1Справа № 335/11263/21 2/335/589/2022
10 січня 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Апаллонової Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Якимової О.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу зща позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, -
26.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.
В обґрунтування вимог зазначала, що вона з 2014 року почала сумісне проживання однією родиною з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбних відносин. Від стосунків, ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась спільна донька - ОСОБА_4 . Після народження дитини сумісне життя з Відповідачем не склалось та з січня 2016 року сторони припинили сумісне проживання. Дитина зареєстрована та постійно проживає з позивачем.З моменту народження та по минулий рік батько дитини не приймав фінансової та будь - якої іншої участі стосовно розвитку дитини, тому донька знаходилась на її повному утриманні з моменту її народження. Відповідач не виконував свого обов'язку стосовно матеріального утриманні доньки, кошти на забезпечення дитини не надавав, не вважав, що забезпеченні доньки є сумісним обов'язком як матері так і батька. З першого дня після народження дитини, усні домовленості про сплату аліментів ним ігнорувалися. З моменту народження доньки позивач неодноразово намагалася врегулювати питання щодо отримання від Відповідача аліментів у досудовому порядку, проте до взаємної згоди вони з Відповідачем так і не дійшли. Відповідач листом від 03.08.2020, визнав своїм обов'язком сплачувати аліменти на утримання своєї доньки ОСОБА_4 , однак, для визначення суми аліментів запропонував звернутись до суду. Проте Відповідач з 2014 року має власний незареєстрований бізнес, на рахунки Відповідача надходять суми від доходу, який він отримує від здійснення послуг перевезення. Минулого року, після невдалих спроб досудового врегулювання питань з аліментів на дитину, позивач звернулась до Ленінського районного суду із позовом про стягнення аліментів в розмірі мінімальної суми на утримання дитини до п'яти років. Рішенням Ленінського суду м.Запоріжжя від 26.10.2020 позов частково задоволено судом. Сума аліментів на дитину за рішенням суду склала 2118 гривень. Проте, на сьогоднішній день, нашої сумісної доньці виповнилось 6 років, а це значить, що згідно з Законом, з 1 липня 2021 року мінімальний прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлює 2510 грн.
Відповідач інших осіб на утриманні не має, він є працездатним, отримує дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, його стан здоров'я дозволяє працювати, а тому вважає, що він зобов'язаний та має можливість утримувати свою неповнолітню доньку, у зв'язку із чим позивач просила суд змінити розмір аліментів із 2118 грн, на 2510 грн на місць, що є мінімальним прожитковим мінімумом дитини із 6 років. Таким чином, щомісячно із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , стягувати на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2510 грн у твердій грошовій сумі, починаючи стягнення з 26 жовтня 2021 року до досягнення дитиною повноліття. Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів за один місяць.
15.11.2021 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін.
13.12.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав у повному обсязі з наступних підстав. Він має доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала та була зареєстрована з ним у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 та проживала у ній до березня 2020 року, з цього час мати дитини не дає можливості з нею спілкуватися, мотивуючи це несплатою, аліментів або замалим, на її думку, розміром. З 23.07.2020 року донька зареєстрована та проживає з матір'ю - ОСОБА_1 , яка, вимагаючи з нього аліменти у розмірі 10 000 грн щомісячно, перешкоджає у спілкуванні, до виплати саме цього розміру аліментів. У зв'язку з чим, він був вимушений звертатися до органу опіки з заявою та просив визначити спосіб участі його, як батька у вихованні дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом можливості особистого, без присутності матері спілкування з нею у вигляді побачень за адресою мого проживання кожної суботи та неділі місяця з 10.00 год до 18.00 год та в інші дні та години за попередньою домовленістю з матір'ю дитини., але не менше одного дня на тиждень, окрім вихідних, а також один раз на рік на період моєї відпустки строком на один тиждень для спільного відпочинку та оздоровлення з дитиною та роз'яснити матері дитини наслідки вчинення нею перешкод у спілкуванні з дитиною та попередити про неможливість такої поведінки. Після першого звернення позивача до суду з позовом про стягнення аліментів, він частково визнав позов, а саме, не заперечував проти стягнення з нього аліментів у розмірі-2118 грн на місяць, починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, але на теперішній час вважає цей розмір достатнім, так як розмір аліментів не менше законодавчо встановленого мінімуму і законних підстав для збільшення цього розміру на теперішній час немає. Підстави зазначені у позовній заяві також не заслуговують на увагу, так як позивач не враховує ту обставину, що вона також повинна приймати участь в утриманні дитини та забезпечувати ї хоча б 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
