Дата документу 18.01.2022
ЄУН № 937/10577/21
Провадження № 2/937/925/22
18 січня 2022 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Честнєйшої Ю.О.,
за участю секретаря - Макаренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу квартири, на праві приватної власності належить вказана квартира. Крім неї та її бабусі ОСОБА_3 у квартирі зареєстрований відповідач, який з 31.01.2014 за місцем реєстрації не проживає. Реєстрація місця проживання відповідача у належній позивачці квартири перешкоджає їй вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Позивач у судове засідання не з'явилася, від неї до суду надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про поважні причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності чи заперечень проти позовних вимог від нього не надходило. Тому суд визнає неявку відповідача з неповажних причин, та, на підставі заяви позивача, у відповідності зі ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивачу на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31.01.2014 належить квартира АДРЕСА_1 , про що також свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.01.2014, технічний паспорт на квартиру, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.11.2021 (а.с.12-16, 40-41).
Відповідач зареєстрований у вказаній квартирі (а.с.44).
Однак, відповідно до акта про не проживання осіб за місцем реєстрації №3955 від 04.10.2021, ОСОБА_2 ніколи не проживав і не з'являється за адресою місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 , з 2014 року (а.с.10).
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Так, нормами ЦК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, та мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Разом із цим, право користуватися житловим приміщенням виникає та існує у особи за наявності відповідного права власності на квартиру (будинок) у цієї особи або у членів її сім'ї. Із припиненням права власності особи або членів її сім'ї втрачається й право особи на користування цим житловим приміщенням.
Таким чином, судом було встановлено, що відповідач у квартирі не проживає з 2014 року, він не є членом сім'ї позивачки, його речей та належного йому майна в квартирі немає, вимог щодо подальшого проживання у вказаному будинку відповідач не пред'являв, будь-які домовленості між позивачкою як власницею житла та відповідачем щодо його проживання у квартирі відсутні.
Вказані обставини порушують права позивачки як власниці квартири.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд доходить висновку про можливість задоволення позову та визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у належному позивачці приміщенні.
Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
З урахуванням викладеного, вимоги позивачки про примусове зняття відповідача з реєстраційного обліку є передчасними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10,12, 81, 89, 133, 141, 263, 265, 279, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ін..н. НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: Ю.О. Честнєйша