Справа № 489/3545/18
нп 1-кп/490/107/2020
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 489/3545/18
11 січня 2022 року місто Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора та сторони захисту у кримінальному провадженні № 12017150000000657, відомості про яке внесено 24.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, Миколаївської області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 21.10.2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 01.12.2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаєва, Миколаївської області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, інваліда 1 групи, раніше судимого: 18.10.2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 1700 грн., зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Миколаєва, Миколаївська область, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, раніше судимого: 30.11.2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,-
В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017150000000657, відомості про яке внесено 24.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження ОСОБА_7 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 11.01.2022 року, та продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 . У судовому засіданні, в обґрунтування поданих клопотань прокурор зазначив, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, а обрання інших, менш суворих запобіжних заходів, не забезпечить належної поведінки обвинувачених щодо виконання ними своїх процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні та не дасть можливості запобігти ризикам. Зокрема, запобігання спробам з боку обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються.
Захисник ОСОБА_9 просив суд змінити його підзахисному ОСОБА_6 запобіжний захід на нічний домашній арешт, оскільки він має батька похилого віку, який потребує його піклування.
Захисник ОСОБА_8 заявила клопотання про зміну обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 на нічний домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки саме такий запобіжний захід зможе, на думку захисника, забезпечити належну процесуальну поведінку її підзахисного.
Захисник ОСОБА_10 також заперечував з приводу задоволення клопотання прокурора. Крім того, ОСОБА_10 підтримав думку адвоката ОСОБА_8 щодо зміни обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 на нічний домашній арешт та просив суд його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та підтримав думку своїх захисників щодо зміни йому обраного запобіжного заходу на нічний домашній арешт. Крім того, ОСОБА_7 зауважив, що він має постійне місце мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , та не має наміру переховуватися від суду.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків по заявленим клопотанням.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
При вирішенні питання щодо можливості зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який відносно ОСОБА_7 , суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Загальні положення щодо розумних строків тримання під вартою викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішеннях у справі "Харченко проти України", "Лабіта проти Італії", згідно з якою розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення.
Згідно положень, викладених в рішенні ЄСПЛ "Becciev v. Moldova" , що сама по собі тяжкість злочину, в якому підозрюється особа не може бути підставою для обґрунтування твердження про можливу втечу цієї особи, а при здійсненні вибору між залишенням під вартою та звільненням, згідно позиції ЄСПЛ у справі "Биков проти Росії", презумпція залишається за звільненням.
У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).
ЄСПЛ у рішенні по справі "Белчев проти Болгарії" наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, де в ст. 183 КПК України зазначено, що прокурор має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання про продовження тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , прокурор не навів обставин, які б свідчили про необхідність продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Як слідує з клопотання прокурора, необхідність застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зумовлено наявністю наступних ризиків: що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше або продовжити кримінальне правопорушення.
У практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі "Єчус проти Литви").
Тому, з урахуванням наведеного та даних про особу ОСОБА_7 , який має постійне місце проживання, дружину, характеризується посередньо, а також враховуючи, що прокурором не наведено нових ризиків, які виправдовують таке тривале тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає, що подальше продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою не є виправданим.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що міра запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із використанням електронного засобу контролю та забороною обвинуваченому ОСОБА_7 залишати місце свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та надасть йому змогу виконувати свої процесуальні обов'язки.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до висновку, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні останньому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю, зокрема, можливість переховуватися від суду, вчинення спроби незаконного впливу на свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується .
Так, ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 29.11.2021 року ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 15.11.2021 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було скасовано, а обраний ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 23.02.2018 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , було змінено на цілодобовий домашній арешт, строком до 11 січня 2022 року та забороною обвинуваченому залишати місце свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , із покладенням на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, а саме: не відлучатися з м. Миколаєва без дозволу суду; утримуватися від спілкування зі свідками та іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Згідно з вимогами ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Відповідно до ч.6 цієї ж статті строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно останнього колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та забороною обвинуваченому ОСОБА_6 залишати місце свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням часу необхідного на для відвідування медичних закладів, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та надасть йому змогу виконувати свої процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 177, 178, 181, 182, 194, 199, 331, 350, 370, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у кримінальному провадженні № 12017150000000657, відомості про яке внесено 24.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та клопотання сторони захисту про зміну обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із використанням електронного засобу контролю, строком до 09.03.2022 року, включно, із забороною обвинуваченому ОСОБА_7 залишати місце свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі ч. 5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не залишати цілодобово місце свого проживання;
- утримуватися від спілкування (будь-яким чином, в тому числі за допомогою телефонних та електронних засобів зв'язку) із свідками та іншим обвинуваченим у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 положення ч.5 ст.181 КПК України, а саме: працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись до житла цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати засоби контролю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі порушення умов домашнього арешту до нього буде застосований більш суворий запобіжний захід.
Клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 12017150000000657, відомості про яке внесено 24.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 11.03.2022 року, включно, із забороною обвинуваченому ОСОБА_6 залишати місце свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 та покладенням обов'язків, визначених ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 29.11.2021 року, за виключенням часу необхідного для відвідування медичних закладів.
Копію ухвали для виконання негайно надіслати до ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3