Справа № 318/1928/21 Номер провадження №2/318/311/2022
"18" січня 2022 р. м. Кам'янка-Дніпровська
Суддя Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області Васильченко В.В., секретар Борисенко П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в обґрунтування якого зазначила, що 14.08.2004 року уклала шлюб із ОСОБА_2 , який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції у Запорізькій області, про що зроблений запис № 215. Від цього шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства та виховання дитини. Фактичні шлюбні відносини та сімейні обов'язки припинені з червня 2021 р. втрачені всі фізичні та духовні зв'язки між ними.
Ухвалою від 11.10.2021 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, так як згідно з вимогами ч.6 ст.19 ЦПК України даний спір є малозначним, а тому у відповідності до ст.274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 4 ст.19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
У зазначений відповідачу строк в ухвалі від 11.10.2021 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі останній не надав суду відзив на позовну заяву без поважних причин, на адресу суду від відповідача повернулись поштові повідомлення про отримання судової повістки.
Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
14.08.2004 року позивач уклала шлюб із ОСОБА_2 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції у Запорізькій області, про що зроблений запис № 215, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
Від даного шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14.10.2004 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції у Запорізькій області, про що зроблений відповідний запис № 483 (а.с. 5).
Як зазначає позивач, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства та виховання дитини. Фактичні шлюбні відносини та сімейні обов'язки припинені з червня 2021 р. втрачені всі фізичні та духовні зв'язки між ними. Шлюб розривають вперше, суперечки щодо місця проживання дитини не мають. Позивач і після розірвання шлюбу бажає носити прізвище « ОСОБА_4 », яке отримала під час реєстрації шлюбу.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21,12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,
розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Фернандес Мартінес проти Іспанії" (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: "Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.".
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Стаття 55 Сімейного кодексу України проголошує, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Частина 1 ст. 110 СК України зазначає, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя.
За змістом ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дитини, що мають істотне значення.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття "приватного та сімейного життя" ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа "Пек проти Сполученого Королівства" від 28.01.2003 року, заява № 44647/98).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, при тих відносинах, що склалися між сторонами збереження родини неможливо.
На підставі викладеного та ст. ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113 СК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 80, 81, 263, 265, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований 14.08.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції у Запорізькій області, про що зроблений актовий запис № 215.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя В. В. Васильченко