У судовому засіданні позивач позовну заяву підтримала у повному обсязі і просить її задовольнити з тих підстав, що донька сторін досягла 6 річного віку, а з 1 липня 2021 року мінімальний прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлює 2510 грн. , а тому просить суд про збільшення розміру аліментів до рівня мінімального прожиткового мінімуму для дитини з 6 років. Також вказала, що вона обізнана, що відповідач має незареєстрований дохід, однак аліменти сплачує у рівні мінімального прожиткового мінімуму. Вказала, що вона працевлаштована, її дохід складає близько 14000,00 грн. щомісяця, однак на дитину вона витрачає 10000 грн., а тому вважає що і батько дитини повинен так само утримувати дитину щонайменше на таку ж суму. Крім того, вказала, що матеріального або сімейний стан сторін з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів не змінився, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін немає, однак підставою її позову є саме досягнення дитиною 6річного віку, а не зміна матеріального чи сімейного стану.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечує у повному обсязі на підставах викладених у відзиві. Вказала, що рішенням суду з відповідача були стягнуті аліменти на утримання дочки, він їх сплачує у визначеному розмірі, відповідач офіційно непрацевлаштованим, а стягнутий рішенням суду розмір аліментів є достатнім, так як розмір аліментів не менше законодавчо встановленого мінімуму і законних підстав для збільшення цього розміру на теперішній час немає. Крім того, позивач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, вимагає сплати аліментів у непомірно високому для відповідача розмірі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , актовий запис №801. Батьком дитини є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про зміну імені ОСОБА_5 змінила прізвище « ОСОБА_6 » на прізвище « ОСОБА_7 » 06.12.2019 року, актовий запис №49
Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 26 жовтня 2020 року у справі № 334/5134/20 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2118 грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 вересня 2020 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто на користь держави з ОСОБА_3 судовий збір у сумі 840 грн.80 коп. В решті позовних вимог відмовлено. В частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць рішення звернуто до негайного виконання.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (надалі СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч.2 ст.182 СК України).
За правилами ст.183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно частин 1 та 2 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становище платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СКУкраїни).
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Таким чином, виходячи з наведеного положення закону, при вирішення вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я. вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Як зазначено в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 Сімейного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Таким чином, збільшення мінімального розміру аліментів на одну дитину, який визначено законом, не є підставою для пред'явлення позову про зміну розміру аліментів. Такий правовий висновок викладно у Постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №536/1557/17, провадження №61-7584св18. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 459/2181/17 та від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17.
У частинах першій, другій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Усталеним є розуміння юридичних фактів як певних фактів реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині третій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб'єктивних прав та обов'язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Разом з тим, аналіз змісту статті 192 СК України свідчить, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.
Позивачем не доведено, що від дня постановлення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів 26.10.2020 року змінився матеріальний стан платника або одержувача аліментів, виникли інші обставини, що відіграють суттєву роль в житті позивачки, відповідач чи їхньої неповнолітньої дитини, і що є підставою для збільшення розміру аліментів. Тим більше, зміна майнового стану не є підставою позову, про що у судовому засіданні, після роз'яснення судом позивачу предмету доказування у даному провадженні, зазначила позивач і наполягала, що саме досягнення дитиною 6 річного віку і як наслідок зміна прожиткового мінімуму є підставою її вимог.
Як зазначалося вище, зміна мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку не є підставою для збільшення визначених судом розміру аліментів. Як не є такою підставою у розумінні статті 192 СК України зміна рівня життя дитини.
Суд зауважує також, що незгода із судовим рішенням про стягнення аліментів в частині розміру аліментів, або відмова у стягненні аліментів за минулий час під час їх присудження, може бути предметом апеляційного оскарження і не є підставою для подання повторного позову про стягнення аліментів в іншій більшій сумі.
Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_3 має можливість сплачувати аліменти в розмірі 2510,00 грн щомісяця. Стягнуті рішенням суду аліменти в розмірі 2118 грн. щомісяця, виходячи із того, що їх розмір на теперішній час є більшим ніж 50% мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (2618 грн. з 01.01.2022), який в силу ст. 141 СК України мають забезпечити батьки дитини в рівних частках (щонайменше по 1309 грн. з кожного з батьків), з урахуванням відсутності доказів про зміну майнового стану сторін та отримання самим позивачем доходу, з його слів у розмірі 14000 грн. щомісяця, на думку суду, наразі є достатнім розміром аліментів, які відповідач в силу не доведення покращення майнового стану з часу постановлення рішення про стягнення аліментів, змозі виплачувати.
Таким чином, враховуючи що зміна розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку не є підставою для зміни розміру стягнутих з відповідача аліментів в контексті ст. 192 СК України, інших підстав для збільшення розміру аліментів позивачкою не наведено, а також недоведеність зміни матеріального або сімейного стану позивачки, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів та відсутності підстав для зміни розміру аліментів у зв'язку зі збільшенням їх мінімального розміру, який визначено законом, суд вважає, що підстав для збільшення розміру аліментів немає, а тому приймає рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2,4,5,12,13,81,89, 261,263-265,268,273 ЦПК України ,
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Вступна та резолютивна частина рішення постановлена в нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 10.01.2022 року. Повний текст рішення складено 14.01.2022року.
Суддя: Ю.В. Апаллонова