Михайлівський районний суд Запорізької області
Справа № 321/1312/21
Провадження № 2/321/21/2022
11.01.2022 року
Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Машкіної Н.В.,
при секретарі - Бородіної І.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
14.09.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 травня 2020 року ОСОБА_2 , посилаючись на фінансові труднощі і необхідність терміново погасити борги перед банком, взяла в позивача в борг 26 000 грн. з терміном повернення до 01.12.2020 року, про що власноручно написала письмову розписку від 15.05.2020 року. Крім того, 17.09.2020 року ОСОБА_2 взяла в позивача в борг ще 26 900 грн. з терміном повернення до 01.06.2021 року, про що власноручно написала письмову розписку від 17.09.2020 року. Проте, до дня подачі позовної заяви до суду відповідач свої боргові зобов'язання не виконала. На звернення позивача з проханням повернути гроші, відповідач жодним чином не реагує та ухиляється від вирішення спору у досудовому порядку. У зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 52 900 грн., індекс інфляції за період з 15.05.2020 року до 01.08.2021 року за борговою розпискою від 15.05.2020 року, а також за період з 17.09.2020 року до 01.08.2021 року за борговою розпискою від 17.09.2020 року, в загальному розмірі 2997,30 грн., а також 3% річних - 1775,50 грн., а всього 57672 грн. 80 коп.
Розгляд цивільної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Клопотань будь-якої із сторін про інше не надійшло.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягав, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилася, надала клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю прибуття її представника до суду.
Відповідно до вимог ч.1, п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Беручи до уваги, що відповідач втретє не з'явилася в судове засідання, докази поважності причин її неявки в судові засідання в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву не подано і визначений ухвалою суду строк для його подання сплинув, з урахуванням думки позивача, який наполягав на розгляді справи і заперечував проти ухвалення заочного рішення, справу розглянуто у відсутності відповідача.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами були укладені договори позики, в забезпечення виконання зобов'язань за якими відповідач надала позивачу власноручні боргові розписки, оригінали яких надані позивачем в судовому засіданні для дослідження та засвідчені судом їх копій, долучених до матеріалів справи (а.с. 4-5).
З розписки ОСОБА_2 від 15.05.2020 року вбачається, що вона взяла в борг у ОСОБА_3 гроші в сумі 26 000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп., які зобов'язалася повернути до 01.12.2020 року.
З розписки ОСОБА_2 від 17.09.2020 року вбачається, що вона взяла в борг у ОСОБА_3 гроші в сумі 26 900 (двадцять шість тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп., які зобов'язалася повернути до 01.06.2021 року.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
З огляду на вище зазначені норми цивільного законодавства за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як факт його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач зобов'язання з повернення позикодавцю позики не виконала, що підтверджується наданими ним в судовому засіданні оригіналами розписок.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг за борговою розпискою від 15.05.2020 року в розмірі 26 000 грн. та за борговою розпискою від 17.09.2020 року в розмірі 26 900 грн., а всього 52 900 грн.
Крім того, за борговою розпискою від 15.05.2020 року за період з 01.12.2020 року до 01.08.2021 року (в межах заявлених позовних вимог) індекс інфляції складає 1924 грн. (26 000 грн.х1,074 (індекс інфляції за вказаний період) - 26 000 грн.), 3% річних - 520 грн.
За борговою розпискою від 17.09.2020 року за період з 01.06.2020 року до 01.08.2021 року (в межах заявлених позовних вимог) індекс інфляції складає 80 грн. 70 коп. (26 900 грн.х1,003 (індекс інфляції за вказаний період) - 26 900 грн.), 3% річних - 134 грн. 50 коп.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг в розмірі 52900 грн., індекс інфляції -2004 грн. 70 коп., 3% річних -654 грн.50 коп., всього 55 559 грн. 20 коп.
Позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних, починаючи з дат передання відповідачу грошових коштів з 15.05.2020 року та 17.09.2020 року, а не дат їх повернення, обумовлених сторонами 01.12.2020 року та 01.06.2021 року відповідно, не ґрунтуються на законі, тому в їх задоволенні в цій частині слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України в разі задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
Судом встановлено, що позивач понесла витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 908 гривень, позовні вимоги задоволені частково в розмірі 55 559 грн. 20 коп., що складає 96 % від заявлених позовних вимог, тому суд стягує витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 871,68 грн. (908 х 96%).
Керуючись ст. ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 52 900 грн., індекс інфляції -2004 грн. 70 коп., 3% річних -654 грн.50 коп., всього 55 559 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 871 (вісімсот сімдесят одну) грн. 68 коп.
Дата складання повного судового рішення - 14.01.2022 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Михайлівського районного суду
Запорізької області Н.В. Машкіна