смт Новомиколаївка
Іменем України
11 січня 2022 року ЄУ № 322/30/22 (Провадження № 1-кс/322/18/22)
Слідчий суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання в.о. начальника СВ ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_6 (далі в.о. начальника СВ), погоджене начальником Новомиколаївського відділу Запорізької окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт Новомиколаївка Запорізької області, громадянину України, який офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше в силу ст.89 КК України не судимому,
підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
встановив:
11.01.2022 до слідчого судді надійшло згадане клопотання, зі змісту якого випливає, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у тому, що 09.01.2022 о 17:00 год він та ОСОБА_7 , перебуваючи в домоволодінні АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , побачили у останньої мобільний телефон марки «Redmi 8». Переслідуючи раптово виниклий умисел, направлений на протиправне заволодіння чужим майном та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою, підійшли впритул до потерпілої ОСОБА_8 , котру ОСОБА_7 схопив та утримував за руки, в той час як ОСОБА_4 з лівої кишені її халату дістав мобільний телефон марки «Redmi 8» з сім картою мобільного оператора НОМЕР_1 , що на праві власності належить потерпілій ОСОБА_8 після чого ніяк не реагуючи на вимогу ОСОБА_8 повернути їй вказаний мобільний телефон ОСОБА_4 та ОСОБА_7 утримуючи викрадене, вийшли з вказаного помешкання потерпілої, тим самим отримавши можливість вільно розпорядитись вказаним майном.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.186 КК України, що кваліфікується як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Вказана інформація про вчинене кримінальне правопорушення 10.01.2022 була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022082300000005 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та розпочато досудове розслідування.
Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, є тяжким.
10.01.2022 о 16 годині 40 хвилин ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, оскільки безпосередньо після вчинення злочину потерпілий, а також сукупність очевидних ознак на місці події вказували на те, що саме він щойно вчинив вказане кримінальне правопорушення.
10.01.2022 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_8 ;
- протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст.208 КПК України;
- показаннями свідка ОСОБА_9 ;
- показаннями свідка ОСОБА_10 ;
- речовим доказом, який видав ОСОБА_10 - мобільним телефоном «Redmi 8», з сімкартою картою мобільного оператора НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_8
- протоколом огляду місця події від 10.01.2022, проведеного в домоволодінні АДРЕСА_3 , яким встановлено наявність слідів злочину, порушено порядок речей, що підтверджується показами потерпілої ОСОБА_8
- іншими доказами у їх сукупності;
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні умисного тяжкого злочину, за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
У клопотанні наведені ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зазначені доводи, які на переконання в.о. начальника СВ, свідчать про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вказаним ризикам.
Враховуючи вказані обставини в.о. начальника СВ просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах досудового розслідування, строком на 60 днів.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі з підстав викладених у ньому, просив його задовольнити.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання ставив під сумнів кваліфікацію дій свого підзахисного, зазначав, що ризики наведені у клопотанні необґрунтовані. Просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту з 20-00 год до 08-00 наступної доби, задля збереження можливості отримання заробітку підозрюваним.
Підозрюваний зазначив, що викладені прокурором фактичні обставини не в повній мірі відповідають дійсності. Поряд з цим визнав факт незаконного заволодіння майном потерпілої, шкодував про скоєне. Зазначив, що наміру переховуватися чи іншим чином перешкоджати встановленню істини у справі не має, так саме як і вчиняти нові кримінальні правопорушення. Вказав, що він працює у ОСОБА_11 - місцевого приватного підприємця, однак офіційно не працевлаштований. Останній перед новорічними святами повідомив усім своїм вільнонайманим працівникам, що до 10 січня 2022 року на роботу він нікого не чекає.
Вислухавши пояснення підозрюваного, думку захисника і доводи прокурора, дослідивши клопотання, а також вивчивши копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (що не стосуються вказаного випадку).
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (п.1); наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п.2); недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (п.3).
Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 згаданого кримінального правопорушення.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 віднесено до категорії тяжкого злочину, за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі до шести років.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 ЄСПЛ вказував, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.
Обставини, які вказував прокурор як такі, що обтяжують покарання (похилий вік потерпілої, вчинення правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, цинізм протиправних дій тощо) не можуть враховуватися як додаткові обставини, що дають підстави для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, адже, як правильно зазначив прокурор ці обставини є такими, що обтяжують покарання, отже враховуються при його (покаранні) призначенні, що відбувається на іншій стадії процесу.
Слідчий суддя погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування і суду. Поряд з цим підозрюваний тривалий час мешкає в смт Новомиколаївка. В селищі він має житло і реєстрації (будинок де він мешкає належить його дідусю, а за адресою його реєстрації мешкає матір), а також місце роботи (у ПП Антонь). Його близькі і рідні також мешкають або в самому селищі, або на території колишнього Новомиколаївського району. Підозрюваний навіть був, затриманий працівниками поліції у себе в дома, хоча за твердження прокурора останній після кримінального правопорушення, нібито виїжджав в смт Покровське де імовірно витрачались кошти отримані в результаті протиправних дій. Покарання, яке загрожує підозрюваному в разі доведення його вини дійсно є найсуворішого виду, однак санкція статті передбачає такий розмір покарання, при якому за певних умов можуть бути застосовані положення ст.ст.75, 76 КК України. На переконання слідчого судді перелічені в сукупності обставини хоча і не нівелюють існування заявленого стороною обвинувачення ризику, однак свідчать, що він не є досить високим.
Також слідчий суддя погоджується із існуванням ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливого впливу на потерпілу і свідків, однак як і в попередньому випадку, вказаний ризик також не є високим, адже допитані у провадженні свідки і потерпіла були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, їх показання натепер узгоджуються один з одним.
Аналогічне можна вказати і щодо заявленого ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Ризик не є високим з огляду на те, що останнього разу підозрюваний притягався до кримінальної відповідальності більш ніж 8 років назад. Відомості про те, що ОСОБА_4 з того часу потрапляв в поле зору правоохоронних органів, стороною обвинувачення не наданні. Підозрюваний неофіційно працює у ПП ОСОБА_12 (принаймні доводи підозрюваного в цьому контексті стороною обвинувачення не спростовані), що дає підстави вважати про наявність законного джерела доходу.
Доданими до клопотання документами, які характеризують особу підозрюваного, не підтверджуються доводи прокурора про антисоціальний спосіб життя підозрюваного.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Необхідність обрання ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу і нездатність інших заходів забезпечити належний хід досудового та судового провадження стороною не підтверджена доводами клопотання і не доведена прокурором під час судового засідання.
Враховуючи вказані вимоги кримінального процесуального закону, слідчий суддя вважає, що запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту у вечірній і нічний час доби із встановленням на нього обов'язків визначених ч.5 ст.194 КПК України, досягне мети запобіжного заходу, забезпечивши виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків і нівелює заявлені стороною обвинувачення ризики у цьому провадженні.
Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 184, 193, 194, 196, 395 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
в задоволенні клопотання в.о. начальника СВ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 16-00 години до 06-00 години наступної доби.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на два місяці наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за їх викликом;
- утримуватись, від будь-якого спілкуватися (вербального і не вербального) із підозрюваним ОСОБА_7 , потерпілою, свідками у вказаному провадженні, а також з членами їх сімей і близькими родичами;
- не відвідувати місця реалізації спиртних напоїв (спеціалізовані магазини, кафе, бари тощо) і розважальні заклади;
ОСОБА_4 , роз'яснюється, що в разі невиконання вказаних обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Строк дії ухвали закінчується 11 березня 2022 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1