Провадження № 2/325/46/2022
Справа № 325/1460/21
Іменем України
18 січня 2022 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Діденка Є.В., за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С., розглянувши в смт. Приазовське Запорізької області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.07.2008 року у розмірі 14166,43 грн.
Позов обґрунтований тим, що 18 липня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" (12.02.2018 року змінено назву на АТ КБ “ПриватБанк”) та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № б/н, згідно якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі збільшення розміру до 15500,00 грн. ОСОБА_2 , згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із “Умовами та правилами надання банківських послуг”, “Правилами користування платіжною карткою” та “Тарифами банку”, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Згідно пунктів 3.2., 3.3 Умов та правил надання банківських послуг відповідач надав згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і надав право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. ОСОБА_2 зобов'язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Договором, який є укладеним відповідно до ч.2 ст. 639, ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, передбачені порядок та умови погашення кредиту і заборгованості по ньому, сплата нарахованих в період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, а також наслідки невиконання умов договору. На думку позивача, АТ КБ “ПриватБанк” свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та у розмірі, встановленому договором. ОСОБА_2 не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, а його спадкоємцем є ОСОБА_1 , яка постійно проживала разом з ОСОБА_2 04.08.2020 року банк пред'явив вимогу кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України до нотаріальної контори та 17.11.2020 р. отримана відповідь, що спадкоємці до нотаріуса не звертались, спадкова справа заведена на підставі претензії банку. На підставі ст. 1282 ЦК України, оскільки відповідачка не відмовилась від спадщини успадкував майно після смерті позичальника, то вона також успадкувала і зобов'язання щодо повернення суми кредиту. У зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом в загальній сумі 14166,43 грн., а також покласти на відповідача судові витрати, а саме суму судового збору 2270,00 грн.
Ухвалою судді від 19.11.2021 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи та призначено справу до розгляду на 20 грудня 2021 року, задоволено клопотання позивача і витребувано в нотаріальній конторі копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , витребувано в Приазовській селищній раді відомості про склад сім'ї померлого.
Ухвалою суду від 20.12.2021 року, постановленою без виходу у нарадчу кімнату, розгляд справи відкладено на 18.01.2022 року у зв'язку з відсутністю відомостей про сповіщення відповідачки про дату, час і місце розгляду справи.
Позивач в судове засідання 18.01.2022 року не з'явився, у поданій заяві звернувся до суду з проханням розглядати справу за відсутності представника позивача, на позовних вимогах наполягає, проти заочного вирішення справи позивач не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, відзив на позовну заяву не надіслала, судові документи і повістка були вручені їй за зареєстрованим місцем проживання 22.12.2021 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.
18.01.2022 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідачки - адвоката Стефанкової Ю.М., в якому просила відкласти розгляд справи для підготовки відзиву.
Вирішуючи заяву представника, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Копію ухвали про відкриття провадження відповідачка ОСОБА_1 отримала 22.12.2021 року, а отже строк на подання відзиву закінчився 06.01.2022 року, при цьому, представник у заяві про відкладення справи для підготовки відзиву, не подавала клопотання про продовження строку для подання відзиву, і не обґрунтувала причини його пропуску.
Крім того, представник в судове засідання не з'явилась, і не повідомила суду про причини неявки.
За таких умов, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи і вважає причини неявки відповідачки і її представника в судове засідання неповажними.
З цих підстав, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без участі відповідачки, на підставі ст. 280 ЦПК України за наявними у справі доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 18.07.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір, шляхом ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг і підписанням відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, згідно якого відповідач отримав у позивача кредитну картку, відповідно до тарифів якої позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, обумовивши пунктами 3.2, 3.3 Умов і правил надання банківських послуг, право банку на зміну (збільшення або зменшення) кредитного ліміту в будь-який момент.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно з Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт, відповідач мав погашати кредит щомісячно до 25 числа кожного місяця в сумі 7 % від розміру заборгованості, але не менше 50 грн.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу платіжну картку і встановив кредитний ліміт.
Згідно з довідкою банку, кредитний ліміт поступово збільшувався та 06.05.20219 р. складав 15500,00 грн.
Відповідачем зобов'язання по сплаті кредиту не виконувались належним чином, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.
Фактичне витрачання кредитних коштів підтверджується банківською випискою по рахунку.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, у відповідача виникла прострочена заборгованість за кредитом, у зв'язку з чим банком нарахована позичальнику сума заборгованості станом на 19.02.2020 року у розмірі 14166,43 грн., яка складається з простроченого тіла кредиту.
В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, згідно з копією свідоцтва про смерть від 24.02.2020 року НОМЕР_1 .
Як встановлено з копій матеріалів спадкової справи, спадкоємці до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не звертались, спадкова справа відкрита 12.11.2020 року на підставі претензії позивача.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Приазовської селищної ради від 29.11.2021 р., разом з померлим ОСОБА_2 за місцем проживання була зареєстрована мати ОСОБА_1 .
Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
На підставі ст. 1261 ЦК України, батьки є спадкоємцями першої черги за законом.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
На підставі ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Таким чином, обов'язок спадкоємця задовольнити вимоги кредитора прямо залежить від наявності спадкового майна у разі прийняття спадщини. Відповідно, у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Позивачем не було надано суду доказів про наявність будь-якого спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , з клопотаннями про витребування таких доказів банк до суду також не звертався.
Суд зберігає об'єктивність і безсторонність, а тому не повинен з власної ініціативи збирати докази, перебираючи на себе обов'язок доказування, крім випадків, визначених законом, але такі підстави у цій справі відсутні.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем у цій справі доведено лише факт пред'явлення вимог та факт проживання матері померлого разом з ним, тобто відповідачка вважається такою, що прийняла спадщину, проте не доведено наявність будь-якого спадкового майна, в межах вартості якого було би можливо вирішити питання про задоволення вимог кредитора, в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 526-530, 610, 1054-1056-1, 1216, 1218, 1281, 1282, ЦК України, суд
в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Дата складення рішення суду 18.01.2022 року.
Суддя Є.В. Діденко