Справа № 318/2741/21 Номер провадження №2/318/762/2021
"30" грудня 2021 р. м. Кам'янка-Дніпровська
Суддя Кам'янсько- Дніпровського районного суду Запорізької області Васильченко В.В., розглянувши позов ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс», третя особа 1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, третя особа 2: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс», третя особа 1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, третя особа 2: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову зазначила, що отримала поштою постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 66664879 від 01.09.2021 року. Підставою винесення постанови є виконавчий напис № 20353 від 28.07.2021 року, що був вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем. В постанові приватного виконавця зазначається, що ОСОБА_1 є боржником перед ТОВ «Смартфінанс» у розмірі 25966 грн. 01 коп. ОСОБА_1 вважає, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем з численним порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з наступним.
Ухвалою від 24 листопада 2021 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, так як згідно з вимогами ч. 6 ст.19 ЦПК України даний спір є малозначним, а тому у відповідності до ст.274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
У зазначений відповідачу строк в ухвалі від 24.11.2021 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі останній не надав суду відзив на позовну заяву без поважних причин.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 отримала поштою постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №66664879 від 01.09.2021 року (а.с. 8).
Підставою винесення постанови є виконавчий напис № 20353 від 28.07.2021 року, що був вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем. В постанові приватного виконавця зазначається, що ОСОБА_1 є боржником перед ТОВ «Смартфінанс» у розмірі 25966 грн. 01 коп.
ОСОБА_1 вважає, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем з численним порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.
В п.п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно з п. 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 21 травня 2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Крім того, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 21.05.2021 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису позивачка мала заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, чи була вона безспірна, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачкою повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи була вона надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивачки.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, вчинив виконавчий напис поза межами встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» строків, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084/14 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Судом встановлено, що кредитний договір, на підставі якого вчинено виконавчий напис, не був посвідчений нотаріусом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат за подання позовної заяви - 908 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн., суд приходить до наступного.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою ст. 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 6 ст.137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі №379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
У постанові Верховного Суду від 09.10.2020 року у справі №509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазом А. П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».
З матеріалів справи вбачається факт отримання позивачем послуг адвоката за ордером на надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.11.2021 р. та понесення нею витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача надані такі послуги: зустріч з клієнтом; вивчення матеріалів; вивчення нормативної бази; консультації; узгодження правової позиції по справі; підготовка позовної заяви; підготовка заяви про забезпечення позову. Оплата за надання правої допомоги підтверджується довідкою-розрахунком № 28-12/2021-24 в сумі 6 000 грн. Всі копії документів завірені представником позивача з дотриманням положень ЦПК України
За таких обставин та з огляду на положення ст.141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи, а також судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, з відповідача.
Керуючись ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс», третя особа 1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, третя особа 2: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича від 28.07.2021 року № 20353, яким звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс» Код ЄДРПОУ 39395137 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 908 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6908 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Представник позивача ? Курлапова Світлана Володимирівна, місцезнаходження: 71304, Запорізька область, Василівський район, м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Щаслива,91-А.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс», ЄДРПОУ 39395137, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Польова, 24 Д.
Третя особа 1 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, місцезнаходження: 02055, м. Київ, пр. Петра Григоренка, 15.
Третя особа 2 - Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна; місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 55 оф.61,62.
СуддяВ. В. Васильченко