4796/2006 та поновлення строку для його пред'явлення на примусове виконання,-
ТОВ «ФК Форт» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі №2-1-4796/2006 та поновлення строку для його пред'явлення на примусове виконання.
Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.10.2006 року стягнуто заборгованість за кредитним договором №05/06/05/840-К063 від 21.06.2005 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра».
04.08.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_А_3, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями, передбаченими кредитним договором №05/06/05/840-К063 від 21.06.2005 року перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
20.08.2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_А102, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за забов'язаннями, передбаченими кредитним договором №05/06/05/840-К063 від 21.06.2005 року перейшло до ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП».
26.08.2020 року між ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» укладено Договір про відступлення прав вимоги №б/н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за забов'язаннями, передбаченими кредитним договором №05/06/05/840-К063 від 21.06.2005 року перейшло до ТОВ «ФК «Інвест Хаус».
29.12.2020 року між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК ФОРТ» укладено Договір про відступлення прав вимоги №б/н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за забов'язаннями, передбаченими кредитним договором №05/06/05/840-К063 від 21.06.2005 року перейшло до ТОВ «ФК ФОРТ».
На виконання вищевказаного рішення суду Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчі листи.
Окрім того, заявник зазначає, що первісним стягувачем був пропущений трирічний строк для пред'явлення виконавчого листа щодо ОСОБА_1 з причини їх втрати, а також через те, що строк пред'явлення виконавчих документів припав на період ліквідації Банку, через що його діяльність була припинена, закрито територіальні відділення Банку та звільнено відповідальних за супровід судових справ працівників.
Керуючись вищевказаним, просить замінити вибулого Стягувача Публічне акціонерне товариство «КБ Надра» на правонаступника ТОВ «ФК Форт» у справі №2-1-4796/2006 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №05/06/05/840-К063 від 21.06.2005 року.
Ухвалою суду від 20.12.2021 року прийнято дану заяву до розгляду, призначено судове засідання.
Заявник в заяві зазначив про здійснення розгляду поданої заяви без участі представника.
Інші сторони у судове засіданні не з'явились, про час та місце розгляду поданої заявиналежним чином повідомлялись, їх неявка не перешкоджає розгляду питання про заміну сторони виконавчого провадження та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Суд, дослідивши письмові докази заяви та матеріали справи, дійшов наступного.
Так, судом встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.10.2006 року позов було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №05/06/05/840-К063 від 21.06.2005 року
04.08.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_А_3, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями, передбаченими кредитним договором №05/06/05/840-К063 від 21.06.2005 року перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
20.08.2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_А102, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за забов'язаннями, передбаченими кредитним договором №05/06/05/840-К063 від 21.06.2005 року перейшло до ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП».
26.08.2020 року між ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» укладено Договір про відступлення прав вимоги №б/н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за забов'язаннями, передбаченими кредитним договором №05/06/05/840-К063 від 21.06.2005 року перейшло до ТОВ «ФК «Інвест Хаус».
29.12.2020 року між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК ФОРТ» укладено Договір про відступлення прав вимоги №б/н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за забов'язаннями, передбаченими кредитним договором №05/06/05/840-К063 від 21.06.2005 року перейшло до ТОВ «ФК ФОРТ».
На виконання вищевказаного рішення суду 13.12.2006 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №2-1-4796/2006.
Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження №34274970 з примусового виконання виконавчого листа щодо ОСОБА_2 було завершено в Заводському відділі ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, а виконавчий документ повернуто стягувачеві 18.12.2015 року, на підставі п.3 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».
Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною 1 статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин 1- 3, 5 статті 442 ЦПК України, а саме: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, - це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2020 року у справі № 917/1339/16.
Також відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зазначила, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п'ятій статті 442 ЦПК України.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу. Саме після відкриття однієї зі стадій процесу і можуть бути досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах. Якщо після відкриття провадження за скаргою/заявою на судове рішення, поданою особою, яка вважає себе правонаступником позивача у спірних правовідносинах, буде встановлено, що така особа не набула прав та обов'язків правопопередника, суд своєю ухвалою закриває відповідне провадження на підставі визначеної процесуальним законодавством норми. У випадку коли ставиться питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні та скасування постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження, встановлення судом обставин відсутності переходу прав від правопопередника до правонаступника буде мати процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідної заяви. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при вирішенні цього питання повинен дослідити по суті обставини правонаступництва та не може обмежитися встановленням формальних умов застосування відповідного припису. Здійснення заміни учасника справи та сторони виконавчого провадження за межами відкритої стадії процесу не є можливою.
У постановах від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17; від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13; від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14; від 24 травня 2021 року у справі № 911/4460/21; від 30 липня 2019 року у справі № 5/128 Верховний Суд дійшов висновку, що заміна сторони виконавчого провадження (стягувача) неможлива, якщо заява про правонаступництво подана після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 27 травня 2021 року у справі 11/165-09 дійшов наступних висновків:
- у разі відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою, крім випадків заміни боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (пункти 74 та 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20);
- здійснення заміни сторони у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження можливо лише, якщо строк пред'явлення наказу до виконання не сплив, крім випадків одночасного звернення із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (постанови Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17; від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13; від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14; від 24.05.2021 у справі № 911/4460/21; від 30.07.2019 у справі № 5/128).
Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Отже, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Водночас, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.
Відповідно до частин 1 та статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання рішення суду, означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що до заявника перейшло право вимоги за рішенням суду, як правонаступника позивача у справі, відповідно такий правонаступник набув право щодо заміни сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу стягувача.
Згідно ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" (у чинній редакції) передбачено, що
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа документу є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
З системного аналізу вказаної норми законодавства вбачається, що при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, суд повинен з'ясувати причини пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення такого строку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту про втрату виконавчих листів від 04.08.2020 року, встановлено відсутність оригіналу виконавчого документу у матеріалах кредитної справи №05/06/05/840-К063 від 21.06.2005 року щодо боржника ОСОБА_1 .
З урахуванням того, що рішення суду залишилось без виконання, з підстав які не залежали від заявника, а виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та гарантією судового захисту порушених прав, суд приходить до висновку про наявність в даному випадку підстав для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».
Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975 п. 36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29.07.1998, п. 37).
Обґрунтовуючи доводи заяви, суд вважає важливими доводи заявника про те, що на підставі Рішення Національного банку України від 04.06.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Надра», яка передбачає припинення основної діяльності банку, зміну всього керівництва, закриття територіальних відділень та звільнення відповідальних за супровід судових справ працівників, що вплинуло на факт пропущення процесуальних строків.
Відтак, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що посилання заявника на наявність поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання є обґрунтованими, а заява про поновлення такого строку підлягає задоволенню.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 260, 261,268, 273, 352, 353, 354, 355, 433 ЦПК України суд,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» про заміну сторони виконавчого провадження у справі №2-1-4796/2006 та поновлення строку для його пред'явлення на примусове виконання - задовольнити.
Замінити сторону стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Форт», код (ЄДРПОУ 42725156, місцезнаходження: 03035, м.Київ, Солом'янська площа, 2) у виконавчому листі, виданого на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.10.2006 року у справі №2-1-4796/2006 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Поновити строк пред'явлення виконавчого листа, виданого у справі №2-1-4796/2006 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя Н.П. Черенкова