Дата документу 19.01.2022
Справа № 937/9254/21
2/937/696/22
19 січня 2022 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання Бєгушева Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати відповідачку, такою, що втратила право користування житловим приміщення, а саме - квартирою АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований тим, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23 серпня 2001 року, р.№ 5038, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольської міського нотаріального округу Запорізької області Мозгіною О.П. З 06 вересня 2001 року позивачка зареєстрована в даній квартирі, разом з нею у квартирі зареєстровано місце проживання її доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В травні 2008 року відповідачка виїхала з квартири та не проживає в ній, її особистих речей немає, в добровільному порядку не бажає зняти реєстрацію місця проживання. Таким чином позивачка, як власник зазначеної квартири, позбавлена права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном, у зв'язку з чим, вимушена звернутися з вказаним позовом до суду.
Ухвалою судді від 06.10.2021 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням учасників справи, призначено судовий розгляд.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Від позивачки до суду надійшла заява з проханням слухати справу за її відсутності, наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог, у випадку неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, з невідомої суду причини, про дату слухання справи повідомлена належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, на адресу суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній».
З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням клопотання представника позивачки про слухання справи за його відсутності та в зв'язку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню за наступними підставами.
Судом встановлено, що позивачка на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23 серпня 2001 року, р.№ 5038, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольської міського нотаріального округу Запорізької області Мозгіною О.П., є власницею квартири АДРЕСА_1 /а.с.9/.
Згідно з довідкою, виданою головою правління ОК № 41 № 95 від 22.09.2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є донькою ОСОБА_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , однак за вищевказаною адресою не проживає з 2007 року /а.с.10/.
В силу того, що місце проживання відповідачки зареєстроване за вказаною адресою у квартирі, що належить позивачці на праві приватної власності, але не проживає там тривалий час - більше чотирнадцяти років, позивачка не може в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
Згідно з частиною 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Оскільки відповідачка мешкала за однією адресою разом з позивачкою як член її сім'ї, суд приходить до висновку про застосування при вирішенні спору норм ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника квартири, в тому числі і колишні, користуються жилим приміщенням нарівні з власником. Відповідно до ст.ст. 9, 156, 157 ЖК України сам факт припинення сімейних відносин з власником (власниками) квартири не позбавляє колишніх членів його (їх) сім'ї права користуватися займаним приміщенням і не є підставою для їх виселення з цього жилого приміщення.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Отже, виходячи з зазначених положень закону, член сім'ї власника зберігає право користування займаним приміщенням саме на тих умовах, на яких він поселився в житлове приміщення і користується ним нарівні з власником, а втрачає член сім"ї власника право користування цим будинком лише з підстав, передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України.
Оскільки, як було встановлено судом, відповідачка, як член сім'ї власника квартири не мешкає у квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин, понад 14 років, інше не встановлено домовленістю між ними, тому на підставі статті 405 ЦК України, відповідачку може бути визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням, і тому позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 89, 247, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 9, 156, 157 ЖК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
СУДДЯ: Ю.В. Ковальова